Чому віра без діл мертва? Роздуми над Якова 2:14-17

Сергій ЧЕПАРА

Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра? Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, а хто-небудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!
(Якова 2:14-17)

Для багатьох християн вірші Якова 2:14-17 є способом захистити вчення про спасіння не лише через віру, а й через діла, для інших – складною головоломкою, яку годі розгадати. Ще інші хитрують, кажучи, що віра і діла завжди йдуть разом, тому “віра без діл” існує лише у голові богослова.

Щоб з’ясувати для себе що ж мав на увазі Апостол Яків, нам для початку треба знати чи є необхідність розбиратися в усьому цьому і чи має все це якусь практичну цінність. Зрештою, яка різниця – віра сама, віра з ділами, діла, що засвідчують нашу віру? Але, яка кажуть американці, речі, які відрізняються, не є однаковими. 

Чому взагалі нам треба давати на це запитання відповідь і шукати як між собою пов’язані віра і діла? Тому що  це прямо стосується людського спасіння. Якщо спасіння через “добрі діла”, тоді багато людей, включаючи християн різних ґатунків, а також просто добрих напіврелігійних чи взагалі нерелігійних людей потраплять на Небеса. Проте Біблія навчає нас що спасіння не у релігійних ділах, оскільки всі люди грішили і грішать, тобто їхні діла свідчать проти них. Бог послав Свого Сина, щоб вирішити проблему людського гріха, тому що людство не могло її вирішити. Релігія діл не розв’язує проблеми гріха.

Ну, гаразд, а чим погана формула “віра+діла”? Хіба погано вірити в Ісуса Христа  ще й закинути сотню-дві добрих діл? Кому від того зле буде? Хіба після спасіння я не маю бути добрим, переводити бабусь через дорогу? Хіба можу робити абищо, бо тепер спасенний? Як правило ці та інші запитання ставлять люди, які або невіруючі (у євангельському сенсі цього слова) або віруючі, але мають надто релігійне розуміння християнства, віри і спасіння.

Що таке власне віра? Чим звичайна віра відрізняється від християнської, такої, що спричиняє вічне спасіння? Я вважаю, що це найважливіше запитання у даній розмові. Якщо ми правильно зрозуміємо природу і характер віри ми перестанемо робити безглузді заявочки про спасіння через віру і діла. Звичайна віра  – це особистісне сприйняття факту без явних переконливих доказів. Особисто я вірю в те, що віра стосується всіх граней людської душі – розуму, волі, емоцій. Наприклад, якщо я вірю в Україну, то вірю вірю в її благополуччя, поступ, стрімкий економічний розвиток. Якщо мій друг свідчить, що може запам’ятати сотню цифр після коми числа пі, то я можу повірити, тобто сприйняти його заяву на віру, без доказів, тобто вважати сказане правдивим. Якщо я вірю в те, що маршрутка відправляється зі Сколе у Стрий о 8.35 кожного дня – я виходжу з дому о 8.20 щоб вчасно потрапити на служіння. Віра – це не щось містичне чи абстрактне, це позиція нашого розуму (можливо також волі та емоцій), яка полягає у прийнятті, погоджуванні з певною інформацією. А що таке віра в Ісуса Христа? Є віра в Нього як історичну особу, і як писала радянська атеїстична пропаганда “був такий чоловік Ісус Христос, а потім люди з нього бога зробили”. Є віра в Ісуса, як пророка чи релігійного вчителя правильного вчення, але і не про те кажемо. Віра в Ісуса Христа у євангельському сенсі – це віра в те, що він Син Божий, Спаситель, що прийшов померти за всі гріхи всього світу, і за мої особисті. Коли я вірю в Ісуса – я погоджуюсь з тим, що Він помер за мене особисто. Біблія багато разів говорить, що саме така віра веде до спасіння грішника. Тобто віра передбачає погоджування з фактом (і прийняття), що Ісус Христос здійснив для мого спасіння те, що не міг здійснити я – своїми ділами, моральністю, релігійністю, послухом. Якби спасіння досягалося ділами – Ісус помер би даремно. Але спасіння Бог пропонує через жертву Христа, тобто через Його діло, через його страждання, кров, смерть. Вірою ми приймаємо Його заслуги замість того щоб пхатися на Небо зі своїми ділами. Тому віра (в Ісуса) виключає віру в себе (в контексті спасіння). Якщо я вірю в свої діла, в можливість заробити чи заслужити спасіння – я не вірю в Ісуса, якщо вірю в Ісуса – не вірю у можливість спастися самому.

Об’єкт віри є більш важливим, ніж її глибина, коли ми говоримо про спасіння. Можна сильно і глибоко вірити у Вінні-Пуха чи колобка – але така віра безпідставна (марна). Можна вірити у цвіт папороті, але папороть не цвіте. Ісуса Христос дійсно помер, воскрес і вознісся, тому віра в Нього є правильною. Але якщо Ви вірите у заступництво Марії, святих чи чистилище – ваша віра безглузда.

Ісуса Христос багаторазово говорив про спасіння через віру. “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.” (Від Івана 3:16). Апостол Павло навчав, що спасіння Бог дає людині безкоштовно (Ефесянам 2:8-9), а благодать і діла – поняття взаємовиключні (Римлянам 11:6). Спасіння не може бути і платним, і безплатним – бо це взаємовиключні поняття. Медицина не може бути платно-безплатна. Освіта також. Вона або безкоштовна, або ні. Різниця в тому, що якщо Бог, на відміну від уряду, називає речі безплатними, вони такими і є. Бог не обманює Своїх дітей і не грається в ігри “спочатку безплатно, а потім платно”.

Тепер ближче до Якова. Що мав на увазі Яків? Невже він перекреслив слова Ісуса Христа і Апостола Павла про спасіння через віру благодаттю без діл? Певно що ні, бо книга Якова така ж богонатхненна як і будь-яка інша у Старому чи Новому Завітах. Апостол Яків написав одне-єдине послання, яке з часом поділили на 5 розділів. Важливо визначити тему послання, перш ніж братися за розбір власне уривку. Тема – благочестиве життя християнина або практика християнського життя (як Вам більше до смаку). Таким чином Яків писав про те, як жити побожно і свято, коли Ви вже отримали спасіння (оправдання), а не проте як отримати спасіння (оправдання). Яків закликає читачів-християн проявляти любов до ближнього.

А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю, а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав’яний…
(Якова 1:9,10)

Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.
(Якова 1:19)

Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!
(Якова 2:26)

В другому розділі Апостол пише про любов нелицемірну, не зважаючи на обличчя, тобто не зважаючи на посаду і статус особи в церкві чи суспільстві. Якщо Ви краще шануєте міністрів, керівників та начальників, ніж безпритульних та бідних – Ви заважаєте на особу, Ваша любов вибіркова, незріла. “А ви бідаря зневажили!” (Якова 2:6) – докоряє автор читачів.

З 14-го вірша починаються деякі труднощі: “Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?”. Що має на увазі Апостол Яків, пишучи “чи може спасти віра”? Хіба він не знайомий з євангельською концепцією спасіння без діл через віру? Певно, що добре знайомий… Яків вживає слово спасіння в значенні практичного освячення, а не позиційного оправдання. Спасіння вживається в Новому Завіті у чотирьох значеннях – фізичного спасіння (від ворога, голоду, хвороби), духовного спасіння (позиційне оправдання перед Богом завдяки жертві Христа), освячення (прогресуюче спасіння або учнівство), реалізація на Небесах (остаточне спасіння, яке часто називають прославлення). Оскільки Яків в цілому в книзі описує святість, логічно припустити що він і тут пише про святість. Чи освячує тебе твоя нелюбовна поведінка? Чи Бог прославлений, якщо ти не нагодуєш і не зодягнеш братів і сестер? “Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!” (Якова 2:17) – мертва, тобто безкорисна. Мертве тіло існує, лежить, але від нього нема жодної користі. Теж саме з вірою, яка не стимулює любити ближніх – вона мертва, тому що недієва.

Але скаже хто-небудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх. (Якова 2:18).

Цей хто-небудь ставить нормальне логічне запитання: Покажи мені свою віру без діл, а я тобі покажу мою віру від діл моїх. Цей хтось говорить, що віра виявляється в ділах, тобто вона більш очевидна, якщо діла свідчать про неї. Якщо хтось має віру то ті, хто оточують такого віруючого, не побачать його віру, аж доки не побачать його діл. Але під вірою у Якова треба розуміти не так віру в Ісуса Христа як Особистого Спасителя, як віру в широкому розумінні: віру в Божу любов і справедливість, віру в потребу робити добро ближньому… Така віра є логічним наслідком і продовженням віри в Ісуса Христа і частиною нормального християнського  світогляду. “Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять.” (Якова 2:19) – Правильно вірити, що Бог один (бо Він дійсно один), але чи твоя віра спричинила певні наслідки в твоєму житті? Яків наводить приклад демонів не для того, щоб довести, що демони вірують, але не спасенні “бо їм діл бракує”, а для того, щоб показати, що навіть демони бояться, тому тим більше християнин має виявляти свою віру у Бога в ділах. “Подивіться на демонів! Навіть вони тремтять! А в чому ваша віра?” – нібито говорить Яків. Звісно, демони не мають ніяких шансів отримати спасіння, тому що план спасіння не передбачає цього, том що Христос не помер за них, тому ніхто з них не може надіятися на Боже спасіння. Тому використовувати демонів як приклад тих, “хто вірили, але не спаслися” дуже нерозумно.

Рухаємося далі. “Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?” (Якова 2:21) “Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога. Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність. (До Римлян 4:2,3)”. Що має на увазі Яків про виправдання Авраама з діл? А саме те, що він виправдався публічно, перед людьми, тобто його діла засвідчили про його віру. Але саме виправдання відбулося ще в Бутті 15, за 13 років до подій з Ісааком в Бутті 22! Тринадцять років Авраам щасливо жив будучи спасенним, а потім підтвердив свою віру ділом. Кому підтвердив? Богу? А Бог до того не знав? Якщо знав, то для чого була ця жертва? Для Авраама і людей, і для нас з Вами. “Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?” (Якова 2:22) – вдосконалилась, тобто віра набула повноти. “І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим.” (Якова 2:23) – цитата з Буття 15. “Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?” (Якова 2:24) – чи бачите, що публічне засвідчення відбувається ділами? – немов запитує Яків. “Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?” (Якова 2:25) – блудниця Рахав при першій зустрічі з ізраїльськими розвідникам засвідчила про свою віру в Бога Ізраїлю, а лише згодом продемонструвала свою віру ділом – врятувала розвідників від смерті. Коли вона отримала спасіння? В мить увірування в Бога Ізраїля. Коли публічно виправдалася? Коли сховала і випустила розвідників.

Підсумок.
Якова 2:14-17 не дає найменших підстав вважати, що діла є умовою на спасіння, але навчає, що діла необхідні для прояву милосердя і любові. Ділами ми засвідчуємо людям свою віру в Бога.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s