Дорослішаємо чи ходимо по колу?

Я просто шокований, наскільки люди мають погану пам’ять! Ніби вже проходили недавно двічі, і ні – хочемо ще разочок. Щоб потім ще і ще. І так багато разів.

Батальон Кульчицкого отказался учавствовать в незаконных действиях и агонии преступных барыг по отношению к Саакашвили! переходьте на бік народу!!!

Ми виженемо олігархів і побудуємо Україну без олігархів! Приєднуйтеся до нас!

Це скрізь і всюди читаєму у фейсбуці. Альо, гараж?! Ви при своєму розумі взагалі? Ви вже проходили це – спочатку виганяли поганого Кучму, щоб привести прекрасного Ющенка. Потім виганяли поганого Янковича, що привести прекрасного Порошенка. Невже не очевидно, що змінювати треба правила гри? Щоб в країні працював закон, і щоб у нас були не олігархи, а просто багаті люди. Щоб ми владу не виганяли, а щоб партія/політик, які себе скомпроментували просто не обиралися вдруге. Щоб люди, які порушують закон – відповідали. Щоб працювало право і справедливість. Continue reading

Advertisements

Як Україні стати успішною за 20 років (нічне одкровення)

За кого голосувати?

За кого голосувати?

Тут мене просять написати короткий план “Як Україні стати успішною за 20 років”.

Окей, пишу.

Щоб Україні стати успішною треба навчитися бути відповідальним і зрілим суспільством, яке точно знає, чого хоче і розуміє, як цього досягти.

На практиці це означає, що не менше 15% людей зможуть доступно пояснити, якою бачать Україну (режим, форма правління, устрій) і чому саме такою. І в частині “чому” мають бути аргументи (на 30-50 речень), і розуміння слабкостей контраргументів.

Ще ці 15% мають глибоко усвідомлювати, наскільки жахливими є патерналізм і корупція. Вони мають мати сильне бачення, як з тим боротися, а також які та чому методи боротьби недієві.

Потім ці 15% мають брати на себе відповідальність за власні вибори (в широкому філософському розумінні) – на рівні сім’ї, міста/села, країни. Не уникати відповідальності, не перекладати на когось. Потім – що таке справедливість і як її втілити.

Ще треба знайти відповіді на низку питань – наприклад, частиною якого світу хоче бути Україна і наскільки глибоко. Як нам жити з сусідами – Європою і Росією. Потім відповіді на внутрішні виклики – що нам робити (для прикладу) з російською мовою. Але це у світлі інших питань (права і свободи людини, інтеграція у світові співтовариства). Потім – роль місцевого самоврядування, ГО, преси, церкви.

Ще одне питання – наскільки ми віримо у верховенство права. Нам потрібне право чи договорняки і майдани? Конституцію пишемо раз на 300 років чи переписуємо кожні 2-3 роки?

І лише потім (не раніше!) – якою має бути освіта, медицина та армія.
От коли суспільство знайде відповіді – тоді можна кудись рухатися.

І лише потім-потім-потім – прізвище найманого менеджера на 5 років, який спробує втілити частину нашого бачення. А на разі обговорюємо прізвища рятівників-суперменів, які за 100 днів побудують Швейцарію.

Роздуми про водіїв львівських маршруток

Спочатку мені хотілося почати так:
“Якщо колись півтора-два десятки пасажирів захочуть відлупцювати нахабного водія маршрутки – я не буду його захищати”

Сьогодні я їхав маршруткою з Хуторівки на Виговського. На одній з зупинок люди на вулиці заходили всередину, а люди з маршрутки виходили назовні. Все було як завжди. Отож, водій відчинив задні двері, одна людина вийшла, і тут водій швидко зачинив двері. Він побачив дудуся-пільговика, який хотів зайти через задні двері. Але з салону через задні двері виходила жінка, і він майже прищемив їй носа – бракувало буквально чверть секунди. Вона не вийшла (двері зачинилися перед її носом), і тому почала вимагати відкрити двері. Водій відкрив, вона вийшла, водій швидко закрив двері – тепер вже перед носом дідуся. Той почав грюкати у двері. Люди в салоні почали обурюватися. Водій відкрив двері, дідусь зайшов і вигукнув кілька проклять на адресу водія. Секунд 10-15 вони обмінювалися погрозами, потім обоє заспокоїлися. Через хвилину водій сказав, що пільговики мають заходити через передні двері і показувати посвідчення у розгорнутому вигляді. Continue reading

X-MAS або куди подівся Христос – Юрій Притика

X-Mas?

Біля двох років тому назад повертаючись із Вінничини мене вразила одна річ. Сталося так, що я замилувався старовинною архітектурою, шпилясті храми, будинки з усілякою ліпниною просто липли до мого серця і дуже тішили моє око. Та наче голка загнана під ніготь гостро й дико мене боліло дещо інше. Поряд із чарівною, вишуканою й мистецько оформленою архітектурою я зустрічав прямокутні напівзруйновані будівлі із написами “Слава труду” та “Слава КПСС”. Мій шлунок ледь не вирвало, цей гнітючий контраст щось робив із моїм серцем, воно не билося, не тріпотіло, воно калатало без будь-якого ритму, здавалося груди його не втримають. Не міг я збагнути як за якигось двісті-триста років ми здеградували настільки, що втратили не те щоби здібність творити шедеври, ми втратили смак краси її вишуканий аромат та стали безхатченками у власному домі.
Continue reading

Гроші й любов Божа – Чарльз К. Райрі

Як пов’язані Божа любов та гроші?

Ця тема так само належить до важливих доказів дійсної духовності, але дуже рідко обговорюється у книжках чи проповідях. Ми схильні малювати образ духовності в кольорах глибокого біблійного знання, в довгому перебуванні у молитвах, або у зайнятому становищі в Господній праці, відсутність чого у пересічного віруючого переживається ним з розчаруванням і пригніченням бо він приходить до висновку, що ці важливі ознаки духовності для нього недосяжні.
Зрозуміло, глибоке духовне життя сполучене із спільністю з Господом через Його Слово, з молитвою та з виконанням Господньої праці. Але нашу любов до Бога можна довести практично тим, що є необхідною частиною кожного життя, а це нашим матеріальним служінням. Як ми жертвуємо на діло Господнє гроші, показує дійсність нашої любові до Бога. У певному значенні це стверджує нашу любов більше переконливо, ніж глибина знання, довгість молитов, або видатність у служінні. У окремих випадках вони можуть бути вдавані, але пожертва нашого майна показує, якими є ми на ділі. Continue reading

Тут стань. Це Тустань!

Відвідав “Тустань” – це місце, де колись давно була давньоруська фортеця. Фортеця не збереглася, а каменюки стоять досі. Недавно там зробили добру дорогу, тому автомобілем чи автобусом доїхати не проблема. 30 км від Сколе і 50 км від Стрия. Найближчі села до Тустані – Урич, Підгородці, Крушельниця, Корчин. Відвідати територію коштує 42 грн.

Continue reading

Згадую. Порівнюю. Шукаю змін

“Згадую. Порівнюю. Шукаю змін. Бо ж усе відбувалося заради них. Так, тоді все починалося з того, що ми відстоювали євроінтеграційні орієнтири. І що?
Сьогодні я маю біометричний паспорт і можу безпроблемно перетинати кордон. А ще? Чи можна якось виміряти відсоток тих, хто відступив від корупції? Скільки людей присягнули собі бути чесними тоді, коли ніхто цього не бачить? Чесними – перед власною совістю і перед Богом?

Continue reading