Чи може Бог створити настільки великий камінь, що Сам не зможе його підняти?

Це питання, мабуть, чуло багато людей. Для когось воно лише жарт, для когось – непотрібна спекуляція. Для мене таке питання є хорошою нагодою пороздумувати про природу Бога та поспостерігати за відповідями. Вони багато показують про світогляд людини і її розуміння духовного світу.

Отже, Бог каже про Себе в Біблії, що він Всемогутній і що Він створив Всесвіт з нічого (EX NIHILO). Бог створив Своїм Словом все – простір, час, матерію, духовний світ, який населив істотами – ангелами, людьми… Все – з нічого. Continue reading

О Львове и украинском языке. Виктория Волошина

Львів. Вигляд з костелу Ольги і Єлизавети

Львів. Вигляд з костелу Ольги і Єлизавети

Цей пост з фейсбуку я вирішив опублікувати тому, що він стосується і Львова, і української мови. Досить цікавим є досвід людей, які переїхали з російськомовних регіонів до Львова. Цей пост прошу не розцінювати у контексті мовних вакханалій, які маємо сьогодні, а швидше позачасово – у контексті мови та ідентичності як такої.  Це хороший приклад, як люди можуть нормально і спокійно обговорювати мовні питання. Насолоджуйтеся.

Вікторія Волошина

Так странно.
Сколько бы я ни практиковала украинский, он не становится для меня “родным” языком.
Я могу любить его, я могу читать на нем книги, учить ему своих детей, иногда – даже могу писать или вести разговоры на нем на несложные темы с другими людьми.
Но это все еще не тот язык на котором я думаю и чувствую. Не тот язык, которым я выражаю самое важное про себя, на котором я могу учиться и понимать какие-то новые или сложные сущности.
Наверное, последний период был (и есть) самым насыщенным для меня в плане использования украинского. Так много и часто я еще никогда им не пользовалась, как сейчас. И никогда не чувствовала себя такой пустой и незамысловатой девочкой: мне не хватает украинского чтобы в полной мере выразить себя через него.
И никогда я еще не чувствовала свой русский таким чужеродным. Для большинства людей, среди которых я сейчас живу, это не русский, а именно российский язык. И я, наверное, понимаю этих людей.
Continue reading

Лібералізм та церкви в Нідерландах та Україні. Дмитро Бінцаровський

Спіймав себе на думці, що ставлення до церкви в Україні та Нідерландах суттєво відрізняється.

В Україні церква – однозначний лідер за довірою. Їй довіряють більше, ніж армії, ЗМІ та набагато більше, ніж усім політичним інститутам.
В той же час церква в Україні – традиційний об’єкт цькування з боку лібералів. Згадка про церкву викликає якусь абсолютно неврівноважену і неадекватну реакцію з боку ліберальної спільноти.

Пам’ятаю, коли ВР дозволила релігійним організаціям засновувати навчальні заклади, ліберали здійняли неймовірний галас, а на site.ua довго самим популярним був допис “Церковь оху*ла”. Це при тому, що в тих же ліберальних Нідерландах держава не тільки надає право церквам засновувати конфесійні школи, але й повністю – ПОВНІСТЮ – фінансує їх діяльність. Continue reading

Францішка грається

Нашій Францішці завтра місяць. Ми купили їй нову забавку. Отака китайська штучка – крутиться і грає музика. Спочатку Францішка не зрозуміла, що і як – але потім збагнула, навіть ручками досягала. Дитині дуже подобалося! :)

Лист моїм друзям-католикам. Наталя Синкальська

Наталя Арндт-Синкальська

Наталя Арндт-Синкальська

Мої друзі католики, чи просто ті, які постять інформацію на духовні теми: я завжди перечитую ваші статті, але з однією метою: побачити там Євангеліє… а все, що мені там трапляється, це розумними словами переливання з пустого в порожнє. Звичайно, там є і корисна інформація стосовно моральності, правильної поведінки, як виховувати дітей, як вести сімейне життя. Але такі статті ніколи до Бога не приведуть когось, бо основна тема Христа і Його жертви там відсутня. Я нікого ні в чому не хочу переконувати, але якщо вам цікава думка Бога, то дочитайте цей пост до кінця.

Continue reading

Про Біблію, авторитет і католицизм – Дмитро Бінцаровський

Коритися папі чи Богу?

Коритися папі чи Богу?

Дмитро Бінцаровський

Кілька невпорядкованих думок про Біблію, авторитет і католицизм.

Я вірю, що Христос – єдина дорога до Бога. Немає іншого Бога – є тільки той, який явився у Христі.
Я вірю, що Писання – єдина дорога до Христа. Немає іншого Христа – є тільки той, який засвідчений у Писанні.
Однак я також вірю, що немає єдиної дороги до розуміння Писання. Його розуміють по-різному. І людина не повинна приймати чиєсь тлумачення, якщо вона розуміє Писання по-іншому. Continue reading

Р500. Святкувати чи не святкувати?

Святкувати чи не святкувати 500-річчя Реформації – це особиста справа кожного. Тут не має відповіді “так” чи “ні”. Це з тої самої опери, що і будь-яка подія.

Але. Дивує опір святкуванням. Чому б і ні? Адже після почину Лютера (Кальвіна, Цвінглі та інших) тисячі, а потім мільйони людей пізнали Христа – як доброго і милостивого Спасителя, Який помер за їхні гріхи. Реформація – це великий крок вперед, завдяки якому в християнську церкву прийшло багато добра і світла. Багато хибного було переглянуто і змінено.

Ось тут пишуть, що святкувати не варто.
Аргумент 1. Християни не святкуються розлучень.
What are you talking about?! Аргумент висмоктаний з пальця. Шлюб – це шлюб. А церква – це Божий інститут. Ніхто ні з ким не одружений “в церкві”. Не були одружені німці з італійціями чи протестанти з католиками. Просто один хлопець Мартин зрозумів, що спасіння Бог дає через віру безі діл, і що в католицизмі багато неправди. Спочатку він хотів це реформувати, але вдалося мало. Виникла нова церква, в якій було багато відроджених і щирих християн. Лютер переклав Біблію німецькою мовою. Він вів дискусію з “папістами” (так тоді називали католиків), і дуже часто (але не завжди) захищав саме біблійну точку зору. Паралель з розлученням явно не в тему. Continue reading

Нарікати чи будувати?

Фото з інтернету

Фото з інтернету

Все якось дуже сумно… Щодня новини з фрону. І ось недавно – Авдіївка. Я не знаю хто перший почав стріляти – так звані “терористи” чи наша армія. Це і не важливо. Важливо те, що майже три роки точиться війна, якій не видно ні початку ні кінця.

Я ніколи не був прихильником Януковича. Не голосував ані за нього, ані за його партію. Я завжди вважав, що Україні краще рухатися до Європи, аніж до Росії. Але рухатися до неї можна по-різному. Наприклад, впроваджуючи верховенство права, свободи і справедливість.

А можна повісити поруч жовто-блакитного стяга ще один – з 12-ма зірочками на синьому фоні. І тішитися, що колись – чи у 2017 чи у 2020-му нам таки дадуть отой “безвіз”. І будемо щасливі. Бідні українці їздитимуть дивитися на Ейфелеву вежу і відчуватимуть себе вже на крок ближче до тої Європи. Continue reading

Іванове Євангеліє: чи дійсно я можу бути впевненим? – Зейн Ходжес

Уривок з книги Зейна Ходжеса “Облога Євангелія”

Чи можу я насправді бути впевненим у своєму вічному спасінні? Чи можу я знати, що належу Христу і що належу Йому назавжди? Важко знайти більш суттєві запитання.

Якщо стійкість в добрих ділах дійсно є умовою або необхідним результатом спасіння, то відповідь на ці запитання мусить бути негативною. І вона залишатиметься такою принаймні до моменту смерті. Адже тільки тоді можна буде побачити (якщо це взагалі можна буде тоді побачити), чи достатній мій ступінь стійкості у добрих справах для того, щоби виправдати моє переконання в спасінні.

Не має значення, як сформульована ідея про необхідність вистояти у добрих ділах. Результат залишається тим самим. Якщо постійні добрі діла є умовою на ряду із вірою, то вони однозначно необхідні для впевненості у спасінні. Навіть якщо вони є лише неминучим результатом істинної рятівної віри, це все одно робить їх обов’язковими для впевненості у спасінні. Тобто лише наявність в житті добрих діл може підтвердити справжність чиєїсь віри. Continue reading