Навіщо платити більше? Або підприємництво по-українськи…

Добре знаю, чого навчає Біблія про ставлення найманих працівників до їхніх господарів – поважати, не красти, добре виконувати роботу. А господарі мають не затримувати платню. А якою має бути ця платня? Як визначати справедливу зарплату? За старою-доброю традицією в Україні платять якнайменше, а вимагають якнайбільше. Навіщо платити більше? Якщо не влаштовує – на твоє місце одразу десятеро. Через те, що в країні об’єктивно відсутні соціал-демократичні партії і рухи, а профспілки існують, але не виконують свого призначення – наймані працівники потерпають.

Мій дідусь казав: чому бідний – бо дурний, чому дурний – бо бідний. Цей взяємозв’язок неймовірний – людина часто є бідною тому, що нерозумно розпоряджається майном або не отримала достойної освіти. Але достойну освіту часто не отримують бідні. Зачаровне коло. Тільки працює воно не лише на індивідальному рівні, а й на рівні країни: В Україні багато доларових мільйонерів, і навіть є доларові мільярдери, і мільйони пенсіонерів, що отримують пенсію рівно на хліб і молоко.

Тепер практичний приклад. Існує школа танцю. Засновники вклали гроші, орендують приміщення, зробили рекламу. За урок танцю, до прикладу, беруть 100 гривень. Платять податки. Скільки платити викладачеві, якщо у групі 10 осіб? А ніскільки, бо внутрішня арифметика тут не працює – річ не в тім, що є тисяча гривень, і з неї можна заплатити 100 гривень зарплати, можна 150, а можна 200. А річ у тім, що ситуація на ринку праці така, що навіть за 60 гривень людина слухняно працюватиме, приноситиме прибуток господярям. І таємно проклинатиме свою роботу. А потім знайде собі кращу і все кине. Працюватиме за 70 або 80…

В той же час, чому б не поступити мудріше – хоча б частково прив’язати зарплату до кількості осіб в групі. Наприклад, “ставка” 50 грн + 7.5% від “обороту групи”. Ставку зробити теж динамічною – перші три місяці 50, наступні 6 місяців 70, потім 90. Чому ні? Людина, яка матеріально стимульована, працює краще. Тільки у нас цього не знають. Або знати не хочуть. Замість того, щоб утримувати по кілька років хороших вчителів, які щоразу удосокналюються в майстерності та покращувати імідж бренду, власники бізнесів щороку набирають нових людей, яких незабаром чекає доля “старих”.

Мій друг, підприємець з високим доходом, побував кілька разів на Заході. Каже, що в західних країнах добре працює принцип подвійної вигоди – вигідно має бути і робітнику і працедавцеві. Зацікавлений робітник – працює краще, добре відгукується про свою роботу, запрошує своїх друзів знайомих на студію танцю. А все тому, що мислити треба стратегічно і думати не на рік наперед, а на десятки років.

Не знаю, чи Бог дасть мені коли-небудь можливість давати роботу іншим, але для себе вирішив: ставитимуся до працівників з повагою. І висловлюватиму її зарплатно.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s