“А жінці я забороняю навчати”

Сергій ЧЕПАРА
Написання: 13.06.2011
Редакція: 04.12.2013

Протестантизм, як на мене, унікальний своїм неймовірним різноманіттям. Щось подібне, мабуть, можна зустріти лише в сучасному іудаїзмі. Відомий жарт про те, як Апостол Петро закликав до себе «на розмову» служителів католицизму, православ’я та протестантизму. Перші два швидко отримали доброго прочухана за небіблійну практику поклоніння святим, а коли дійшла черга до розмови з протестантом – все стало геть інакше. Розмова в кабінеті Петра тривала тиждень, після чого Петро з протестантом вийшли і продовжували спілкуватися. Протестант тримав в руках Біблію, а Петро йшов поруч. Серед розмови почулася фраза Петра: «Не знаю, брате, може ти і правий, може дійсно саме так варто розуміти це місце в Писанні». «Саме так і варто, я впевнений» – відповів протестант. Тоді Петра осяйнула інша думка: «Брате, але це ж моє послання, це ж я сам писав церквам!». Жарти-жартами, але очевидним є те, що протестанти на все мають власну думку. Устрій церкви, причастя, водне хрещення, роль Духа Святого, час приходу Христа, співвідношення Ізраїлю та Церкви – далеко не повний перелік тем, на які кожна протестантська гілка, конфесія чи громада має «свою окрему думку».

Тим не менше, є особливі гаряченькі теми. І серед них – роль жінки в церкві. Зразу кажу, що вважаю багатьох сестер добрими, вірними, благочестивими християнками, що мають глибокі, правильні, щирі стосунки з Богом. Багато побожних жінок є для мене прикладом в служінні. Багато сестер на Небі отримають більші, ніж брати, нагороди з рук Ісуса. Якщо в процесі читання статті Вам на мить здалося що я думаю інакше – перечитайте цей абзац знову.

Отже, спочатку що говорить текст.

[1] Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей,

[2] за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості.

[3] Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові,

[4] що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.

[5] Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус,

[6] що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого,

[7] на що я поставлений був за проповідника та за апостола, правду кажу, не обманюю, за вчителя поганів у вірі та в правді.

[8] Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву.

[9] Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами,

[10] але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність.

[11] Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі.

[12] А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні.

[13] Адам бо був створений перше, а Єва потому.

[14] І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ.

[15] Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою.

(1Тим 2:1-15)

Давайте розглянемо розділ вірш за віршем.

Вірш 1 говорить нам, що молитва в церкві є пріоритетом в богослужінні (зібранні). Молитва не має бути формальною або швидкою. Молитва – важлива частина богослужіння і має займати важливе місце в церковній літургії. Християни в церкві мають молитися за владу, за правителів всіх рівнів (вірш 2), тому що від влади дуже залежить як християни зможуть вести тихе і мирне життя. Саме влада створює передумови та обставини, які або сприяють такому тихому і мирному життю, або перешкоджають. Вірші 3-4 ведуть нас до думки, що Бог хоче, щоб всі люди спаслися. Зв’язок такий, що коли християнські церкви живуть тихо, мирно, в побожності та чистоті то це дуже сприяє успіху Євангелії. Саме благочестиве життя, на думку Біблії, а не християнські концерти чи масові роздачі буклетів сприяють спасінню людей. Ісус Христос – ось спосіб спасти світ від гріха (вірші 5-6), Він демонструє справжнє Боже бажання спасати людей, Він же і є вирішенням проблеми гріха. У вірші 7 Павло нагадує, що він поставлений апостолом для поган. Вірш 8 говорить, що мужі повинні чинити молитви, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву. По-перше, Павло хоче сказати, що саме чоловіки церкви мають бути лідерами в молитві. По-друге, чоловіки повинні мати правильне чисте серце, коли вони приступають до Бога в поклонінні. Інший можливий переклад «без гніву та суперечок». Якщо в церкві є гнів чи суперечки – Бог не прийме поклоніння християн. Безперечно, це однаковою мірою стосується і чоловіків, і жінок. Можливо, Павло має на увазі, що чоловіки, які ведуть молитву, перед Богом відповідальні за те, щоб в церкві був мир і прийняття один одного. Так чи інакше – перш ніж приступати до Бога з молитвою слід вирішити всі конфлікти з братами і сестрами.

У вірші 9 Павло навчає про поведінку сестер, жінок на зібранні святих. Жінка, що прийшла поклонятися Богу, має бути вдягнена скромно, з соромливістю і невинністю. Я впевнений, що кожна жінка знає значення слова «скромність», тому нема потреби тут зупинятися. Вірш 9 закінчується поясненням Павла що таке прикраси з точки зору Бога: це не золото, коштовності [в Огієнка «золото, перлини» відсутні, ці слова присутні в будь-якому іншому перекладі, зокрема Хоменка чи Російському Синодальному], заплетене волосся чи шати (дорога одежа), а добрі вчинки.

Чи заборонив Бог жінкам прикрашати себе або заплітати волосся? Щоб відповісти щиро на це питання, давайте уявимо собі, що власник фабрики шукає людину на вакантне місце головного інженера. Вимогами до претендента є вища технічна освіта та досвід роботи на аналогічній посаді 10 років. Тобто заслугами в очах власника є ці дві вимоги – відповідна освіта та досвід. Якщо кандидат порядний сім’янин, батько чотирьох дітей, побував в багатьох країнах світу ще й вільно володіє іноземними мовами – це корисні і потрібні речі, але в даному контексті не впливають на рішення взяти на роботу цього чоловіка. Якщо ж знайдеться такий і з освітою, і з досвідом роботи (вимоги власника), ще й сім’янин, відвідав країни, вивчив мови (хороші якості, але в даному випадку не це важливо) – власник візьме його на посаду і не заставить забути мови чи розлучитись з дружиною. Можливо Вам мій приклад видається дещо штучним і дотепним, але я лише хочу пояснити, що Бог зробив вимогою до жінки її доброчинність. Якщо доброчинна жінка хоче вдягатися в дорогий одяг – це її справа, проте вона повинна розуміти, що, по-перше, в очах Бога вона не стала більш благочестивою чи цінною, по-друге, скромність має бути головною ознакою жінки, що прийшла поклонятися Богу. Чи може бути дорогий одяг скромним? Я гадаю, що так, хоча часто таким не є. Чи можуть бути скромними прикраси? Гадаю, що так, хоча часто такими не є. Бог звертає нашу увагу на те, що є справді цінним – доброчинність, благочестя. Бог не наказує жінці перед служінням одягнутися в дешевий одяг або розплести косу. Кожна жінка має прийняти власне рішення як їй вдягатися і прикрашатися, але вона повинна розуміти, що за ці рішення дасть відповідь перед Богом.

Роль Сатани. Нам усіми треба памятати, що роль Ворога людських душ перекрутити, переінакшити Слово Боже. Сатана хоче руйнувати міцні християнські сімї, тому він часто імітує боротьбу “за права жінок” (2 Кор. 11:14). Сатану, звісно, не цікавлять чиїсь права – ні жінок, ні чоловіків. А Бог, навпаки, любить і чоловіків, і жінок, і робить все, що люди мали міцні християнські сім’ї і церкви.

Тепер ми підійшли до «тих віршів».

Спочатку я хочу сказати якими принципами керуюся в дослідженні тексту Біблії. По-перше, це герменевтика – напрям діяльності, зміст якої полягає в дослідженні та тлумаченні тексту. Для цього варто вивчати культурно-історичний контекст, контекст всієї Біблії та власне уривку, що вивчається. Частиною герменевтики є дослідження грецького тексту. Але я трохи вивчав грецьку мову і знаю, що дуже часто і без вивчення оригінального грецького тексту можна добре зрозуміти зміст. Переклад часто добре відтворює головну думку. Інакше всім християнам прийшлося б вивчати грецьку – але навряд чи Бог цього хоче. Тому не варто надто наголошувати на важливості грецької мови. Так, грецька часто допомагає. Але не завжди вона вкрай необхідна. По-друге, ми маємо завжди розуміти, що автори Нового Завіту подають концепції, принципи, а не просто директиви помісним церквам. Таким чином християнин має досліджувати Писання як книгу концепцій – систему поглядів Бога на речі та явища, а не механічний набір віршів. В такому разі можлива розумна інтерполяція – знаходження тих точок вчення про яких Біблія прямо не говорить, але згадує або дотично або концептуально. Часто християни кажуть, що всі сірі зони – це зона свободи, але я можу погодитися з ними лише частково. Свобода, безперечно, існує, але ми повинні приймати рішення в таких ситуаціях про які прямо не сказано в світлі тих принципів, які розуміємо з Писання. По-третє, ми повинні пізнавати Бога, Його характер, методи, дії та Його волю в Слові Божому. Пізнаючи Яким є наш Бог, ми зможемо точніше сказати його бачення на ті чи інші речі. Знаючи як Бог ставиться до 10-и елементів ряду, я можу сказати як Він ставиться до 11-го. По-четверте, ми повинні мати страх перед Богом і уникати спекуляцій. На жаль частина обдарованих розумних християн використовують свій розум не для того, щоб щиро дослідити Писання і досліджене точно застосувати, а для того, щоб хитрими маніпуляціями обійти Писання, дивлячись на Біблію дуже вузько і технічно. Кожен християнин має серйозно усвідомлювати, що дасть відповідь перед Богом, який знає серце і кожну справу приведе на суд. Кожен з нас дасть звіт – таке вчення Біблії, і на судилищі Христовому наші «сильні богословські аргументи» мажуть стати слабкими. Бог знає Себе і Своє Слово безмежно досконало. Важливо також памятати, що не покликані судити Слово. Навпаки, воно судитиме нас. Це означає, що не християни вирішують що Боже Слово, а що ні. Християнин, який називає одні вірші “культурними” (мають сенс виключно в контексті того часу і тієї культури), а інші “транскультурними” (мають сенс завжди, стосуються всіх часів і культур) в такий спосіб береться судити Біблію – що є вічне Боже Слово, а що тимчасове. Але всі слова від Буття до Одкровення вічні, перебувають на Небесах (Псалом 118:89), богонатхнені (2 Тимофію 3:16-17) і непомильні (Приповісті 30:5, Івана 17:17). Це основа основ.

На підставі загального богослів’я Нового Завіту, а саме 1 Коринтянам 12, Колосянам 2, ми знаємо що всі християни є частиною Вселенської Церкви – Тіла Христового. Бог прямо навчає, що церква це не організація чи будівля, а сукупність всіх спасенних людей на планеті. Інше значення слова церква – помісна громада, що регулярно практикує збір з метою прославляти Господа Христа через молитву, спів, вивчення Слова та братерство. Для прикладу, Львівська біблійна церква є частиною вселенської Церкви, Тіла Христового, а разом її члени є церквою – чи в неділю вранці чи у середу в обід. Саме богослужіння, зібрання є вторинним значенням слова еклесіа. Окрім того, Церква в Божих очах є Його інститутом, як і світська влада чи держава. Бог заснував церкву і вона регулюється Його правилами. Бог реалізує християнство через церкву – як помісну так і Вселенську, а будь-яка місія, семінарія чи «групка вивчення Біблії» мають існувати в межах церкви, інакше неможливо сказати якими біблійними принципами ми можемо регулювати їхню діяльність. Я не маю на меті ображати будь-яку семінарію чи місію, але ті, що засновані за межами церкви чи церковного братства самі себе ставлять в дещо дивне становище. Повертаючись до церковних місії, семінарії чи «групки» скажу, що в певному сенсі вони є церквою, адже там зібрані християни в певний спосіб прославляти Спасителя – чи проповідуючи Євангелію, чи навчаючи систематичному богослів’ю. Коли 10 братів і 6 сестер приходять кожен день в семінарію вони являються церквою, хоча самостійно не проводять водне хрещення чи причастя. Місія – це частина церкви, а отже, церква, так само як і біблійна групка.  В протилежному випадку, якщо групка через малочисельність не являється церквою то якою має бути ця чисельність, щоб групка нею стала? А якщо на групку одного дня прийде вся церква (з цікавості) чи її половина – групка не стане церквою, бо вже є її частиною. Так само церква не перестане бути церквою, коли її половина поїде в гості в іншу помісну християнську громаду, а інша половина залишиться і проведе богослужіння.

Ще одна коротка думка: не варто для цього уривку проводити надто чітку межу між сім’єю і церквою. В даному випадку це не дуже важливо, адже церква – це сукупнусть сімей та неодружених християн, тобто церква – поняття ширше. Правила, що працюють в сім’ї мають автоматично працювати в ширшому контексті – якщо йде мова про заборону. Крім того, якщо заборона жінці навчати стосується виключно сім’ї (не може навчати свого чоловіка) – то як може навчати інших чоловіків? Звісно, заборона стосується жінки як такої, яка не може навчати чоловіка як такого.

[11] Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі.

[12] А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні.

Що говорить текст?

Павло жодним чином не говорить про те, що церква те особливе місце, де жінка не може навчати. Концептуально Павло навчає, що церква (зібрання) те місце, де служителі вчать слова Божого (1 до Тимофія 4:11, 6:2, 2 до Тимофія 2:15, 3:10, 4:2). І оскільки Бог реалізує задум навчити Тіло через зібрання, то на зібранні жінка не може навчати, оскільки вона не може навчати духовним істинам і Біблії, а церква – саме те місце де таке навчають.

[13] Адам бо був створений перше, а Єва потому.

[14] І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ.

Варто відмітити, що аргументація Павла концептуальна. Павло з одного боку пише про порядок на зібранні святих, але з іншого – використовує аргументи, що дуже виходять за межі не тільки помісної громади, а й Вселенської Церкви.

13 та 14 вірші завдають серйозного удару по ліберальній теорії про церкву як особливе місце. Будь ласка, серйозно подумайте над аргументацією Павла: через те, що Адам був створений перший, а Єва потім – жінка не може навчати. З Буття 2-го розділу ми знаємо, що жінка створена як поміч чоловіку. На мою думку лідерство і навчання так само міцно пов’язано як і послух та учнівство. На мою думку обов’язком лідера в будь-які сфері, особливо духовній, є навчати підлеглих, а вчитель є лідером по статусу. Саме тому важливою роллю пресвітера є навчання церкви. Оскільки жінка створена помічницею, це визначає її роль в суспільстві, церкві, сім’ї.  Це нічого не говорить про її роль виключно на зібранні, це універсальний принцип, який особливим чином реалізований на зібранні.

14-ий вірш говорить, що жінка піддалася на провокацію Сатани і попала в переступ, тобто згрішила. Чи втрачає аргумент зміст коли недільне служіння закінчується? Давайте чесно відповімо, чи цей принцип діяв в часи Адама, Ноя, Авраама, Мойсея, Давида. Звісно, духовними вчителями ставали чоловіки, як і служителями для Бога. Таким чином жінка більш піддатлива на дію Ворога і тому не може навчати духовним істинам. Чи її піддатливість не діє за межами недільного зібрання? Певно, що діє. Тому що піддатливість – це частина її природи.

Якщо ми сприймаємо 13, 14 вірші виключно в контексті зібрання, то, по-перше, ніколи не побачимо логіку Павла (адже зв’язок зібрання і порядку творива/переступу мені невідомий), а по-друге, ігноруємо загальнобіблійний контекст, що включає в себе книгу Буття.

У мене нема жодних сумнівів, що жінка може навчати чоловіків фізиці, хімії, програмуванню, географії, геології, медицині чи астрономії. Будь-яка сестра може навчати чоловіків, в тому числі служителів церкви іноземним мовам. Зрештою, жінка може навчати будь-кого будь чого, за винятком Біблії (духовних істин). Жінка може панувати над чоловіками в політиці, науці, культурі чи іншій суспільній сфері. Але тут треба бути дуже обережним: жінка, навчена бути лідером в суспільстві, не завжди зможе бути покірною в сім’ї. Це не означає, що жінці не варто бути президентом, ректором чи головним інженером, але вона повинна розуміти що її лідерство не поширюється на сім’ю. Крім того, варто також звернути увагу на те, що жінка створена помічницею, а президент, ректор чи головний інженер помічниками по статусу не є. Що це означає на практиці? Що потрібна мудрість і поміркованість в цьому питанні. А чи може жінка бути викладачем біблійної мови в семінарії? Хороше питання. Тут також варто уникати категоричності. Якщо вона навчає мови, але не вченню Біблії – так. Чи це можливо, навчати грецької Нового Завіту, але не навчати самого Нового Завіту? Важко відповісти однозначно. Не варто бути категоричним там, де не категоричний Бог.

[15] Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою

Про яке спасіння йдеться? Щоб не турбувати Вас різними вченням про «фази спасіння», скажу просто – про її освячення, а саме про спасіння від бажання навчати чоловіків чи бути лідером.

Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.
(Буття 3:16)

Хоча не вщухають суперечки, що насправді означає «пожадання», але як на мене найбільш імовірним є те, що жінка все життя хотітиме навчати чоловіка і панувати над ним (бути лідером в сім’ї). Бог прокляв чоловіка – тепер чоловіки працюють в поті лиця, це їхня доля від Бога. Кілька років тому я тиждень працював на спеці, зносивши важні будматеріали та копаючи землю. Цілий день я обливався потом, проте саме так і вирішив Бог. Бог прокляв жінку – тепер жінки мають гріховне бажання навчати/лідирувати в сім’ї. Хтось скаже, що в багатьох жінок нема такого бажання, а радше є бажання йти за лідером. Це складно глибоко зрозуміти, можливо є і те, і інше. Ще до гріхопадіння Єва була створена помічницею, але після гріхопадіння вона має неправильне бажання навчати/панувати. Таким чином жінка «спасається» від бажання навчати/панувати через дітородження, тобто народжуючи і виховуючи власних дітей вона спрямовує свої сили в правильне русло.

До речі, якщо лідером молитви в церкві має бути чоловік (1 до Тимофія 2:8), то хто має ним бути в місії, семінарії, «групці» чи сім’ї? Незалежно від того, які формати християнства ми придумаємо (а Божий формат це церква), Бог створив чоловіків для лідерства, і їхнє лідерство актуальне і в церкві і поза нею.

Підсумок всього написаного такий:

Жінка не може навчати чоловіків духовних істин. Вона може навчати будь-кого і будь-де, якщо навчає не Біблії чи духовним істинам. Церква не являється особливим місцем, де діють Божі правила, а «групки», семінарії чи місії не являються місцем, де Божі правила можна обійти. Навчання і панування (лідерство) пов’язані, тому бути чоловіком автоматично означає бути вчителем/лідером для свої сім’ї та помісної церкви. Бог сильно благословлятиме ті сім’ї та церкви, які довіряють Його мудрому слову, а ті, хто намагаються обійти прямі Божі накази самі себе осуджують.

Проблемні місця.
Я не знаю жодного вірша в Біблії, які хоча б тінь кинули на ясне і чітке вчення Біблії на цю тему. Але у християнстві є вчителі, які навчають зворотного, тому розгляньмо їхні аргументи.

“Культурність послання”: через особливості тодішньої культури Апостол Павло Заборонив тим жінкам навчати тих чоловіків. Сучасні жінки можуть навчати сучасних чоловіків.
Пояснення: Всі послання є богонатхненим Словом Божим. У Новому Завіті нема жодного уривку, яке втратило актуальність, інакше нам треба шукати в Біблії послання до львів’ян чи киян, якого там нема. Наприклад, уривок про покривання жінками голови навчає вічного (і тому транскультурному) Божого принципу покори жінки і його застосуванню в конкретній культурі – покривання голови як символ чи свідення жінки про їх покору. Якщо б в той час інші церква на іншому континенті була в іншій культурній традиції – покора це непокрита голова, непокора покрита, то така церква також отримала б послання, до Павло навчав їх не покривати голову, адже у їхній культурі це рівнозначне покорі. Обидва тексти (з протилежними порадами!) були б правильними і богонадхненими.

“…нема чоловічої статі, ані жіночої” (Галатам 3:28): оскільки у Христі нема статі, то і відмінностей бути не може.
Пояснення: Той самий вірш говорить, що нема раба чи вільного, юдея чи грека, але ми добре знаємо, що після увірування у Христа раб залишався рабом, а вільний вільним. Так само юдей був юдеєм (спілкувався на івриті та мав єврейський спосіб мислення), а грек залишався греком (спілкувався на грецькій та мав  не-єврейський спосіб мислення). Павло, звісно, не мав на увазі, що чоловік і жінка стають безстатевими істотами або “Х”-статевими. Він мав на увазі, що і чоловік, і жінка мають однаковий доступ до Бога і можуть спілкуватися з Ним та служити Йому.

Жінки-служительки в Новому Завіті — Фіва, Лідія (Дії 16:14), Еводія, Синтихія (Фил. 4:2-3).
Пояснення: Бог цінував і цінує служіння жінок, але жодну з них Він не покликав навчати в церкві духовну істину. Є багато служінь, де може бути залучена жінка і Бог дуже хоче, щоб жінки служили Йому своїми дарами і талантами.

Акила і Прискила (1 Кор. 16:19, Дії 18:18:26).  Оскільки жіноче імя Прискила часто стоїть поруч з чоловічим Акила, то це показує, що жінка може і повинна виконувати такі ж служіння як і чоловік.
Пояснення: Акила і Прискила були християнським подружжям, яке разом служило Богу, тому і згадано разом.

Жінка може навчати, але не може панувати.
Пояснення: Навчання і панування тісно пов’язані, крім того, Апостол Павло заборонив саме навчати.

Суддя Девора. У Суддях 4 згадано жінку, яка була суддею – військово-політичним лідером для ізраїльтян.
Так, суддя Девора була жінкою. Але факт використання Богом жінки в такий спосіб засоромлює чоловіків, адже саме вони мали захищати землю від ворожих племен. Крім того, не вказано, що Девора комусь тлумачила Тору. Крім того, панування жінки над чоловіками Бог згадує в якості прокляття, покарання: Ісаї 3:12.

Римлянам 16:7 — “Апостол Юнія”. В грецькому тексті ім’я Юнія жіноче.
Пояснення: Апостол — це служитель найвищого рангу, учень Ісуса Христа в Його земному служінні. Ісус особисто вибирав Апостолів і всі вони бачили Його особисто — 1 Кор. 9:1. Апостоли призначали пресвітерів, кожен з яких мав бути чоловіком однієї дружини. Крім того, тоді і Андронік мав бути Апостолом. Проте, ні Юнія, ні Андронік, найімовірніше не були учнями Христа в час Його земного служіння. “Шановані між Апостолами” може означати “Апостоли шанують сестру Юнію і брата Андроніка”. Юнія та Андронік не належали до категорії “Апостоли”.

Жінка не могла навчати церкву, бо була неосвічена (невчена).
Освіченість/неосвіченість жінки не згадано в якості аргументу – це людські домисли. Крім того, серед Апостолів теж бути прості, неосвічені люди. Освіченість не є еквівалентна духовній зрілості. Петро визнавав, що у Павлових посланнях “є дещо тяжко зрозуміле”, проте Петро, як і Іван, Яків та Юда теж був удостоєний честі бути автором послань Нового Завіту.

Advertisements

2 thoughts on ““А жінці я забороняю навчати”

  1. Як доказ вищесказаного це те що немає жінок-філософок, бо це не дано природою. Так само і серед нобелівських лауреатів меншість, хоча нічого не заважає. Бо проти прирди не попроеш. А яке Ваше відношення до Джойс Маєр і подібних.?

    • Я б не сказав так категорично – нічого не заважає. Все ж таки у багатьох країнах світу роль жінки визначають не її інтелектуальні чи інші можливості, а суспільство і культура. Я не думаю, що жінки від природи мають менше інтелектуальних молжливостей. Є багато розумних і освічених жінок, які досягли висот в науці, медицині, мистецтві…

      Моє ставлення до Джойс Маєр. Вона не говорить хто зна яких єресей, але разом з тим її “проповіді” дуже поверхневі та емоційно прокачані. Вона має велику популярність у жінок, і в рази меншу у чоловіків. Окрім того, її діяльність принесла їй багатства, будинки, літаки, що само по собі непогано, але вказує що для неї її сцена це просто її спосіб збагатитися.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s