Останні кілька років спостерігав за людськими стосунками і прийшов до цікавого спостереження: повага однієї людини до іншої є необхідністю будь-яких нормальних стосунків. Власне, всі людські стосунки варто розділити на три категорії:

• обидві сторони поважають одна одну – найкращий варіант;
• одна зі сторін поважає іншу сторону – хороший варіант;
• ніхто нікого не поважає – жахливий варіант.

Я також помітив, що конфлікти часто виникають саме тоді, коли нема поваги. Спілкуються двоє людей і жоден не вважає співрозмовника тямущим, а тому себе виставляє за більш тямущого – роздаватиме поради, висловлюватиметься зверхньо, і т.д. Те саме стосується мільйонів коментарів, написаних українцями на сайтах і блогах. На порожньому місці виникають суперечки не так через об’єктивні причини, а більше через намагання довести свою правоту та “зацитькати” співрозмовника. Люди не розуміють, що всі вони живуть в одній країні, і для того, щоб ця країна розвивалася воно повинні шукати спільну мову і компроміси. Ми повинні навчатися поважати один одного лише тому, що інша сторона – теж людина.

Серед моїх знайомих є одна дівчина-християнка. Яку б тему ми не піднімали вона стає в опозицію і заперечує. Навіщо? Чого? Ми говоримо про країну – вона в опозиції. Ми говоримо про християнство – вона має “свою думку”. Мова йде про політику/культуру/історію – те ж саме – завжди мене заперечує. Це що, такий підлітковий комплекс чи бажання показати про існування окремої думки? Мені некомфортно з нею. Мені не хочеться розвивати такі стосунки навіть у площині дружби.

Одна моя родичка не уникає нагоди повчити мене усіх життєвих речей. Вона невіруюча, але не соромиться навчати мене, куди мені ходити на зібрання, де мені працювати, як проводити вільний час і навіть… на кому одружитися (наявність власного житла у панночки не просто вітається, а є основним критерієм вибору супутника життя на її погляд). Тільки родичка ця якось не помічає, що її життя не є настільки успішне, щоб роздавати поради… Успішні ж люди навпаки не поспішають радити направо і наліво.

На завершення про загальновідоме. Всі знають традиційну формулу успішної християнської сім’ї – любов і повага. При чому як правило любов чоловіка до дружини, повага дружини до чоловіка. Як чоловік добре розумію, наскільки повага прекрасної половини людства для чоловіків є важлива. Дівчата! Повага дуже дуже важлива! Але. Хоча ніколи не був одруженим, посмію припустити, що і повага і любов мають бути взаємні. Чоловік має поважати свою дружину. Дружина має любити свого чоловіка…