Сергій ЧЕПАРА

Монумент з нагоди 600-річчя міста Сколе

Про релігійність західної України можна книжки писати. Я ж книжки писати не буду – напишу маленький пост. Хтозна, може для багатьох українців зі сходу написане буде новим і цікавим.

Отож, на західній Україні домінує католицизм. Під західною Україною в першу чергу розумію Львівщину, Івано-Франківщину та Тернопільщину. Переважна більшість храмів тут належить греко-католицьким громадам. Вікіпедія говорить, що 97% греко-католицьких громад в Україні проживають саме в її західних областях (включаючи Закарпаття).

Для іноземця або східноукраїнця може бути цікавим таке:

• майже в кожному домі, майже в кожній католицькій сім’ї є Біблія/Святе Письмо;
• майже в кожному домі вона гарненько лежить на поличці та не відкривається практично ніколи; середній католик має приблизне уявлення про авторів 4-ох Євангелій, про послання Апостола Павла, але найімовірніше заблудиться в Старому Завіті;
• для багатьох Марія є настільки важливою в поклонінні, що до неї моляться, її вважають заступницею роду людського; можна впевнено сказати що для багатьох Марія є четвертою особою Святої Трійці;
• кількість скульптур Марії невпинно зростає; тенденція така, що скоро у кожному західноукраїнському містечку буде з десяток Марій, а якщо місто більше – кілька десятків; Марії стоять не лише на вулицях а і у подвір’ях приватних будинків;
• іконошанування на дуже високому рівні; жінки вишивають ікони, замовляють чи купують для них дорогі дерев’яні рамки, скло, пластик;

Ще одна особливість релігійного галичанина – постійне користування релігійною лексикою. Тут і “слава Богу”, і “Христос воскрес”, і “все в Божих руках”… Релігійний галичанин знає слово Трійця, але не знає і не дуже хоче знати що воно означає. Так, наприклад, одна і та сама людина може спочатку сказати, що вірить у Трійцю, а потім дивуватися що Ісус Христос є Бог…

Релігійний галичанин плутає свідків Єгови і баптистів, хоча між ними дуже мало спільного. Релігійний галичанин не знає. хто такі протестанти, дарма що їх понад 600 мільйонів у світі, а це більше удвічі, ніж православних.

Релігійний галичанин вважає, що не можна змінювати віру, хоча під словом віра він розуміє не власне віру, а певні традиції і обряди, які вважає правильними лише тому, що народився у них. Народився б у іншій країні – вважав би інші традиції правильними.

Проте ті ж люди, які все це роблять, часто не сплачують всіх податків, обманюють, постійно непристойно жартують, лаються, зловживають алкоголем, мають інтимні стосунки до шлюбу.

Заради справедливості треба сказати, що серед західноукраїнських католиків не часто, але інколи можна зустріти відроджених дітей Божих. У нашому районі, наприклад, в одному з віддалених сіл є католицький служитель, який щонеділі людям проповідує Євангеліє Христове – спасіння через віру благодаттю без діл. Його критично сприймають інші служителі, інколи жартома називаючи баптистом… Я також думаю, що деякі прихожани розуміють і вірять в Христове Євангеліє. Але таких не багато.

Для мене релігійність західних українців є чудовою ілюстрацією як може стати все погано, якщо не проповідувати живе Євангеліє і не навчати Слова Божого. Євангельське християнство має зробити висновки.