Марина ГОГУЛЯ,
м. Київ

***
Мій пес лежить надворі,
у пса сіренька шуба,
яку лоскоче вітер
в якій живуть три блошки
так дивиться на пташку,
яка над ним цвірінька,
Немов над псом сміється,
який літать не вміє.

***
Мій пес гордий
він навіть не покаже,
що часом невдоволений
що часто ревнує
як гладжу котів

псу моєму нудно
з моїми синтементами
виливаю йому душу
а він мовчить
і слухає

Коли я плачу
він лізе цілуватися
облизує сльози
вискакує на руки
я розкажу тобі
де сховав кістку
тільки не плач

киває: біжімо
до річки гуляти
там багато жабок
горобці цьвірінькають
і скільки всього цікавого

або бігти вслід за трактором
в кущах тихо вичікувати
хитро посміхатись
коли заведеться
гавкати на нього
кусати за шини

показати, який я злий
коли зі мною моя пані
які в мене сильні лапи
які в мене страшні зуби
які розумні очі

і тільки коли
засинає вся хата
вимикається світло
мій пес ляга на порозі
і тихо виє на місяць
щоб нікого не розбудити

***
Боже,
так мирно мені
з Тобою
і хмар похмурих
не бачу перед собою
і біль завмер
і час спинився
Бо Ти
був
є
і будеш.

***
Мій тато садівник
заходить в сад
ніби у святе святих
скидає піджак
обходить кожне дерево
торкається листя
гладить стовбур
щось шепоче
кожному перед сном

***

Моя мама фея
коли я прокидаюся
відчуваю, що не сама
вона стоїть у своїй лабораторії-кухні
місить суміш із чудодійних трав
звуків, запахів, дотиків
робить водночас сім справ
сім страв
мене будить запах чарівних пиріжків
або ж чарівного какао
чашки – то пані у бальних платтях
миски – каруселі, човники, кораблі
ложки, виделки стрункі та високі

та коли мама йде
все ніби завмирає
холоне сніданок
і я визираю з вікна балкону,
ледь підтягуючись на пальчиках,
коли ж мама прийде
і щось принесе.