Сергій ЧЕПАРА

Щастить мені на різних людей, скажу Вам.

Повертався зі Стрия, куди їздив на служіння в церкву. В маршрутці зустрів чоловіка років 45-и з Луганська, з яким я знайомий з Нового Року. Пан Ігор працює вчителем історії та бере участь у “Пласті” в якості одного з керівників на Луганщині. Познайомилися на Новому Році на Турківщині, куди Ігор привозив дітей-пластунів з Луганщини.

Розспілкувалися. Говорили про історію України. Розмова поступово перейшла на духовні теми. Пан Ігор читав багато з історії, в тому числі добре знайомий з історією християнства. Знає і про євангельське християнство – його брат служитель євангельської церкви на Львівщині. Я не планував, але Бог дав можливіть говорити  про Бога. Ігор запитував про службу в армії, присягу, участь у політичному житті, образи, свідків Єгови і таке інше. Запитував, тому що йому було дійсно цікаво. Слухав уважно.

Зненацька розмову перервав хлопчина, який сидів перед нами, попиваючи пиво, сказав мені: “Ти і своєї історії не знаєш, і свого походження не знаєш. Ти – сектант. На дворі будеш говорити, а не в маршрутці.” Мій співрозмовник сказав: “Друже, попивай собі пиво і не втручайся в чужі розмови”. Тоді не-сектант, що пив пиво і мав виходити в Сколе як і я, пройшов до переду маршрутки дещо раніше. Залишив на місці сидіння порожню пляшку від випитого пива. Пан Ігор взяв пляшку, догнав його і сказав: “Ти забув пляшку”.

Я от про що думаю: невже люди настільки засліплені Сатаною, що не розуміють: якщо ти католик чи православний, то треба бути ним до кінця? Адже хороший католик чи православний не питиме пиво, принаймні, в громадському транспорті, а пляшку не залишить – “на згадку водію”.