Звісно, я не гадаю, що той хто без кінця і краю теревенить про Бога і служіння автоматично “духовний”… Можна багато говорити про освіту, але бути глибоко невігласом, говорити про право і порушувати закони, про дієту і набирати вагу, пожираючи тортики…

Але все-таки вірю, що якщо людина думає про Бога, то час від часу і говоритиме про Нього. “Бо чим серце наповнене, те говорять уста” – сказав Один мудрий Вчитель (Матвія 12:34). І нікуди від того не втечеш. Сьогодні не полінувався порахувати пости в соцмережах деяких моїх знайомих християн. Ні, я не хочу сказати, що це дуже багато говорить про людину, що це дає мені право її оцінювати. Звісно, ні. Людина – істота багатогранна і складна. Душа її – мов океан, а її серце знає Бог. Зрештою, є християни без сторінок в соцмережах… Але. Все таки цікаві спостереження: людина до церкви роками ходить. Щось там постить – про музику, про одяг, про те, про се. Жарти, “приколи”… Жодного слова про Бога, Біблію, християнство. Чому? Про що вона думає протягом дня? Чим живе?

Ні, я не закликаю Вас постити цитати з Біблії щодня о 19.00, а Святих Отців – тричі на тиждень. Просто я так думаю – якщо сторінка християнина взагалі-взагалі-взагалі ніяк не свідчить, що він християнин – може це не зовсім правильно? Чи як Ви гадаєте?