Скільки ж дітей було у Йова?

Натрапив на цікаве місце

Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби… (Йова 19:17, Огієнко)
Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона (Хоменко)
Mein Odem ist zuwider meinem Weibe, und ich bin ein Ekel den Kindern meines Leibes. (Luther)
żonie mój oddech niemiły, i cuchnę własnym dzieciom (Biblia Tysiaclecia)

Але яким синам – вони ж усі померли (Йова 1:18-19)?! З тексту ми читаємо, що у Йова було семеро синів і троє дочок (Йова 1:2), і всі вони загинули під час третьої хвилі випробування. Continue reading

Advertisements

Проза о советском паспорте, свободе передвижения и небесном гражданстве

«Паспорт – документ, удостоверяющий личность и гражданство владельца при пересечении границ государств и пребывании за границей» (Словарное определение)

«Читайте! Завидуйте!» (В. Маяковский, «Стихи о советском паспорте»)

В конце 2004 г. мне понадобилось съездить в Киев. Я был далек от политики, и поездка не имела никакого отношения к кипевшим в то время в центре города гражданским протестам. Но из любопытства я все же подумывал заглянуть на Майдан Незалежностi («Площадь Независимости» – центральная площадь города; в просторечии – Майдан). «Ни в коем случае не вздумай! – озабоченно воскликнул, узнав о моих планах, старший товарищ, все еще друживший с российскими газетами. – У всех, кто приходит на Майдан, отбирают паспорта и заставляют оставаться там и скандировать “Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!»

«Петрович, – успокаивал его я, – неужели ты не понимаешь, что придумать такую чушь мог лишь человек, проживающий в Москве! Ну как можно у кого-то в Киеве на улице отобрать паспорт? Как вообще можно отобрать то, чего у тебя при себе нет?!»

К тому времени мы уже напрочь забыли, как это – носить паспорт. Уже выросло целое поколение молодежи, не знавшее, что такое проверки документов на улице или милицейские рейды в местах «неорганизованного скопления народа» – на молодежных вечеринках, рок-концертах, музыкальных и поэтических «квартирниках» и т.п. Даже отправляясь в другой город, никто уже не брал с собой паспорта без особой надобности типа авиаперелета или заселения в гостиницу. В общем – полная вольница! Continue reading

Затуліть вуха, не довіряйте язикатим – Себастьян Тегза

В моєму житті були люди, які завжди любили висловлювати свої судження про інших. Як правило, це були особливо яскраві і харизматичні люди. Це були талановиті люди, які мали гострий розум і притягували до себе інших. Вони завжди мали що сказати про когось. В кого, що не так і в кого з чим проблеми. Спілкуючись з ними ти отримував з часом невеличке досьє буквально на кожну людину з їхнього оточення. Звісно, вони не називали це осудженням і плітками. Все це подавалось ними в дуже невинному духовному соусі. Ну і звісно, все було “чистою правдою”. А хіба правду не можна говорити? Тим більше розумним і проникливим людям, які розбираються в житті. Адже їхні судження є справедливими і об’єктивними, а не звичайним людським судом, від якого застерігає нас Писання. То які проблеми? Що правда – то не гріх. Continue reading

Должен ли православный верующий поддерживать путинскую власть?

Как православный верующий, прихожанин Русской православной церкви Московского патриархата, и просто житель России, которому не безразлична судьба своей страны и своего народа, я часто обращаю внимание на то, что для оправдания своих преступных действий, лжи, несправедливости, репрессий и некомпетентности современная власть очень часто апеллирует к Православию, к Церкви, в различным мифологемам о «духовности», «Святой Руси» и уже набившим оскомину «духовным скрепам», которые в их исполнении на самом деле не имеют ни малейшего отношения ни к православной вере, ни к Церкви как таковой.

«Религиозная карта» используется как ширма и для авторитарных и клептократических методов управления внутри страны, и для оправдания авантюрных, волюнтаристских и просто преступных неоколониальных действий во внешней политике, а любое активное противопоставление данным действиям порицается не только с точки зрения псевдо-правового этатистского фетишизма, но и религиозной точки зрения.

Упорно постулируется тезис о невозможности для православного человека участвовать в протестах против власти, а также постоянно муссируется миф о том, что «вся власть от Бога». Continue reading

Я ухожу – Настя Тюхтенко

Уходя уходи (36 причин уйти и не вернуться, в честь моей 3 годовщины свободы)

Я не вернусь… туда, где я была хорошей и с каждым днем становилась все лучше.
Я не вернусь… туда, где я гордилась тем, что читала ежедневно 6 глав из Библии.
Я не вернусь… туда, где основой моей уверонности в отношениях с Богом была моя хорошесть и служение.
Я не вернусь… туда, где я росла не в святости, а в самоправедности и самомнении.
Я не вернусь… туда, где Слово Божье всего лишь хорошая книга, не влияющая на практическую жизнь. Continue reading

Львів. Спека. Маршрутка – Марія Оринчак

Марія Оринчак

Марія Оринчак

Львів, по-літньому спекотна, по-львівськи повна 184 маршрутка.

Біля Цирку заходять дві старші жіночки (зауважу, з вигляду ще зовсім не бабусі).

-Передаємо за проїзд, – не зачиняючи дверей і не рушаючи з місця каже спокійно водій.

-Нам одну зупинку! – кричить одна з них.

-Пенсіонери не платять, – додає підвищеним тоном інша.

Водій пояснює, що маршрутка приміська, тому в ній платять.

-Ти давай не вимахуйся, закривай двері і їдь! Ми свої права знаємо! Д‘ви який!

-Ми не будемо платити! Їдь вже! – підтримує жінку коліжанка.

Починаємо з однією інтелігентною пані пояснювати жіночкам, що одна чи не одна зупинка, а послугами вони користуються, і що таки в цій ситуацій водій правий – тут пільг для пенсіонерів нема. Чому – інше питання.

І ось, не витримавши, одна з жіночок виходить, за нею й інша, «поблагословивши» водія всім, на чому світ стоїть.

-Та ти бидло таке, бл***, кур** ти така, най ти твої сім гривень боком вилізуть!!!!!
————————————–————————
Історія сумна, моментами виглядала смішна, але дуже показово.

Навіть після Революції Гідності і п‘яти років війни для енної кількості українців «Почни з себе» не стало чимось більшим, аніж популярним лозунгом.

«Права знаю, обов‘язків не маю». І досі більшості легше помічати, хто що зробив не так, хто де вкрав/схитрував/не додав. Але вирішити для себе жити за правилами, бо тільки система може працювати якісно, надто складно.

Але винні завжди не ми тут. Винні ті, хто при владі. Як став винний Порошенко для 75% відсотків українців і як, найвірогідніше, років через три-чотири стане Зеленський. Бо левова частка українців так і не подивиться правді в очі і не визнає: проблема не в них, їхніх законах і діях, проблема в нас. І поки нація не стане свідомішою в тому плані, ніякий Месія нас не врятує.

(з соцмереж, з дозволу авторки)

Як живе Маркова

Недавно мені випала нагода відвідати село Маркова на Франківщині. Це велике розлоге село Богородчанського району на 3000 жителів. Я приїхав туди, щоб перекладати одного американця українського походження. Його батько походив з того села, і зараз цей чоловік, якого звати Богдан, щороку приїжджає до своїх українських родичів.

Богдан народився у католицькій сім’ї і виховувався у католицизмі. Проте у 19 років він свідомо прийняв Христа як Спасителя. Благу звістку почув від протестантів.

Отож він зібрав всіх своїх родичів у Марковій і трохи ділився з ними Євангелієм. Для людей це було дуже незвично. Continue reading

Російська мова

Уривок з книги “У що вірять християни. Відповідаємо на запитання”

Запитання: Як українцеві-християнину ставитися до російської мови і культури?

Відповідь: Так, як і до будь-якої іншої мови і культури — німецької, французької, польської чи іншої.

Мова, як і культура, це надбання багатьох поколінь. Російську мову століттями творили багато поколінь росіян. Зрештою, нею розмовляють не лише росіяни, а й мільйони білорусів, українців, євреїв. Російську мову розуміють у багатьох країнах світу. Тому в своєму розумі нам треба, по-перше, розділяти мову як інструмент комунікації і народ-носій мови, по-друге, народ і політичний режим. За 12 років нацизму у Німеччині від рух німців загинули мільйони євреїв, багато з яких були також німецькомовними. Німецькі євреї німецькою мовою навчали своїх дітей любити Бога Ізраїля і шанувати звичаї народу. Але німецькою мовою розмовляли також їхні кати. Німецькою розмовляли Адольф Гітлер, Мартін Борман, Йозеф Геббельс та Рудоль Гесс — найбільші злочинці XX століття, проте нею ж розмовляли Й.В. Гете, Ф. Шиллер, В.А. Моцарт, Л.В. Бетховен. Російською мовою розмовляли Ленін та Сталін, але не тільки вони. У часи Речі Посполитої та міжвоєнної Польщі мову використовували як інструмент полонізації українців, а в часи Австрії також — для онімечення. Чи значить це, що нам треба відмовитися від польської, німецької або російської культур? Звісно, що ні. Окрім того, багато людей, які розмовляють чи розмовляли українською були великими негідниками. Continue reading

Думки про служіння в церкві – Оксана Нестеренко

Оксана Нестеренко

Служіння – це все, що ви робите для того, щоб покращити життя помісної церкви, людей які поруч … – це все що ви робите для того, щоб прославити Бога і донести Євангеліє до світу!

Є декілька важливих моментів, на яких хотілось би зупинитись, щоб в першу чергу переоцінити себе і дослідити мотиви власного серця  … Для цього маю кілька думок і запитань які поставлю собі, і які можливо будуть корисними ще для когось:

1. Що саме я роблю, коли беру відповідальність брати участь в служінні? – Це запитання має допомогти кожному усвідомити свою роль в Церкві як тіла Христового і сформулювати ціль, яку потрібно досягти в певному напрямку служіння, в якому береться участь.

2. Для чого це роблю? – Варто дати відповідь, починаючи зі слів: “для того, щоб… “. У цій відповіді мають бути прогнозовані зміни, які повинні відбутися внаслідок досягнення цілі.

3. Чому це роблю? – Це питання практичної потреби в тому, що роблю і звичайно особистої мотивації… Потреба є в… ? Роблю, бо прагну прославити Бога чи кого, чи що…? Continue reading

Популізм – Дмитро Бінцаровський

Сподобалось, що пише про популізм нідерландський вчений Кас Мудде. Він дає просте означення: сучасний популізм – це ідеологія, що розділяє суспільство на дві ворожі групи: “чесний народ” і “корумпована еліта” (лат. “populus” – народ).

Як правило, в представницькій демократії суспільство розділене ідеологічно (соціалісти, ліберали, християнські демократи тощо). Вибори проводяться для того, щоб люди різних поглядів обрали найбільш достойних виразників своїх поглядів. Потім ці представники кожної з ідеологій намагаються реалізувати її, йдучи на вимушені поступки іншим. Continue reading