Брехня як найвиразніша ознака сучасного суспільства

Сергій ЧЕПАРА

Філологи кажуть, що раніше слово “брехня” використовувалося виключно для собачого гавкоту. Чомусь “брехати” з часом стало означати “обманювати”, “казати неправду”.

“Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. “ – ці слова, записані в Євангелії від Івана Ісус сказав у I столітті, але я гадаю, що з тих часів вони стали ще актуальніші. Найкращий і найдієвіший спосіб зруйнувати будь-який устрій, чи то держави, чи міста, чи сім’ї – навчити людей обманювати. Неправда як стиль життя, як рідна мова, ближча за ту, якою мати співала колискових пісень.

Ніколи не забуду, як 24 серпня 2004 року 17-ирічний студент кинув у Януковича яйцем. Скільки галасу зчинилося! Кандидат потрапив у реанімацію, а провладні ЗМІ наввипередки кричали про націоналістів-западенців, про “камінь і ремінь”… а Перший національний перевершив усіх: диктор заявила в ефір, що міліція на місці вилучила два металеві предмети діаметром 2 і 5 сантиметрів. Давайте на хвильку забудемо про політику і подумаємо, наскільки треба втратити честь і гідність міліціонерам, щоб вилучати металеві предмети там, де була лише яєчна шкарлупа. А диктор? Хіба порядна людина скаже у ефір такі нісенітниці? Як потім подивиться у очі своїм дітям, якщо перед тим вона обманювала мільйон українців, розказуючи байки про те, як яйця перетворюються у метал. Таке чудо навіть Ісус Христос не робив!

Неправда буває всіляка. От пішла моя мама в магазин купувати хліб. Хлібина має важити 600 грам. Мама просить продавця переважити – прилад показує 580. Які наслідки? Ніхто ніколи нікому не довірятиме. Коли час від часу студент обманює викладача, щоб отримати трійку, це “проскакує”, якщо не повторяється надто часто. Якщо щодругий студент вигадує щось своє, томущо не вивчив матеріал – викладач не повірить жодному, а між ними може бути і одна справжня, поважна причина.

Брехня породжує хаос. Коли у наших універах більшість оцінок куповані то некупованим теж не вірять. Бачили фільм “Піймай мене, якщо зможеш”? Там головний герой (Леонардо ДіКапріо) підробляв чеки і дипломи. Зробив власноруч диплом лікаря, понаставляв собі гарних відміток, прийшов до головного лікаря, а той йому каже: “Вибачте, але у нас нема відповідної посади для Ваших високих оцінок”. “Нічого, я готовий працювати на нижчій посаді, тільки дайте мені вибрати медперсонал”.

А тепер про українські реалії. Диплом коштує менше, ніж папір/пластик на якому той надрукований. Чому? Томущо більшість оцінок в ньому куплено. Народжені у 60-их і 70-их чудово знають, що радянська школа давала медалі тим, хто їх заслужив. Тому медаль давали в середньому раз на три роки. Це була щира, правдива медаль. Дитина старанно вчилася, і коли отримувала таку державну нагороду цінувала її. В ті часи, з 1945-го року, медаль була справді золотою, бо виготовлялася з благородного металу. У перші повоєнні роки уся медаль була із золота 583 проби. З 1954 року якість золота понизили до 375 проби. 1959 року Рада Міністрів Радянського Союзу припинила це марнотратство. Золоті медалі почали виготовляти з монетної бронзи (томпака) із позолотою, на яку йшло 0,35 грама золота. Ця технологія збереглася донині. В часи незалежності України  нагороджували медалями майже щотретього випускника школи. В більшості шкіл всім була відома “такса”, заплативши яку учень отримував своє “золото”. У 2009 році “Високий Замок” писав, що у нашому Сколівському районі 65% випускників-меділістів не змогли підтвердити належний рівень знань на незалежному тестуванні. “На медаль “витягують” дітей тих грошовитих і впливових батьків, які надають спонсорську допомогу школам – у ремонті приміщень, придбанні інвентаря…” – пише той же Високий Замок. Які наслідки? Справжні, не липові медалі будуть так само (не) цінувати як і липові, куповані.

Але не про корупцію хочу писати я. А про те, що будь-яка брехня руйнує суспільство, томущо будь-які стосунки будуються на довірі. Нема довіри – нема стосунків. Суспільних, сімейних, будь-яких.

Пам’ятаю, як кілька років тому “ксероксний” папір зненацька став “нексероксним”. На пачці писало всі ті ж 80 г/м.кв., а їх там не було – папір був тонкіший і це відчувалося на дотик.

Християнин теж має памятати про чесність як основу основ. Коли ми говоримо “неправда” ми часто маємо на увазі неправда про минуле. Але “я прийду о сьомій”, коли я непунктуальний і не прийду вчасно – та сама неправда. Якщо кажу, що зроблю роботу протягом трьох днів, то протягом трьох маю зробити її, або, принаймні, вибачитися і пояснити замовнику чому не зможу.

Який підсумок всього? “Брехнею світ пройдеш, а назад не вернеш” – казали наші пращури. Маємо це затямити і ми.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s