Брайан Хіггінс

Ця проповідь прозвучала у березні 2007 року у Біблійній Баптистській Церкві. Брайан був і є для мене великим прикладом жертовного служителя, який і добре знав богослів’я, і охоче будував живі стосунки з людьми. Проповіді Байана – це хороше поєднання здорового вчення і практичних порад для життя.

Брайан ХІГГІНС
http://higginsmissionary.com/

Чи думали Ви колись, про те, які прекрасні Небеса? Так, ті Небеса, на які пообіцяв забрати нас Господь того дня, коли Він прийде. Чи думали Ви про те, що вперше Ви побачите, коли Бог забере нас, Своїх діток, додому? Які відчуття ми матимемо? Безмежне щастя і радість? Серце, наповнене любов’ю до Господа Творця? Про що думатимемо? Уявіть зараз найщасливішу мить Вашого життя, навіть мрію, що ще не здійснилась, але якщо б вона здійснилась, Ви б відчували себе найщасливішою людиною на планеті. Прекрасні відчуття чи не так? Вірте, що там буде краще!

Ми часто говоримо про те, що життя вічне на Небесах – дар, і для його отримання нікому нічого не слід робити. І дійсно, Писання говорить: „Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий” (Ефесянам 2:8). Так, дійсно, ми, віруючі християни, отримали в дар право бути вічно з Богом на Небесах, ми не заслужили і не заробили цього, але Бог дав нам це по благодаті. Проте чи коштувало вічне життя для нас щось Самому Богу? Всі ми знаємо, що за подарунки на Різдво чи день народження не платять. Зазвичай діти бачать таку картину: прийшов очікуваний день, який в календарі тричі обведений маркером самою ж дитиною, і тато з мамою просто подарували щось дуже очікуване своєму дитяті, за що, звісно, вони ніколи не вимагатимуть нічого взамін. Проте з боку батьків ситуація виглядає інакше, адже вони працювали для того, щоб зробити подарунок, чесно, за гроші, придбали його і аж тоді вручили малюку. Те, що для дитини є просто подарунком, для батька може бути результатом важкої праці.

„Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив… А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!” (Ісаї 53:4-6). Наш Господь і Спаситель перш ніж подарувати вічність із Ним, важко заробляв її на Голгофському хресті. Ісус Христос прожив абсолютно праведне життя, не вчинивши жодного гріха, проте добровільно дозволив себе розіпнути заради нас. Бог у тілі, що міг зупиняти бурю на морі, воскрешати мертвих, зцілювати всі хвороби та кількома хлібами нагодувати тисячі людей, дозволив побити, обплювати та всіляко зневажати Себе, тому, щоб зараз дати кожному можливість спастися. Ісус помер за усіх людей – так каже Писання. За того, хто сидить в високому кабінеті, за того, хто п’яний валяється в калюжі, за тебе та за мене.

Бог спас нас, хоч ми і не заслужили цього і не мали права вимагати від Нього. „Бо дорого куплені ви” (1 Коринтянам 6:20). Діти Христа дорого куплені Його кров’ю. Він спас нас від вічної загибелі, відкупивши Своєю смертю.

На Сході є традиція: якщо чоловік спас тебе від смерті – ти назавжди йому належиш, і все життя служитимеш йому. Той, кого спасли, мав велике почуття обов’язку перед рятівником і все життя йому присвячував. Чому б нам, спасенним християнам, не взяти приклад з цього? Чиму б нам не присвятити життя Тому, Хто помер за нас, навіки врятуваши нас від загибелі? Чому б нам не служити відтепер Тому, Хто насправді цього достойний? Ісус Той, кому варто служити!

Кілька разів чув історію про те, як у одній хорошій інтелігентній сім’ї виховали двох синів. І хоч виховували їх одні батьки, діти виросли різними – старший син був інтелігентною, моральною, чесною людиною, що славилась добротою і людяністю. Не такий був молодший – він весь час проводив у казино, витринькуючи гроші, славився ганебною поведінкою, товаришував з алкоголем. І ось одного дня молодший програв велику суму грошей і не міг розплатитись. Оскільки партнери вимагали грошей, зав’язалась бійка, і наш юнак, під впливом чи азарту чи алкоголю, вбив одного з партнерів та й дременув додому. Прибігши, швидко заховав закривавлений одяг і побіг геть, подалі від дому. Старший, що все спостерігав удома, відразу зрозумів накоєне. Він добровільно, з власної ініціативи надів одяг брата і вийшов до поліції, яка швидко прибула по гарячим слідам. У поліції старший брат добровільно признався у вбивстві, яке ніколи не робив, і підтвердив свої слова на суді. Суд ухвалив покарання – смерть. Брат добровільно помер за брата. Чи не є ця ілюстрація біблійних слів „живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе” (Галатам 2:20)? Бог заради нас надів брудну від крові одежу. Писання говорить: „Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.” (Івана 3:16). Ми спасенні, бо Бог спас нас, спас один раз і назавжди. Це вже відбулося у житті кожного, хто прийняв жертву Христа, і тепер покладається на його роботу на Голгофі, на його жертву за себе. Наш наступний крок – служити Йому.

„І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!” (Лука 14:27). Один проповідник XIX століття сказав: „На Небесах той носитиме вінок слави, хто тут, на землі, сумлінно носив хрест Христа”. Щоб служити Богу, необов’язково сьогодні зриватися і летіти до голодних дітей у Африку чи ствати всесвітньо відомим пастором-проповідником, якого показують по телебаченню. Почніть з малого. У Вас є язик? Розкажіть про Ісуса всім, кого знаєте. Почніть з невіруючих друзів, сусідів, одногрупників чи колег.

Біблія говорить про день, коли Бог реалізовуватиме своє відвічне право на Суд і справедливість. Ісус Христос на великому білому престолі судитиме всі народи, а ім’я кого не знайде у книзі життя вкине у озеро огняне. Бог безгрішний і справедливий, тому невпустить нікого грішного у Свою присутність. Можливо, Ви скажите: я на місці Бога всіх спас би. Ото ж бо. Ви, грішний, просто співчуваєте іншим, таким як Ви. І Ви не на місці Святого Бога.

А як же Божа любов? – зробите Ви ще одну спробу „зачепитися”. Божа любов – це та конкретна справа, яку Він зробив для нас, а не загальний принцип всепрощенності. „А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.” (Римлянам 5:8).

Подумайте зараз про спортсмена, що став чепміоном світу після багаторічного тренування. Він 10 років щодня по 6 годин тренував м’язи, щоб зійти на п’єдестал пошани і отримати вінок нагороди й золоту медаль. Десять років потрачено лише для того, щоб п’ять хвилин тисячі на стадіоні дивились і хвалили його. Десять років напруженої роботи для п’яти хвилин людської слави. Запитайте кого-небудь через 20 років, чи чули вони про того атлета, що в такому-то році став чемпіоном! Не здогадаються навіть у якому виді спорту він займався. І все ж, знаючи все це, він не шкодує сумлінно працювати багато років, щоб п’ять хвилин носити вінок слави. „Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.” (1 Коринтянам 9:24-25). Ісус вірний, щоб нагородити нас за наше служіння! І нагороду нам вручить Сам Цар царів, Пан панів, Творець усього, Господар всесвіту Ісус Господь. Він вручить нагороду при мільйонах чи мільярдах спасенних душ, нагороду, що переможець носитиме вічно. Я думаю, заради цього варто служити!

І ще про Небеса. Уявіть собі грішника, що в день суду добре бачить Небесний Єрусалим і розуміє, що він туди не потрапить. Його призначення – пекло, вічний вогонь, адже він за життя не прийняв Христа-Спасителя і тепере справедливо опиниться в місці мук. Можливо, він там опиниться тому, що хтось із його друзів, знайомих, сусідів чи колег, будучи віруючим не розказав йому, грішнику, про викупну жертву Ісуса Христа. Тоді, у день суду, не важливим буде, чому віруючі не розказали йому про Ісуса, бо для такої людини вже не буде спасіння. Чи залишили б Ви батьків у будинку, охопленому полум’ям пожежі, самому безпечно втекши? Чи змогли б самі врятуватися, знаючи, що вогонь ось-ось підступить до кімнати, де спить Ваша молодша сестричка? Та за кого ти мене маєш? Та хіба в мене замість серця камінь, чи я вбивця? Та я б негайно кинувся їх визволяти від вогню-губителя! Ми віримо, що спасали б батьків, родичів, друзів чи навіть випадкових людей від пожежі, проте нам бракує сміливості рятувати їх від вічного вогню. „У мене немає часу”, „Я неготовий проповідувати”, „Може моя мама якось вірить у Ісуса і якось спасеться”. У Бога нема запасного входу на Небеса – бо вхід один – Ісус Христос, і не розказуючи про цей шлях іншим, ми ніби прирікаєм їх на вічність без Бога.

Зробіть велику послугу своїм близьким – просто розкажіть їм євангеліє, дайте шанс кожному особисто вибрати або відкинути Христа.