Хочу поділитися з Вами кількома думками про те, як моя голова поєднує дві, на перший погляд, діаметрально протилежні істини: Божу суверенність та волю людини.

Мені здається багато всього можна було б зрозуміти, якби окремі теми Біблії не розвивати до фанатизму. Те саме і тут. Якщо ми до розбору питання “навішаємо” на ці поняття того, чого там ніколи не було, то зліпити дві протилежні позиції не зможемо ніяк.

Отож, що таке суверенність? Власне, як каже перший-кращий словник – “верховна влада”. Коли говоримо про Божу суверенність – Божа верховна влада над усіма процесами, подіями, явищами у всесвіті. Воля Божа, як і Божий характер, багатогранна. Я маю на увазі, що вислів “на все воля Божа” і правильний, і не правильний водночас. Богослови для кращого розуміння даної теми трохи штучно розділили волю Божу на загальну, пряму, допускаючу.

Загальна воля Божа – це його задум щодо світу та людей вцілому: плодіться і розмножуйтеся (Буття 1:22), люби Бога та свого ближнього (Марка 12:30-31), завжди радійте (Филип’янам 4:4) та багато іншого. Щодо прямої волі Божої – то тут християни не мають єдності, тому що одні акцентують на особистих стосунках з Богом (в той же час багато з них знають Боже Слово поверхнево), інші по суті не вірять в ці стосунки (але багато хто вивчає Біблію на атомарному рівні). Оскільки я вірю в живі стосунки з живим Богом, то вважаю, що для кожного християнина є пряма воля щодо різних сфер його життя – навчання, роботи, шлюбу, але ця “пряма воля” тісно пов’язана з загальною, випливає з неї, а крім того, часто Бог нам дає свободу, вибір з кількох альтернатив. Пряма воля Божа не завжди дискретна, тобто не чітко визначена в усіх питаннях. Бог дає нам свободу і Йому приємно якщо ми приймаємо правильні, зрілі рішення. Бог християнства не деїстично-гіпертрансцендентний, тобто віддалений від людей, байдужий, який на всі питання до Нього відповідає універсальною фразою: “Маєш Біблію, читай її, приймай рішення, бери на себе відповідальність”. Така модель надмірно раціоналізує християнство, навіть обкрадає його, робить значно біднішим, применшує іманентність Божу – Його присутність в нашому житті. Так, ми маємо свободу, але це лише одна з граней наших стосунків з Богом. Ми не повинні використовувати свободу, щоб робити будь-що, а маємо шукати Боже керівництво у всіх питаннях. Свобода людини і Боже провидіння не взаємовиключні фактори, а взаємодоповнюючі. Допускаюча воля Божа включає в себе гріх людини: Бог не хотів, щоб Адам згрішив і був вигнаний з Едену, але в той же час  це було частиною його плану для людства, складено до створення світу. Бог допускає гріх, але не є його автором.

Отож, коли я кажу “верховна влада”, то маю на увазі, що Бог керує всіма процесами на тому чи іншому рівні, в тому числі використовуючи вільних людей для цього. В певному сенсі Бог маніпулює істотами, наділеними розумом, волею та емоціями щоб досягати своїх цілей. Він може класти на серце різні думки, але не гріх (Приповісті 21:1-2, Аввакума 1:13).

Людина була створена на образ і подобу Божу. Коли я кажу “образ і подобу”, то маю на увазі, що людина наділена якостями, подібними по своїй суті до Божих – розумом, волею, емоціями, відчуттям справедливості, правди, краси, гармонії, моралі. Навчати, що людина не має волі для мене так само безглуздо, як і запевняти, що істин буває кілька, навіть якщо вони взаємовиключні (постмодернізм). Людина без волі – повний абсурд, безглуздя, ігнорування не тільки десятків чи сотень місць,  наприклад, Псалом 62:3, Ісаї 1:19, Єзекиїля 20:31, а й здорового розуміння основ християнства. Справа в тім, що воля людини це всього на всього її бажання (те, чого вона хоче) – від фізіологічних до духовних, а не “містичний компонент”, який перекреслює велич Бога. Навпаки, Бог створив людину відносно вільною, чим і показав Свою велич. Чи абсолютна ця воля? Ні. Не абсолютна ні в Адама, ні в невіруючого, ні у віруючого в період церкви.  Адамові бажання теж від чогось залежали. Йому хотілося їсти, пити і спати (і не тільки), як це хотілося його організму. Невіруючий в теперішній час перебуває під значним впливом Сатани (2 Коринтянам 4:4, Луки 13:16), світу (оточення), власних гріховних бажань (1 Івана 2:17, Якова 1:13-14). Чому християни в різних церквах вірять в ті чи інші доктрини? Чому в одних церквах вірять в дар мов в епоху церкви – в інших ні, в одних вірять в вічну безпеку, в інших – у втрату спасіння, в одних в фінансовий успіх, в інших сприймають це за єресь? Відповідь проста: середовище формує християнина та зумовлює його вибори. Хтось святкує суботу, але не тому, що дійшов висновку, що Біблія навчає про це, хтось жертвує десятину (10%), але лише тому, що йому багато разів казали, що так правильно. Християнин теж знаходиться під різними впливами (2 Коринтянам 2:11), але завдяки новому житті у Христі та силі Святого Духа може отримувати перемогу над гріхом і свої бажання підкорити Божим (Римлянам 8:1-4). Чи можу я стати космонавтом? Чи може мій сусід стати академіком? Чи може сільська вчителька вільно володіти двадцятьма мовами? Відповідь на ці питання – ніби-то так, але це залежить від твердості рішення досягнути цього, від середовища, від Божого провидіння. І вказати складові у відсотках річ невдячна, так само як провести межу між божественною та людською природою Ісуса Христа.

Отож, як це все поєднати? Уявіть собі що Ви тримаєте маленьку мураху на руках. Вона може повзати по Вашій руці, “ходити” вліво-вправо, вперед-взад швидко чи повільно. Вона може зупинитися, поїсти або поспати. Але її доля по великому рахунку у Ваших руках: Ви можете скинути її з рук, віднести кудись або передати в інші руки. Щось подібне в стосунках Бога і людини – 6 мільярдів людей мають свою волю (тобто свої бажання), вони приймають рішення, будують стратегії, плани, але всі вони в Божих руках. Якщо, скажімо, мураха в 1000 разів обмеженіша за людину, то людина “безмежно обмеженіша” за Бога, тому що Його атрибути вимірюються знаком нескінченності. Окрім того, що Бог контролює погоду, дає дощі, посилає сніги, бурі, грози, землетруси, Він ще й серцезнавець і впливає на наші серця. Він все знає та одночасно бачить всі події у всіх часах. Він впливає на людей або обирає не впливати на певний час. Велич Бога неможливо описати.

Рівновагу також важливо тримати, коли ми розмірковуємо про обставини нашого життя. Легко назвати Божим провидінням якісь негативні обставини, які викликані нашою немудрою поведінкою або назвати благодать результатом правильно спланованого життя якщо ця благодать була послана виключно по Божій милості. Якщо християнин/християнка вперто і послідовно приймає неправильні рішення то наслідки будуть закономірними – прокляття, навіть якщо це слово здається нам надто сильним. Наприклад, якщо хтось вперто не хоче старанно працювати на роботі, то його звільнять, якщо хтось не любить свою дружину – результатом буде крах стосунків. Бог не матиме прямого стосунку до цього.

Правильний шлях – вірити у все, що пише Біблія, не намагаючись втратити рівновагу і перекинути власний човен. Бог суверенний, а людина має волю. Так і амінь.

P.S. Всі посилання на Біблію мають ілюстративний характер.