Як Яків і Лаван один одного перехитрувать з овечками хотіли

Goats for sale, via Facebook | The Times of Israel

В Строму Завіті читаємо цікавий текст, як Яків, син Ісака, прослуживши Лавану, батьку його обох дружин та брату його матері, захотів мати власне майно. Досі Яків лише пас козенят і овечок тестя/дядька, але настав час мати щось своє.

І сталося, коли Рахіль породила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: Відпусти мене, і нехай я піду до свого місця й до Краю свого. Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі. І промовив до нього Лаван: Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе. І далі казав: Признач собі заплату від мене, і я дам. А той відказав: Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною. Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому? І сказав Лаван: Що ж я тобі дам? А Яків промовив: Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати. Я сьогодні перейду через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й переполасу, і кожну овечку чорну з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, і це буде заплата мені. І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли прийдеш глянути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, крадене воно в мене. А Лаван відказав: Так, нехай буде за словом твоїм! І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів. І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару. І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була. І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як приходили пити. І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими. І відділяв Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової. І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях. А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше Якову. І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.
Буття 30:25-43

Continue reading

Як очиститися від гріхів на Водохреще? – Андрій Савич

Вода з річки, навіть дуже холодна з ополонки, не змиває ніяких гріхів. Навіть вода Йордану нічого не змиває. Єдина вода, яка може говорити про очищення душі від гріхів – це щирі сльози покаяння перед Богом. Омиває душу від гріхів зовсім не вода, а кров. “…все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення” (Євреїв 9:22).

Саме тому ще в старозавітні часи за гріхи людей священники приносили в жертву тварин, але цього було недостатньо, оскільки «…неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи» (Євреїв 10:4). Гріх проти святого, вічного і нескінченного Бога вимагає святої, досконалої і нескінченної жертви. Саме тому на землю приходив вічний і досконалий Син Божий, Який у ніч перед розп’яттям взяв чашу вина і сказав: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається» (Луки 22:20). Вино в чаші символізувало кров Христа, що мала пролитися за всіх, хто коли-небудь повірив чи повірить у Нього. Проливши Свою кров на хресті, Ісус покінчив зі старою вимогою Закону щодо постійних жертв тварин. На хресті Ісус сказав – «Звершилося!» (Івана 19:30), Він мав на увазі саме те, що назавжди “здійснив вічне викуплення” за нас ставши досконалою жертвою за гріхи людства (Євреїв 9:12).

Continue reading

Життя догори дриґом – Дейв Ремсі

«Сьогодні вранці я зрозумів, що все скоро зміниться. Як би я не голосував, що б я не говорив, життя вже ніколи не буде попереднім. Мене збиває з пантелику ворожість рідних і друзів. Я дивлюсь на людей, яких знав усе життя, настільки сповнених ненависті, що вони погоджуються з думками, яких ніколи не висловлять як свої. Я думаю, що я увійшов у Сутінкову зону. Неможливо виправдати це божевілля. Ми стали країною, яка втратила колективний розум. Ми бачимо, як інші країни стають соціалістичними й розвалюються, але для нас це здається чудовим планом. Чомусь не по-американськи провести перепис, щоб підраховувати, скільки американців є в Америці. Люди, які кажуть, що не існує такого поняття, як стать, вимагають президента-жінку. Університети, які захищають рівність, дискримінують азіатських американців на користь афроамериканців.Деякі люди несуть відповідальність за те, що сталося до їх народження, тоді як інші люди не несуть відповідальності за те, що вони роблять зараз. Злочинців ловлять і відпускають, щоб вони робили людям більше зла, але зупиняти їх погано, бо це порушує ЇХНІ права. Люди, які ніколи не мали рабів, повинні платити компенсації за рабство людям, які ніколи не були рабами. Після прийняття законодавства про гендер, якщо чувак буде прикидатися жінкою, від вас вимагатимуть прикидатися разом з ним. Для Джо Байдена було круто “шантажувати” президента України, але якщо Дональд Трамп це розслідує, то він вчинив злочин, який тягне за собою імпічмент. Люди, які ніколи не вчилися в коледжі, повинні сплачувати борги студентів, які взяли величезні кредити для отримання диплома. Іммігранти з туберкульозом та поліомієлітом радо приймаються, але не дай Боже у вас не буде доказу, що ваша собака щеплена. Ірландські лікарі та німецькі інженери, які хочуть іммігрувати в США, повинні пройти суворий процес перевірки, але будь-які неграмотні бандити, які перестрибнули через південний паркан, радо приймаються. 5 мільярдів доларів на безпеку кордонів – це занадто дорого, а 1,5 трильйони доларів на «безкоштовну» охорону здоров’я – ні. Якщо ви обманюєте при вступі в коледж, вас посадять у в’язницю, але якщо ви обманюєте при в’їзді в країну, вам дадуть навчатися в коледжі безкоштовно.І вказування на все це лицемірство чомусь робить нас «расистами»! Нічого більше не має значення: ні цінності, ні моральні норми, ні чемність, і люди вмирають від китайського вірусу, але назвати його китайським є расизмом, хоча він почався в Китаї.Ми безсумнівно живемо в перевернутому догори дном світі, у якому правильне є неправильним, а неправильне – правильним, у якому моральне є аморальним, а аморальне – моральним, у якому добро є злом, а зло – добром, у якому вбивство вбивць – це неправильно, але вбивство невинних немовлят – це правильно”.

Дейв Ремсі – американський радіоведучий, автор і бізнесмен

(переклад Попченка Ю.Л.)

План на Євангеліє від Луки

  1. Вступ. Ангел Гавриїл звіщає Захарію про народження Іоана. Ангел Гавриїл звіщає Марії про народження Ісуса. Марія відвідує Єлизавету. Марія прославляє Бога. Народження Іоана Хрестителя. Пророцтво Захарія.
  2. Перепис. Ісус народжується у Віфлеємі.Пастухи відвідують Ісуса. Обрізання Ісуса. Симеон і Анна. Повернення в Назарет. Дванадцятирічний Ісус розмовляє з вчителями у храмі.
  3. Служіння Іоана Хрестителя. Хрещення Ісуса і сходження Святого Духа. Родовід Ісуса.
  4. Диявол випробовує Ісуса у пустелі. Несприйняття Ісуса у Назареті.
  5. Великий улов риби. Зцілення прокаженого. Ісус зцілює паралізованого, якого четверо друзів спускають через дах. Покликання Левія-Матвія. Чому учні Христа не постяться і не моляться зараз.
  6. Ісус — Господь суботи. Зцілення сухорукого. Обрання Дванадцятьох. Заповіді блаженства. Досконала любов. Не судіть. Хороше і гниле дерево. Дім на камені і без каменю.
  7. Зцілення слуги сотника. Воскрешення сина вдови. Посланці від Іоана Хрестителя. Жінка вмиває та витирає ноги Ісуса.
  8. Притчі про сіяча та світильник. Мати і брати Ісуса. Утихомирення бурі на морі. Зцілення біснуватого. Зцілення жінки з кровотечею і воскрешення дочки Яіра.
  9. Покликання Дванадцятьох. Ірод. Чудесне нагодування п’яти тисяч. Петро називає Ісуса Христом. Ціна учнівства. Преображення. Зцілення біснуватого. Хто найбільший? Ісуса не приймають у самарянському селі. Ціна слідування.
  10. Сімдесят учнів. Доля міст, які не покаялися. Повернення сімдесяти. Блаженство учнів. Законник запитує Ісуса про вічне життя. Притча про милосердного самарянина. Ісус у Марфи і Марії.
  11. “Отче наш”. Просіть, шукайте, стукайте. Зцілення біснуватого. Повернення нечистого духа. Знамення пророка Йони. Око — світильник тіла. Осуд фаресеїв, книжників і законників.
  12. Зусудження лицемірства. Не бійтеся. Користолюбство і турботи. Багатство. Раби чекають на свого пана. Христос приносить розділення. Розпізнавання часу. Мирися з супротивником.
  13. Покаяння. Безплідна смоковниця. Зцілення зігнутої жінки в суботу. Притчі про гірчичне зерно і закваску. Скільки тих, хто спасеться? Ірод хоче вбити Ісуса. Плач Ісуса над Єрусалимом.
  14. Зцілення в суботу хворого на водянку. Не вибирайте перших місць.Чоловік запрошує на вечерю бідних, калік, кульгавих, сліпих. Ціна учнівства.
  15. Притчі про загублену вівцю, загублену драхмую, загубленого сина.
  16. Притча про неправедного управителя. Докір фарисеям. Розлучення. Багач і Лазар.
  17. Брат грішить і кається. Маленька віра. Слуги нікчемні. Десять прокажених. Царство Боже і прихід Сина Людського.
  18. Вдова і суддя неправедний. Фарисей і митник у храмі. Ісус благословляє дітей. Ісус і багатий юнак. Нагорода за слідування. Ісус передрікає Своє воскресіння. Зцілення сліпого біля Єрихона.
  19. Спасіння Закхея. Притча про десять мін. В’їзд Ісуса у Єрусалим. Плач Ісуса над Єрусалимом. Очищення храму.
  20. Влада Ісуса. Притча про злих виноградарів. Податки кесарю. Воскресіння мертвих. Чи Месія син Давида? Стережіться книжників.
  21. Дві лепти вдови. Храм буде зруйновано. Майбутні біди і гоніння. Зруйнування Єрусалиму. Повернення Сина Людського в славі. Притча про смоківницю. Пильнуйте.
  22. Змова проти Ісуса. Іуда зрадник. Підготовка до Пасхи. Остання Пасха. Встановлення Вечері Господньої. Ісус передрікає зраду. Суперечка про першість. Ісус передрікає зречення Петра. Молитва у Гефсиманському саду. Зрада і арешт Ісуса. Зречення Петра. Суд над Ісусом перед Синедріоном.
  23. Ісус перед Пилатом та Іродом. Пілат відпускає Варавву і засуджує Ісуса на смерть. Ісус йде на хрест. Насміхання над Ісусом. Смерть і поховання Ісуса.
  24. Два ангели сповіщають жінкам, що Ісус воскрес. Двоє по дорозі в Еммаус. З’явлення Одинадцятьом. Велике доручення і вознесіння.

Що таке Захід? – Дмитро Бінцаровський

Що означає для України рухатися на Захід? Що взагалі таке “західні цінності”?
Тут необхідно провести чітке розрізнення між двома групами “західних цінностей”. Інакше нам не уникнути непорозумінь і розчарувань.
До першої групи входять цінності, завдяки яким постала сучасна західна цивілізація як така. Це зокрема:

  1. Повага до свободи і гідності людини
  2. Верховенство права
  3. Демократія
  4. Розподіл влади, система стримувань і противаг
  5. Вільна ринкова економіка

Перелік можна доповнювати.
Коли Україна проголосила з 90-их рух на Захід, метою були саме ці цінності.
Деякі з них (наприклад 3 і 4) у нас великою мірою утвердились (а коли опинялись під загрозою, це породжувало Майдан), інші (особливо 2) – ні.

Continue reading

Ніщо не правда і все можливо

“Ніщо не правда і все можливо” – це назва німецькомовної книги про сучасну Росію. Але писатиму я не про неї, і не про сучасну Росію.

Ніщо не правда і все можливе – це про сучасний інформпростір. Про фейсбук і західні ЗМІ зокрема. Здається, остаточно канули в небуття ті часи, коли журналісти намагалися вникнути, розібратися, а вже тоді писати. Сучасні журналісти вже не ті.

Трішечки спостерігав за виборами в Рівному. Рівне від мене далеко, тому особливого діла до цього міста не маю. Але у Рівному в другий тур увійшов євангельський християни Олександр Третяк. До виборів він політикою особливо не займався, а очолював християнський навчальний заклад, місіонерив, займався благодійністю і таке інше. Але оскільки у нього з’явився реальний шанс очолити місто – на нього напали ЗМІ.

Continue reading

Дар мов, чудеса і суверенність Бога

Щодо дару мов, чудес і інших речей існує принаймні 2 точки зору серед християн. Один табір каже, що все це мало місце під час приходу Христа, щоб засвідчити початок нової епохи. А зараз, мовляв, ми живемо у звичайний час, епоху церкви, тому нема потреби у всіх цих особливих дарах та чудесах.

Інші гадають інакше – все це і зараз є. Бог не змінився, не змінилися і його методи.

Але погляньмо на це питання через призму суверенності Бога (його повної екзистенційної незалежності від творива, яка має наслідком те, що Бог може робити що хоче і коли хоче не запитуючи у творива).

Continue reading

Чому християнство не можна прийняти

Переглядаю український серіал 1997 року “Роксолана”, де у головній ролі Ольга Сумська. Фільм знятий простенько, бюджетненько, але тим не менше, дивитися цікаво.

Турки захопили Настю Лісовську у неволю. Вона сподобалася султану Сулейману Пишному, він хоче взяти її за жінку. Він то може і не хотів би саме за жінку, але роксолана (русинка) Настя не допускає будь-якої близькості, посилаючись на Коран. Султан має честь і ламати Коран не хоче. Настя / Роксолана відрікатися від віри в Христа не хоче, хранитель Корану і надія османів відерктися від віри Мухамеда в принципі не може. Патова ситуація – вона не може стати його дружиною через свою віру, він не може і не хоче взяти її силою через свою віру.

Все, що треба зробити – прийняти іслам. Процедура доволі проста – сказати публічно фразу “Нема Бога, крім Аллаха, і Мухаммед— по­сланець Аллаха” або “Визнаю, що нема Бога, окрім Бога, і Мухаммед – пророк Його”. Ця форма називається шахада, або таухід, що означає “свідчення”. Промовляючи ці слова, му­сульманин ніби засвідчує визнання принципу монотеїзму. Потрійне проголошення шахади перед духовною особою є ритуалом навернення до ісламу. Шахада входить до бага­тьох молитв.

Наскільки розумію, нікому нема діла до того, щиро Ви неверталися чи не дуже. Власне, питання не стоїть у вірі як такій, а в причасності до релігії. Це ніби вступ в клуб.

Геть не так з християнством. Звісно, можна визнати Христа як Спасителя тими чи іншими словами, наприклад “Вірую в єдиного Бога…” (давній християнський символі віри) або “Ісус Христос – мій Господь і Спаситель” або ще якось.

Але ніяка фраза, та й узагалі ніщо не робить людину християнином. Річ у тім, що християнином не роблять ані слова, ані діла, ані відвідування богослужіння, ані молитва, ані читання Біблії. Взагалі нічого. Тільки віра в Христа.

А віра – це тайна. Це реакція на надприродню і незвичайну дію Святого Духа Божого, який свідчить про Христа. Свідчить Він всім, напевно, але всім по-різному. Людина не може просто взяти та й стати християнином/християнкою. Вона не може народитися згори за власним бажанням.

В той же час Бог працює з тими, кому є до цього інтерес. Бог не просто безумовно дає віру одним, а іншим не дає. Так було би несправедливо, адже неминучим наслідком цього є те, що Бог створив одних на Небо, інших на пекло (адже умова на спасіння одна – віра в Христа, а цю віру нібито роздає Бог як хоче). Бог хоче спасіння всіх людей, тому що Він добрий. Христос помер за всіх, Його смерть покриє будь-яку кількість будь-яких гріхів. Гіпотетично, якщо завтра повірить мільйон чи мільярд – смерть Христа одразу і негайно зарахується їм усім як оправдання через їхню віру.

Тому буддист, конфуціанець, синтоїст чи “культурний християнин” не може просто так взяти і стати християнином. Бо християнство це не якийсь клуб, куди можна прийти. Звісно, з тих чи інших причин можна обманювати себе чи інших, що ти христянин. Себе – коли не знаєш Бога, але і не знаєш, що не знаєш. Інших – коли “вірити” просто вигідно, щоб мати певні преференції від християн.

Можливо, Вам таки здалося, що християнство і іслам все ж таки віра, нехай різна, але одного широкого типу. Запевняю Вас, що ні. Християнство саме тому і унікальне, що будь-яка поверхнева релігійність не має значення, будь-яке добровільне прийняття християнства це не прийняття Христа. Бо щоб прийняти Христа треба відмовитися від будь-якої релігії! Треба раз і назавжди розпрощатися з думкою, що ми можемо будь-що зробити для нашого спасіння. Ані членство в “християнському клубі”, ані щось інше, це не членство в Тілі Христа. А воно – через віру.

Тепер до серіалу. Героїня Настя-Роксолана, яку грає Ольга Сумська, доволі недвозначно визнає Христа як свого Спасителя. Так, вона молиться Марії (бо так навчена змалечку батьком-священником і середовищем), але вона кілька разів чітко говорить “Він помер за мене”. Просто наслідує культуру? Гадаю, що ні.

Але, з іншого боку, коли народжується син Селім ІІ, вона … його хрестить таємно. Для чого? Хрещення у православній традиції це обіцянка Богу виховати дитя у християнстві, православ’ї. Якщо ж сама Настя прийняла іслам (швидше за все, аби бути дружиною падишаха), і син її буде мусульманином – то до чого водне хрещення? Як воно йому допоможе? Зробить пропуск на Небо?

Словом, не приймайте християнство. Краще повірте, що Ісус Христос це Син Божий, Месія, який помер за всі Ваші гріхи. Прийміть Христа. Християнство можете не приймати.

Замітка про мови і окупантів – Тарас Дятлик

Мови агресорів проти України:
• російська
• німецька
• татарська
• монгольська
• турецька
• арабська
• польська
• угорська
• румунська
• норвезька
• шведська
• французька

Не впевнений, чи всі мови перерахував по пам’яті з історії України, тобто мови тих, хто історично вчиняв чи вчиняє агресію проти України. І якщо бути абсолютно послідовним, то необхідно прийняти закон проти мов агресорів, заборонити говорити, писати, читати, думати мовами агресора тощо. Будь якою мовою народу, який хоч колись вчинив будь яку агресію проти України. Ми, діти Христа, не забудемо! не простимо! не будем проповідувати Євангеліє мовою будь якого агресора! Спочатку мова, потім Христос і Христове! [це іронічний сарказм]

Друзі, я абсолютно підтримую в Україні єдину державну мову — українську! Її дуже люблю, нею спілкуюсь в родині, нею служу Богу в Україні, нею читаю, пишу.

Проте я абсолютно не підтримую демонізацію будь-якої мови, особливо християнами, які мають сприймати дар мов як дар Божий, хоч і через трагедію Вавилонської вежі; як маємо дар Викуплення Христом через трагедію Непослуху. Ми приймаємо Викуплення з вдячністю. Ми приймаємо різноманіття мов з вдячністю до Бога.
Мова для християнина — це інструмент спілкування з Богом, з ближнім, з іншим, навіть з ворогом в контексті місіональної діяльності, здійснення місії Бога. Люблячи і поважаючи рідну мову, ми не маємо права принижувати будь яку іншу. Так само як є гріхом, коли росіянин-християнин принижує і насміхається з української мови, так само, вважаю, є гріхом, коли українець-християнин зневажає російську чи якусь іншу мову.

Гріх не в мові людини, чи народу. Гріх — в гріховній природі, в гріховній сутності людини. І мене глибоко дивують християни і в Україні, і в Росії, які сакралізують мову, надають їй містичного значення. Новий Завіт написаний з ціллю здійснення місії Бога мовою греків, які декілька сот були агресорами проти Ізраїлю. Можливо, зробимо тоді один толковий переклад українською мовою і знищимо всі грецькі манускрипти, хоча би ті, що в Києві? Ну, якщо Ізраїль для нас — народ Божий..

Христос, Який втілився у світ, в народ Божий, щоб примирити Бога і людину, говорив мовою того, хто став ворогом Богу. Христос зробив крок у Своїй місії – говорив мовою того народу, до якого безпосередньо звертався, не демонізуючи арамейську (гебрейську) мову через те, що юдеї розп’яли (!) Божого Сина, не розпізнавши у Христі Бога. Саме це є агресія вселенського масштабу, підтримана Пилатом, який, скоріше за все, говорив мовою окупантів Ізраїлю – латиною… І знову ж таки, я не про агресора, а про управляючий принцип щодо мови.

Час від часу мені пишуть в коментарях чи в особисті повідомлення (з претензіями або без), чому я часто пишу російською. Друзі, я вибираю мову в залежності від аудиторії, до якої хочу звернутись. І це не завжди українська аудиторія через особливості мого служіння в регіоні Східна Європа і Центральна Азія (біля ~10 різних країн з десятками мов, де саме часто російська мова є Lingua franca). Майже 7-8 місяців в рік вже майже 10 років я в поїздках по регіону, де більшість моїх колег, друзів, партнерів, знайомих (окрім росіян) мають російську мову у якості міжнародної. Чи ж не маю я права, поважаючи їх і бажаючи чимось поділитись з ними, звернутись до них мовою, яку вони розуміють?

Я ж не пишу якісь богохульні тексти, чи наклепи, чи прокльони чи ще щось російською мовою (навіть українською і англійською не пишу цього). Просто намагаюсь поділитися своїми роздумами про Бога, свій шлях з Ним, свої переживання з ширшим колом, де більшість не читає українською. Знаю, що для деяких моїх близьких знайомих це є болюче питання, і цей мій допис у тому числі.
Але я думаю про те, що якщо дійсно це є проблема (бо ці питання досить часто піднімаються щодо моїх російськомовних дописів), то, мабуть, варто не писати і взагалі не ділитися нічим зі своїми друзями і знайомими з регіону? Мабуть, варто зробити як поступили деякі пастори – оголосити всіх російськомовних агресорами (навіть не питаючи їх політичних поглядів, так, включно з Юрієм Кириловичем, бо ж він російською теж пише) і обмежитись виключно українською принципово у всьому? Мабуть, варто кинути служіння для регіону (більшістю російськомовне), залишивши своє покликання, піти з організації і служити виключно україномовним? Мабуть, варто всіх російськомовних військовослужбовців поставити перед вибором: або думаєш, говориш, пишеш українською в житті і в сім’ї, або звільняйся? І, мабуть, варто тоді багатьом (сотням?) україномовним пасторам, що їдуть в Штати збирати кошти для свого служіння, перестати відвідувати російськомовні слов’янські церкви, перестати там проповідувати російською, і говорити з перекладачем – з української на російську… Це буде послідовність! Це буде по-справжньому про-українськи! Але чи буде це мудро, розумно для нас, християн? Чи буде це місіонально?

Я люблю українську мову, спілкуюся нею, пишу, читаю, думаю, проповідую в нашій церкві. Але я також люблю і російську мову. І як Гітлер для мене не є причиною демонізації німецької, Наполеон – французької, Пілсудський – польської (привіт десяткам тисяч заробітчан у Польщі), так і Путін не є для мене причиною демонізації російської мови. Бо сотні і тисячі російськомовних людей, які живуть не в Україні, – люблять Україну, люблять Христа, поважають мову один одного заради Христа, перш за все, заради Його місії.
Можливо, для когось це звучить як захист російської мови. Ні, це абсолютно не так. Я захищаю своє право, як християнин, звертатись, у тому числі, і російською мовою до російськомовних християн у нашому регіоні, де я несу служіння. І для мене це питання місії, а не демонізації. Та й багато що хотілось би ще сказати… І знаю, що, як завжди, кожен прочитає своє… Але для мене, як для християнина, всі мови у Христі – місіональні, є даром Божого різноманіття. А демонізуємо ми їх самі, за своїм вибором. Бо як є російськомовні агресори, так є і немало україномовних зрадників, і україномовних християн, які ненавидять Майдан, не допомогли нічим українській армії, ні одному переселенцю тощо… Зато багато з них захищають українську мову…

Перепрошую, якщо зачепив ваші почуття. Простіть мене… Просто намаюсь востаннє пояснити себе, якщо це має якесь значення. І не хочу, захищаючи свою рідну улюблену мову, мову своєї мами, ображати чи принижувати мову мого ближнього, мого друга, його улюблену мову, мову його мами. Немає рас у Тілі Христовому, немає мови агресора в житті сповідуючого християнина, але є мова рідна. Не має бути в Тілі Христовому мови гріховного мислення на роз’єднання церкви, але мають бути мови місіонального мислення, на об’єднання Церкви… Шануймося

Тарас Дятлик
(з соцмережі)

Сім питань до євангельської спільноти в Україні

Нам в Україні потрібна не стільки Реформація (як відтворення середньовічного явища в сучасній Україні), скільки сам Ісус Христос та койнонія з Ним та з Христовими, з усіма сповідуючими християнами, які вірять в преображуючу силу Євангелія для людини та в преображуючу силу місії Бога для суспільства. Як богословський термін стосовно людини, то ре-формація — це те, що робить людина, щоб відповідати Божим очікуванням, а транс-формація (преображення, μεταμορφοομαι) — це те, що робить Бог Духом Святим.

▪︎ Μεταμορφοομαι (Мт 17:2; Мк 9:2; Рим 12:2; 2 Кор 3:18).

▪︎ Μορφοω (Гал 4:18). ▪︎ Μορφη (Мк 16:12; Фил 2:6, 7).

▪︎ Συμμορφιζομαι (Фил 3:10).

▪︎ Συμμορφος (Рим 8:29; Фил 3:21).

Ми дуже багато що хочемо просто реформувати. Проте без трансформації реформація людини чи суспільства, щоб закріпити результат реформування, не відбувається.

Причина — трансформація. Наслідок – реформація. Ми надіємось, що наслідок можна закріпити як форму за допомогою п’яти соло без відповідної трансформації Христом. Але реформування — це зовнішні зміни, трансформація ж (переображення, зміна образу) — це, перш за все, внутрішнє (відродження, зміна стосунків з Христом, – причина), а потім і зовнішнє (зміна способу стосунків з іншим і способу життя, – наслідок) преображення.

Говорячи про відтворення Реформації в українському суспільстві, так, як це мислять саме євангельські християни, я не вірю в цей процес і його успіх, якщо не буде повернення християнської спільноти, перш за все, до свого первинного покликання — місійної роботи в проголошенні Доброї Новини, а не просто надто вибіркова боротьба християнської спільноти з виключно окремими соціальними гріхами на рівні заборони.

Відверто кажучи, ми перестаємо вірити в преображуючу силу простого Євангелія Ісуса Христа, що веде до відродження від Бога та трансформації.

Я не проти Реформації, як явища, яке почалось в 1517 році, якщо дивитись на її богословські, філософські, економічні, культурні, соціальні, політичні передумови, і брати до уваги (тільки?) позитивні наслідки (бо ми, українські євангельські християни, не хочемо і не любимо говорити і пояснювати взаємозв’язок між Реформацією і хвилею кривавих повстань, а також хвилею Контрреформації).

Отож, вивчаючи історію Реформації, в мене є питання до тих, хто хоче відтворити Реформацію в українському суспільстві:

1️⃣ Чи готові ми “оплатити” той самий “соціально-політичний пакет” наслідків, ставши і активно закликаючи, як євангельська спільнота, на шлях Реформації українського суспільства?

2️⃣ Чи готові ми, як євангельська спільнота (і хто саме з наших очільників) взяти відповідальність за наслідки і результат цього процесу?

3️⃣ Чи відбулися в Україні передумови Реформації, а саме в сфері інтелектуальній, освітній, культурній, гуманістичній?

4️⃣ Чи готові, перш за все, наші євангельські церкви самі повертатись до першохристиянства у своїй життєдіяльності, перед тим, як його насаджувати в країні у якості Реформації українського суспільства?

5️⃣ Що ми готові змінити особисто в собі, в своїй спільноті, в своїй практиці, окрім презентації 5 соло? За що готові страждати як за Христа в Україні? Пройшов 2017 рік, але в наших помісних церквах практично нічого в плані Реформації не змінилось з різних об’єктивних і суб’єктивних причин.

6️⃣ Чи є у нас в Україні соціальні пророки, які передували Реформації, помираючи за те, у що вірять? Чи готові ми прийняти гоніння від українського суспільства і держави, ставши на активний шлях Реформації українського суспільства? Чи готові будемо прийняти також Контрреформацію, і від кого саме?

7️⃣ Чи готова наша євангельська спільнота взяти відповідальність за локальні повстання і локальні військові конфлікти в Україні, якщо почнеться активне насаджування ідеалів Реформації? Бо повторити лютерівську Реформацію без фундаментальних соціальних потрясінь в українському суспільстві інакше буде неможливо. Реформація — це не тільки 5 соло, це й фундаментальні зміни як в Церкві, так і в суспільстві.

Отож всі заклики до втілення ідеалів Реформації в Україні особисто я не сприймаю сьогодні як щось серйозне (за що готові платити саме ті, хто до цього закликає), бо, як правило, ці люди не до кінця усвідомлюють всіх передумов та наслідків Реформації, і сумніваюсь, що вони самі візьмуть моральну відповідальность за це.Повторюсь, в цілому я позитивно оцінюю історичне явище Реформації, що відбулась в Європі, та її соціально-політичний і духовний вплив на європейські нації, а згодом і держави. Проте сам цей історичний феномен неможливо повторити і відтворити як “Реформацію” в пост-реформаційний період Церкви, націй і держав, коли в нас фундаментально змінився як устрій Церкви та її політична роль, так і соціально-політичний устрій порівняно з середньовічним. Я не проти Реформації. Я за трансформацію…

Що нам треба, як євангельській спільноті в Україні, на мою думку?

1️⃣ Повернення євангельської спільноти до віри в силу Євангелія і до проголошення Євангелія не просто в церкві, а поза її межами, щоб Євангеліє було частиною не тільки проповідей під час богослужіння, але, перш за все, частиною нашого щоденного життя, якщо вже говорити про повернення до першохристиянства. Докостянтинівське християнство характеризувалось саме неймовірною вірою сповідуючих християн в преображуючу силу Євангелії, вірністю не стільки церковним чи державним чи етнічним ідеям чи структурам, скільки самому Христу, Його Тілу (Церкві) і Добрій Новині про Царство Боже і можливість через жертву Христа знову мати стосунки любові і довіри з Богом і один з одним, як це замислив Господь ще до гріхопадіння людини.

2️⃣ Повернення євангельської спільноти до цілісного розуміння місії Бога і покликання християнина (див. Кайпера) у світі. Щоб цьому навчати не тільки в семінаріях, але й в кожній помісній церкві. В цьому контексті має трансформуватись і духовна освіта, переналаштувавшись з підготовки до церковної життєдіяльності на підготовку до місії християнина в світі у співпраці з Університетом. Бо інтелектуальна еліта, завдяки якій стала можливою Реформація у той час, готувалась не в семінаріях, а саме на богословських факультетах Університету. На жаль, сьогодні більшість церковних служителів сприймає ідею богословського факультету в Університеті скорше як дикий лібералізм, який не має нічого спільного з підготовкою до служіння в помісній церкві. Але це окрема тема, до якої нам потрібно повертатись без суперництва між деномінаціями і семінаріями, об’єднуючи наші обмежені ресурси заради втілення місії Бога, а не просто заради видачі дипломів і вчених звань “хто перший?”.

Отакі передумови мого допису: чому нам потрібен зараз найбільше сам Христос (як відновлення довіри до Євангелія і місії Бога), а не спроба відтворити ідеї середньовічної Реформації в сучасних українських реаліях. Шануймося ❤——

(с) Тарас М. Дятлик
1 листопада 2020
Рівне, Україна