Κοσμος – єдине мені відоме слово, яке в Біблії моє одночасно і позитивне, і негативне забарвлення залежно від контексту, воно перекладається з грецької як «світ». В Івана 3:16 читаємо «Бог полюбив світ…», а в 1 Івана 2:15 «не любіть ні світу, ні того, що у світі…». Що ж Біблія вчить про світ і який стосунок це має до нас, християн? Світ – це всі люди на землі, люди, за яких страждав і помер Христос. Але світ це і філософсько-ідеологічна система, яка протистоїть Богу, Його авторитету, моралі, цінностям, пріоритетам. Світ любить гратися у «незалежність», «свободу», але надає навіть цим поняттям власні значення.

Отже, як це все впливає на християнство?

Перше, в чому часто досягає успіху світ – поставити під сумнів абсолютну істину – і робить це дуже творчо і різноманітно. Те, що Бог подає як абсолютну істину, Ворог людських душ ставить під сумнів, заперечує, додає своє, міксує. Наприклад, незаперечною істиною і фундаментальною по своїй суті є те, що Бог один єдиний і Він – Особа, наділена розумом, волею, емоціями. Людство може пізнавати Бога лише тому, що Бог відкрився людству. Біблія – записане Слово Боже – існує лише тому, що Бог був автором ідеї зберегти Своє Слово письмово. Жодні аргументи не доведуть Боже авторство Біблії, оскільки Бог надприроднім чином відкривається людині. Спроба переконати атеїста чи агностика в монотеїзмі приречена на невдачу. Покаяння, навернення людини до Христа залежить в першу чергу не від її знань чи розумових здібностей, а від її волі і серця. Пізнання Бога і бажання любити Його, шукати Його та служити Йому точнісінько так само – якщо цього нема в житті християнина, то майже завжди проблема в небажанні християнина до змін, а не в браку «правильної доктрини». Я також хочу сказати, що пізнання Бога має відбуватися водночас і через віру, і через розум. Спроба відкинути щось одне завершиться сумно.

Чому так важливо вірити в абсолютну істину? Простий приклад покаже наскільки невір’я в неї абсурдне. Наприклад, християнин скаже: «Я вірю в абсолютну істину, вона існує». Постмодерніст йому відповість: «А я не вірю; ти можеш сприймати одні речі за істину, я – інші. Головне, щоб ніхто нікому не заважав. Абсолютної істини не існує». Християнин відповість на це: «Ти стверджуєш, що абсолютної істини не існує? А як бути з твоїм твердженням про це? Воно істинне? Чи тільки для тебе? Якщо я захочу вірити, що твоє твердження про неіснування істини лише твоя відносна істина, тоді навіть це твердження хибне? Значить, абсолютна істина таки існує, а зворотнє довести неможливо». Справа в тім, що якщо ми перестанемо вірити в абсолютну істину, то це підірве не лише іудейсько-християнський світогляд, а й будь-який суспільний лад. Будь-хто зможе сказати, що ні гріха, ні злочину не існує в принципі, тому ніхто нікого не може судити. Чому Ви думаєте, що вбивати, грабувати, красти погано? Це лише Ваша відносна істина, яку породив Ваш розум. У мене своя істина.

Абсолютна істина дуже тісно пов’язана з існуванням єдиного Творця. Власне, абсолютна істина – це Божа відповідь або думка на будь-яке питання у Всесвіті. І тут важливо не попасти одну з двох зручних єресей. Тільки Бог монополіст істини (а не церква чи семінарія, нехай навіть хороша семінарія), але в той же час якщо християнин чи християнство в цілому не може дати однозначної відповіді на «складні» питання, це не значить, що її не може дати Бог. Спасіння до Різдва Христового, проблема вибрання-призначення-передбачення, доля душі немовляти – це лише початок питань, на які, по-перше, Бог має відповіді, по-друге, християни мають шукати відповіді, а не ховатися за фразами «у християнстві є різні думки щодо цього». У християнстві є різні думки щодо всього, але не у Бога, який має один розум, одну волю, один емоційний центр. «Різні бачення у християнстві» не далеко втекли від «різних бачень на спасіння», «всі моляться одному Богу, просто кожен по-своєму». Якщо читачу на мить здалося, що я далеко заходжу, то я гадаю, що ще не досяг середини.

Світ скаже нам, що Бог – результат вимислу, релігії. В Америці прийнято казати «Ти можеш вірити в що хочеш, бо віра це особиста справа, але давай поговоримо про науку». Потім за цим слідують розмірковування про те, як амеба звичайна почала писати, читати, рахувати, ходити в школу, створювати музику, поезію, малювати картини, ліпити скульптури, говорити про мораль, придумала філософію, політику, демократію, і в решті-решт Бога. Якщо у Вас виникло природне бажання знати звідки взялася амеба – то відповідь проста як двері: колись давно стався вибух, в результаті якого все дуже дивним чином правильно склалося, з часом з’явилася живі істоти, з мавпи виникла людина. Як на мене, то потрібна гігантська і віра, і фантазія, щоб це придумати. Насправді еволюціонізм – це віра в неможливе, тобто сучасне марновірство. Куди розумніше вірити в Творця. Чи насправді наука суперечить креаціонізму? Сатана переконує нас, що так, але я Вам хочу сказати щось по-секрету: наука в принципі не може претендувати на монополію істини, оскільки «наукова думка» – це лише думка певного кола грішних науковців, які в певний момент часу тяжіють до того чи іншого бачення. Якщо у 1950-их цим хлопцям здалося, що був Великий Вибух, то це подали як науку, а якщо через кільканадцять років вони зрозуміли, що не всі факти можна вписати в цю теорію, то це подали, як чергову гіпотезу.

Отож, що ще пропонує нам сучасний світогляд? «Ґендер» як замінник статі. Якщо Ви досі думаєте, що існує дві статі, то маю вас вкотре розчарувати – за останніми супернауковими дослідженнями психологів їх може бути 5. Тому дитина, що народилася хлопчиком чи дівчинкою має право потім вибирати ким їй бути – гетеросексуальними хлопчиком чи дівчинкою, гомосексуальними або бісексуальною істотою. Таке не могло навіть приснитися консервативному громадянину XIX століття, але у XX слово «вибір» причепили геть до всього – навіть до права вбити дитину в лоні матері. Адже матір має «вибір». Оскільки я вже згадав про психологію, то варто сказати, що за останніми науковими дослідженнями крадіжка це не гріх, і не злочин – а що б Ви думали? – хвороба клептоманія! І злодіїв треба лікувати, а не саджати за ґрати. Наступним кроком буде скасування всіх по черзі правопорушень кримінального кодексу.

Соціологія конкурує з християнством у праві вирішувати духовні проблеми. Якщо, наприклад, чоловік б’є дружину (а це і гріх, і наслідок якогось гріха, тобто проблема в духовній площині), то вона може звернутися до соціологів, психологів, соціальних працівників, які запропонують кілька альтернатив, не остання з яких – розлучитися та знайти собі іншого чоловіка. Також можна викликати поліцію та в такий спосіб зміцнити сімейні стосунки. Зрештою, якщо була невдача вдало одружитися з першого разу, то завжди є другий шанс. А потім третій і четвертий. Це лише консервативні християни одружуються раз і назавжди.

Як християнину вберегтися від впливу світу? Ворога треба знати в обличчя. Біблія навчає нас трьом основним інструментам світу – пожадливість тілесна, пожадливість очам, пиха життєва. Ненаситність тіла, бажання безмежно бачити видовища, гордість людини є причинами якщо не всіх гріхів людини, то значної частини. Світ підсовує свої цінності – влада, слава, гроші. Бог пропонує шукати Його обличчя, Його керівництва, Його руки. Недавно почув жартівливий парафраз вірша «Димас мене кинув цей світ полюбивши» – «Димас мене кинув і виїхав в Європу на ПМЖ». Наша любов до Бога часто закінчується, коли треба вкласти час, сили та гроші в служіння. Ми готові любити Бога, коли нам це нічого не коштує, але часто як тільки є нагода проміняти служіння на безпечне, сите та комфортне життя використовуємо її.