Останні кілька місяців я розмірковував про своє ставлення до влади. В березні-квітня я розмірковував таким чином: Бог поставив цих товаришів при владі, а нам, християнам, треба просто молитися і коритися. І хоча вірші з Біблії про владу досі богонатхнені, 18 травня внесло значні корективи мої міркування.

Річ не в тім, що в Києві просто так катався БТР. Не в тім, що Снісарчук, журналістку “5-го каналу”, побили. Звісно, такі речі ганьблять Україну і засмучують та/або дратують мільйони порядних українців. Якщо їх рахунок на мільйони. Річ у тім, що цинізм і брехливість провладної партії перейшла вже всі мислимі і немислимі межі. Я не хочу ділити світ на “чорне” і “біле”, бо такий поділ як правило поверхневий. Український політикум неоднозначний, а в кожній партії можна знайти більш-менш нормальних та зовсім ненормальних. Але за останні 5 днів моє ставлення до партії влади “мігрує” від “просто негативного” до “різко негативного”. Я слухав політиків-членів провладної партії. Слухав їхні відверто брехливі заяви про фашизм. Читав заяву їхньої прес-служби. Дивився виступи народних обранців… Мене одне цікавить: схід і південь нашої великої Батьківщини бачить і розуміє відверту брехню політиків, за яких вони віддали свої голоси чи досі не бачить і не розуміє? Чи вибори сфальшували?

Ні, не сфальшували. 20 років українці голосують за людей, які відверто і цинічно брешуть на телекамери. 20 років ми не вникаємо в ідеологію, ми не читаємо програм, ми не слідкуємо як “народні” голосують. Ми не вникаємо. Ми не думаємо. “Нація недумаючих людей” – так можна назвати сучасних українців.

Сьогодні одна нешановна мною пані регіоналка заявила з трибуни українського парламенту, що побита журналістка Ольга Снісарчук насправді не журналістка, і бейдж вона не носила, і взагалі вона фашистські гасла пише на своїй сторінці у соцмережах. Прекрасно знаючи що пише Ольга Снісарчук (ні натяку на якийсь фашизм) я зрозумів, що сучасна влада вибрала такий курс – брехати завжди і на повну котушку, нехай хоч світ завалиться. І у мене нема запитання до влади – з ними давно все зрозуміло. У мене є запитання до українців, які цю владу обрали: у якій країні Ви хочете жити? Суцільної брехні, терору, диктатури? Хуліганів-провокаторів? У державі, де нема сили права, лише право сили? Як тут виростуть Ваші діти і онуки?

Я ніколи не був у східноукраїнських містах. У мене мало знайомих звідти. І я не знаю, що повинен думати про їхній вибір… Чи зрозуміють бодай у 2015 році, що краще голосувати за “западенцов”, аніж за бандитсько-олігархічне угрупування? Чи мені треба вивчати європейські мови і пакувати валізи?