Коли я навчався в Київському коледжі, то ми з співмешканцем (однокімнатником) любили пожартувати. Так, по-богословськи. Один з жартів розповім.

В ті часи навчання в коледжі я дуже любив читати богословські книги та коментарі на Старий/Новий Завіт. Костя (так звали брата) якось сказав: Сергію, коли буде захоплення Церкви – Ісус прийде по тебе і скаже: “Збирайся, я прийшов по тебе. Ми йдемо на Небо”. А ти Йому: “Ісусе, я не можу, тут так багато цікавої християнської літератури. Ось ці книги – мої улюблені, а ось ці – такі хороші коментарі… А ось ще, а ось ще. І тут, і там на поличці “. “Гаразд. Хоч на Небі книги не потрібні, та я дозволю тобі взяти дві з них”. “Ні, Ісусе, дозволь три. Без трьох мені ніяк не обійтися”. Ісус дозволив.

Цей жарт про те, що деколи ми забуваємо, що головне, а що другорядне. Книги – хороша річ. Але не такі важливі як стосунки з Ісусом. Ну і коли захоплення Церкви на Небо – то хіба нам до книг буде?! :)

Таке могли придумати тільки богослови…