Чи може жінка проповідувати?

Сергій ТЕРЕНТЬЄВ,
пресвітер євангельської церкви “Голгофа”, м. Рівне,
одружений, виховує двох дітей

(публікується з дозволу автора з незначними змінами граматики та стилістики: оригінал тут)

Я розділю відповідь на дві частини.

Частина 1. Якщо під словом “проповідувати” Ви маєте на увазі проповідь, що звучить на загальних богослужіннях з кафедри, то відповідь однозначна – ні, жінки не можуть проповідувати. Ми розглядаємо загальну проповідь в церкві (під час богослужінь), як важливий інструмент пасторської опіки, а пасторство – це виключно роль чоловіків. Відразу зауважу, що такий Божий порядок не принизливий для жінки і, звісно, не стосується спасіння. Бог створив нас рівними, але різними.

У перших розділах книги Буття ми чітко можемо помітити цю різницю. У 2 розділі Буття, 18 вірші, створюючи жінку, Бог сказав: «створю йому поміч, подібну до нього». Уже із самого створення жінки ми бачимо її відмінність від чоловіка. У 3-й главі буття ми бачимо, що караючи людей, Бог теж оголшує різне покарання: чоловікові каже, що йому важко буде заробляти їжу, а жінка матиме муки при народженні. В цих словах також існує різниця між функціями та призначенням: чоловік піклується про матеріальний і духовний стан сім’ї, жінка – народжує. У цих питаннях нам все зрозуміло і мало в кого виникають сумніви та зауваження. Коли ж мова заходить про проповідників, то сучасні християни, часто забуваючи про вічне Слово Боже, починають користуватись принципами цього світу.

Цікаво, що ми в Біблії не знайдемо прикладів жінок-пасторів/вчителів, натомість бачимо приклади, коли жінки служили Христу, але не несли служіння публічної проповіді чи навчання (виняток становлять деякі жінки-пророки, але їх служіння не було постійним і жодне їх слово не записане в Біблії). Усі автори Біблії – чоловіки; усі священики, що згадуються в Писанні – чоловіки.

Навчаючи Тимофія Павло писав:

Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність. Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні. Адам бо був створений перше, а Єва потому. І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ. Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою. (1Тим.2:9-15)

Варто зауважити, що у 8 вірші мова йде про роль чоловіка, а далі розкривається роль жінки. Якщо подивитись оригінальне значення слів «мужі» та «жінки», то ми побачимо, що тут мова не йде про чоловіка і дружину, як сім’ю, а мужчину і жінку, саме тому ці слова стосуються усіх жінок без винятку, а не лише дружин служителів, як часто трактують це місце Писання. Зверніть увагу на 11 та 12 вірші 2-ї глави. Все чітко написано, Павло забороняє навчати жінкам і застерігає від того, щоб жінка панувала (мала владу, керувала) над чоловіком (не своїм чоловіком, а мужчиною взагалі). Цим текстом Павло наказує жінкам бути учнями Христа (11 вірш), але не вчителями. Павло був змушений писати про це, адже серед раввинів існувала думка, що навчати жінок – це все одно, що “кидати бісер перед свинями”. Ми бачимо, що жінки, як і чоловіки, що не поставлені Богом нести публічне служіння (пастор-проповідник, пастор-вчитель) мають навчатись істині (як і ті, хто несе публічне служіння), адже перед Богом усі рівні, але різні.

Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! (Гал.3:27,28)

Ще одна річ, яку ми маємо зрозуміти, це те, що Бог кличе жінок відмовитись від претензій на владу (1Тим.2:12) – усюди «жінка йде за чоловіком», ніхто не буде заперечувати, що кафедра та проповідь – це влада, а мати владу над чоловіками жінці не дозволено (1Кор 11:34-35; 1Кор. 11:3). Жінка, звичайно, може розповідати Євангеліє і ділитись вірою з іншими людьми, але ніколи не може нести функцію пресвітера, проповідника чи вчителя (про що більше ми розповімо у частині 2).

Ще одна важлива річ, що випливає з Еф. 4:11,12: щоб бути проповідником мало лише бажання, необхідно Боже покликання, адже Сам Творець ставить одних проповідниками, інших – євангелистами. Ми ж бачимо, воля Божа щодо жінки інша – помічниця чи та, хто навчає інших сестер (не публічне служіння). Тому розуміємо, що Бог не буде йти проти своїх задумів і цілей для чоловіка і жінки. Кожній сестрі необхідно зрозуміти та підкоритися Божій суверенності, адже в тому є величезне благословіння.

Читаючи 12-ий розділ послання апостола Павла до Коринтян, де він проводить паралель між Церквою, що її очолює Христос, та тілом людини, ми бачимо, що тіло функціонує правильно тоді, коли всі на своєму місці. Ми бачимо, що Бог підкреслює, що абсолютно усі члени тіла важливі. Бог, задумуючи церкву, і для чоловіка і для жінки визначив певну роль в цьому тілі. І коли ми підкорюємось Його бажанню, тільки тоді можемо функціонувати правильно та отримувати благословення. Одним словом, якщо жінки, що не покликані бути «устами» (проповідувати)  починають це робити – страждає усе тіло і як вже сильно комусь того б не хотілось – благословіння втрачають усі.

Частина 2. Якщо ж під проповіддю Ви маєте на увазі проповідь своїм знайомим, друзям, родичам чи навіть проповідь серед інших сестер, то, звісно, жінка має і навіть повинна проповідувати. Біблія вказує, при яких обставинах та кого повинні навчати сестри.

Інших сестер

Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п’янству, навчали добра, щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово. (Тит. 2:3-5)

– Дітей

20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї! (Пр.6:20)

– будь-кого, але не публічно.

У історії першої церкви, що записана у книзі Дій святих апостолів ми бачимо ситуацію, коли Акила й Прискилла наставляли Аполоса, але робили вони це не публічно, не під час загального богослужіння, а особисто, віч-на-віч.

І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню. (Дiї.18:26)

Ризикну припустити (ця теза потребує більш детального вивчення), що поглянувши на історію, ми можемо зробити висновок, що тема жінок-проповідників та жінок-пасторів виникла з розвитком фемінізму. Оскільки саме цей рух проник в церкви сьогодні і став причиною з’явлення “жінок-проповідниць”, “жінок-пасторів”, то варто розуміти, що ця течія суперечить Божій істині. Фемінізм, що вимагає рівності у владі чоловіків і жінок, тим самим відкидає Біблію і забуває про ту різницю, що закладена в нас Творцем за Його суверенною волею. Більше того, знаючи про Божу мудрість, я сміливо можу заявити, що лише слідування за Його правилами для цього світу (стосовно ролі чоловіка і жінки) ми будемо щасливі. Пам’ятаймо, що лише скрупульозне виконання незмінної волі Божої несе за собою благословення та щастя.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s