100 000 – це багато чи мало?

Ось і перетнув мій блог позначку 100 000 відвідувань. 504 пости за 5.5 роки. Блог стартував в січні 2012 року і ніколи не зупинявся. Додавалися теми і категорії – християнське життя, громадянська позиція, моє життя.

Всі рекорди побив пост в січні 2017 року (Дівчата, мені Вас дуже, дуже шкода – 12500 переглядів) – у мене тоді народилася донечка і я описав як це було, тобто пологи на Мечнікова. Люди читали, коментували у фейсбуці. Дехто навіть сказав, що пост замовила адмінстрація пологового. Звісно, ні. Continue reading

Advertisements

Справедливість чи толерантність? Олена Білозерська

сумнозвісна книга про Майю та її мам

сумнозвісна книга про Майю та її мам

Недавно в інтернеті спалахнув скандал – кілька правих організацій Галичина написали досить стриманого листа керівництву області про недопустимість пропаганди гомосексуалізму в Україні. Мова йшла про книжку “Майя та її мами”, презентація якої мала відбутися на Форумі видавців. Захисники толерантності одразу звинуватили правих в погрозах (яких, на мою скромну думку там і близько не було) і почали роздувати інформаційну кампанію. Книжечку я читав. Там багато дзорових і цінних думок. Але не всі. Наприкінці книги виявляється, що дівчинка Майя виховується двома мамами (очевидно, лесбіянками, хоча прямо це не сказано). Авторка заохочує приймати такі сім’ї, як належне, адже діти можуть виховуватися в різних сім’ях – десь нема мами, десь тата, хтось був змушений переселитися з Криму після анексії.

Олена Білозерська доволі вдало підмітила, що захисники толерантності так далеко зайшли в захисті прав людини, що втратили відчуття меж. Так само думаю і я – утікаючи від одних нездорових крайностей (призначення жінки – баняки і діти) люди потрапляють в інші (абсолютна рівність у всьому, людина має завжди право на вибір і т.д.). Очевидно, що всіх дітей треба любити і приймати – назалежно від раси, кольору шкіри, релігії, віку, фізичних та емоційних можливостей. Але це не значить, що сім’я, де є “дві мами” (чи два тата) є нормальною. Словом, читайте самі…

Олена БІЛОЗЕРСЬКА,
боєць-доброволець

Після скандалу навколо дитячої книжки “Майя та її мами” скачала цю книжку і прочитала. І скажу я вам (хоча й розумію, що моя думка багатьох обурить): це неправильна і шкідлива книжка.

Для тих, хто не читав: розповідь іде від імені звичайної дівчинки Майї, приблизно десятирічної. Вона описує свій загалом дружний клас, у якому в кожної дитини є якась особливість: хтось був зачатий у пробірці від сперми донора, у когось є тільки мама, бо батько зник під час війни на Донбасі, а в когось батька і не було, у когось тато і дві мами (перша – рідна, друга мачуха), когось виховує бабуся, бо обоє батьків на заробітках, у когось батьки позбавлені батьківських прав, хтось є всиновленою дитиною, хтось проводить тиждень у батька, тиждень у мами і її друга, а сама Майя росте в родині двох лесбійок, а батько її невідомий донор. Також ці діти різних національностей, дехто має певні особливості у зовнішності. І в них є мудра і добра вчителька пані Юлія, яка навчила їх не сміятися один з одного, бо кожна дитина заслуговує любові, і кожна сім’я – це сім’я, якщо в ній панує любов. Continue reading

Пристрасті навколо Саакашвілі

Трагедія українського народу в тому, що люди не хочуть будувати державу і її інституції, а обирати і скидати царів. Поганий цей цар? Треба скинути, обрати нового. Новий поганий – знову скидаємо, знову обираємо.

Будь-яка людина може робити будь-що, якщо вона махає правильним прапором і кричить “Слава Україні” – це те, що я побачив на українському кордоні. 3 роки тому так само думали на сході – ми справжні патріоти Донбасу, ми захистимо його від фашистів і бандерівців. От у нас і прапор є, створимо квазідержаву.

Звичайно, Саакашвіші не пропонує щось від чогось відколювати. Але невже серед 40 мільйонів нема жодного гідного? Чому знову месіанство, ще й зарубіжне? Чому можна просто прорвати кордон? Тому що там при владі у Києві олігархи і клани? Чи тому що там при владі фашисти і бандерівці? Риторика змінюється, але суть одна – закон ніщо, ми патріоти. Continue reading

Святе Письмо як частина Святого Передання

Точка зору, викладена тут, може частково не збігатися з моєю, і є лише поглядом автора.

Михайло МАЛІНІН

Досі тривають багато суперечка щодо питання Письма та Передання в різних християнських конфесіях. В більшості випадків ця тема піднімається при докорах з боку протестантів проти православних (чи римо-католиків).

Основна ідея протестантизму наполягає на відмовлення від Церковного Передання, наполягаючи на повністю самостійне та пряме трактування Письма, а також обмежуючи Одкровення лише Святим Письмом, ніби Передання це людське творення, яке щось суперечить Письму. Ця логіка привела до подальшого дроблення Протестантизму, через те що самостійне трактування різними спільнотами Письма суперечило одне одному.
В той же час відмова від Церковного Передання як таке очевидно суперечить як самому Письму, так і самої ідеї Благовістя як такої. Continue reading

Успішні двієчники і невдахи-відмінники?

Не раз і не два чув про двієчників, які стали мільйонерами і про відмінників, які замітали вулицю. Правда це чи міф?

З мого досвіду швидше міф, аніж правда. Суджу по тому, що бачив на власні очі. Я ніколи не належав ні до перших, ні до других, бо вчився на тверді четвірки (і трохи на п’ятірки)… Але з моїх знайомих, які в школі мали слабкі оцінки бізнесменами, науковцями, депутатами чи ще кимось не став на разі ніхто. Та й з відмінників теж. Але загальна тенденція така – в цілому розумні, здібні, талановиті і працьовиті можуть досягти більше, аніж ті, які ними не є.

Звичайно, бувають винятки. Звичайно, відмінники бувають зубрилками. Звичайно, людина може бути прекрасним спортсменом, а от фізика-хімія – то не її. Але знову повторюся – в цілому принцип працює: в житті успіху досягають ті, хто досягав його в школі. І навпаки. І ще дуже багато залежить від сім’ї. Батьки можуть дати прекрасний імпульс дитині, спонукати її так чи інакше ставитися до навчання, життя, а можуть і не дати.

Для всіх чи ні? Рефлексії про в/о і Гройсмана.

Львівський університет

Львівський університет

Те, що сказав Володимир Гройсман, вже давно мали зрозуміти всі українці. Вища освіта не для всіх. Вона – для талановитих, здібних, розумних, кмітливих. Вона для кращих.

У нас же все навпаки – принаймні останні 26 років. Майже всі мої однокласники повивчалися в університетах та академіях. Майже ніхто не працює за спеціальністю. І я теж не працюю. Навіщо було вчитися?

Мова про те, що держава навчає людей за державні гроші. 5 років платить стипендію, платить зарплати викладачам, обслуговує університети…  А люди прийшли протирати штани. Навіщо? Continue reading

Справжній джентельмен і справжній християнин. К.С. Льюїс

Слово “джентльмен” спочатку вказувало на людину, яка володіла гербом і була землевласником. Коли називали когось “джентльменом”, то ви не говорили йому
комплімент, а просто констатували факт. Якщо ви сказали про когось, що він не “джентльмен”, ви не ображали його, а давали про нього інформацію. Сказати, що Джон був неправдомовцем і неджентльменом, було не більшою суперечністю, ніж тепер сказати, що Джеймс – дурень і магістр мистецтв. Але потім прийшли люди, які сказали так правильно, милосердно, чутливо, все, що завгодно, однак не корисно: “Суть джентльмена полягає не в гербі й землевласництві, а в ”поведінці!” Безсумнівно, правдивий джентльмен той, хто поводиться так, як джентльмен повинен поводитися. Отже, в тому розумінні Едвард більший джентльмен, ніж Джон”. Ті люди мали добрі наміри. Звичайно, бути благородним, ввічливим і хоробрим багато краще, ніж володіти гербом. Але це ж не те саме. Гірше того, не всі з цим погодяться. Назвавши людину “джентльменом” у цьому новому, облагородженому розумінні, ми, фактично, не подаємо жодних відомостей про неї, а тільки схвально висловлюємося про неї; заперечування ж, що вона “джентльмен”, стає просто засобом образи. Коли слово перестає бути описом і стає просто похвалою, то воно вже не подає фактів про предмет, а говорить тільки про ставлення промовця до предмета. “Смачна страва, це тільки страва, яка подобається промовцеві. Слово “джентльмен”, одухотворене й облагороджене із свого старого, грубого, об’єктивного значення, вказує тільки на людину, яка подобається промовцеві. В результаті, тепер слово “джентльмен” стало некорисним. У нас було вже багато слів для висловлювання схвалення, тому в тім слові
не було потреби; але з другого боку, якщо хтось, скажімо, в історичному творі, бажає використати його в попередньому значенні, то він вже не зможе зробити цього
без пояснень. Воно вже некорисне для цієї мети. Continue reading

Сирота при живих батьках

Наталя Синкальська

Наталя Синкальська

Наталя Синкальська

Бог створив людину для відносин з Ним. Не просто так, не для того, щоб вона для себе жила і тільки свої бажання задовольняла… Чим скоріше людина це зрозуміє, тим скоріше її життя набуде сенсу. Ким може вирости дитина, яку змалечку залишили на вулиці? Важко уявити, що її життя буде щасливим і повноцінним без мами і тата, які для неї все. Люблячі батьки правильно скеровують дитину, адже вони бачать все з іншої перспективи, значно більше, ніж бачить дитина, обмежують її егоїстичні бажання для її добра, дають настанови, постійно будують стосунки з нею, виховують любов до інших, вчать  послуху. А тепер подивіться на сироту, яку покинули батьки і вона мусить виживати сама і опиратися тільки на свої знання. Це ті люди, які свідомо вибрали не пускати Люблячого Батька в своє життя, думаючи що Він їм не потрібний, Його любов лишня, Його настанови застарілі і тільки їх обмежують. Continue reading

У що вірять християни? Книгу надруковано!

Надрукував книгу “У що вірять християни?”, яка є продовженням серії “Відповіді на запитання”. Якщо хтось хоче отримати один примірник  – звертайтеся, не соромтеся.

Книга торкається різних тем – від академічного богослів’я (Трійця, Іпостасний союз, Дух Святий, спасіння, провидіння, субота) до практичних (дари і служіння, як читати Біблію, служба в поліції та армії, компроміси, націоналізм, чому так багато манускриптів і перекладів). В книзі третину обсягу займають різні корисні додатки – царі Ізраїлю та Юди, хронологія, біблійні імена і т.ін. Всього є 90 питань з відповідями та 19 додатків.

Дякую за участь Анатолію Жилавому, Оксані Василенко, Сергію Гурбичу, Андрію Павлючику, Титусу Кеннеді, Наталі Арндт (Синкальській), які долучилися до видання цієї книги.