Боятися слів

Сергій ЧЕПАРА

В українців є одна цікава звичка: більшість з них боїться слів.

Кілька років тому мої друзі, американські місіонери, мали служіння в селах Львівщини. Вони командою кожного тижня відвідували якесь село, де роздавали християнську літературу і показували у сільському клубі фільм “Світло для світу”. Хлопці були підкреслено ввічливими, чемними і в конфлікти не вступали. В одну суботу вони приїхали в село Сколівського району, де жили мої родичі. Я якраз був тоді там, у родичів, тому мої родичі знаючи, що американці – мої знайомі, запросили їх на смачний обід. Прийняли якнайкраще. В богословські тонкощі не вникали. Про протестантизм не запитували. На дорогу ще дали пакет смачних яблук.

Після всього, коли хлопці щасливо пішли, я мав необережність сказати речення: “А знаєте, деякі люди в селі можуть подумати, що хлопці не християни, а сектанти“. “Що?! Сектанти?! Вони сектанти?!” – була реакція найстаршої жінки, господині дому. “Ні-ні, деякі можуть лише так подумати, але хлопці нормальні християни”. Жінку поважного віку було важко заспокоїти. Так, немов слово “сектант” викликало шалену реакцію в її голові…

Кілька місяців тому їхав приміським поїздом із Закарпаття до Сколе. Повертався додому після роботи, був стомленим. Випадково почув розмову старших людей. Один з них впевнено розповідав: “Та тепер є всякі – і баптисти, і п’ятдесятники, і свідки… тепер є всякі-всякі” – по тону чоловіка можна було зрозуміти, що знаннями цих слів він дуже пишається. Але значення цих слів він таки не пояснив.

І третя історія, заключна. Кілька тижнів тому відвідав відвідав одну євангельську церкву у Львівській області. Церкві як громаді більше 50-и років, що не могло не позначитися на її світогляді і ментальності. Один з братів-проповідників пояснював, наскільки шкідливим є індуктивний метод вивчення Біблії. Варто зазначити, що мені завжди цікаво чути оцінки інших людей всього, що стосується богослів’я чи герменевтики. Так-от, брат той переконував церкву, що індуктивний метод – жахливий, і користуватися ним – зась. “Щоправда, – сказав він, – не буду наводити приклади та пояснювати чому саме він поганий – все це можна знайти в інтернеті“. Як Вам такий підхід? З якими думками підуть з дому молитви християни? Хто з них загляне до інтернету? Гадаю, в найкращому випадку, так зробить один з двадцяти церкв’ян. Брат зробив те, чого в жодному разі не можна робити – він залякав людей з кафедри, абсолютно нічого їм не пояснивши! Відповідальність проповідника – пояснювати та наводити приклади, а не залякувати людей “страшними” словами. Відповідальність проповідника – читати Слово Боже на зібранні і пояснювати, пояснювати, пояснювати…

P.S.
Як будь-який нормальний випускник нормальної семінарії я добре знаю, що є лише один правильний метод вивчення Біблії – герменевтика, яка включає історико-культурний та лексико-граматичний аналізи тексту. Досліджувач тексту має уважно і пильно вчитатися в текст, дослідити всі можливі контексти (історико-культурний, загально-біблійний, дальній, ближній), розібратися з граматикою речень і заглянути в лексичне значення складних слів. Індуктивний метод не є якимось злом. По суті він є оглядом тексту та виділенням певних його елементів – ключових слів тощо. Такий метод є свого роду спрощенням професійної герменевтики.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s