Сергій ЧЕПАРА

Можливо, я помиляюся, але у 2004-у році не було стільки церкви в політиці. У 2013-у в політику підключилися майже всі – католики, православні, більшість протестантів. Я маю на увазі не прихожан, а служителів різних рангів – єпископів, священиків, монахів, пресвітерів… То тут то там на фотографіях бачу священників з хрестами, пресвітерів з прапорами…

Чи добре це?
Церква, звісно, є Божим інститутом, і вона покликана нести людям правду. Правду  про спасіння у Ісусі Христі, правду про святість, пізнання Бога, духовний ріст, служіння. Натомість бачу дещо інше. Лише кілька служителів наголошують на молитві за владу, а основна маса говорить про право людини відстоювати свої свободи на майданах.

Крім того, фейсбук дав технічну можливість майже пересваритися віруючим. Християни поділили все на чорне і біле, при чому кожен в таборі білих, а хто думає інакше – в таборі чорних. Ти йдеш на майдан? Молитися в комірчині треба! Ти не йдеш на майдан? Ти що підтримуєш цю бандитську владу? Ти що, не розумієш що Президент не цар, а цар не Президент?

Я точно не є прихильником чинної влади. Я не голосував за чинного Президента і не голосував за його партію. Мені не довподоби його дії і його ставлення до людей. Але я дуже стурбований тим, що більшість християн непомітно для себе вийшли на рівень “якщо цар поганий – його треба скинути”. Не дуже євангельський підхід, друзі. Церква не може бути політичною організацією – тоді вона втратить своє духовне наповнення і повністю зіпсується. Християнин не може воювати з владою, тому що сам візьме на себе осуд, як писав Апостол Павло римлянам.

Чому Україною керує саме та людина, а не інша? Правильних відповідей може бути декілька: тому що його нам дав Бог, тому що обрали такого, тому що розчарувалися в попереднику.

Коли я був у дитячо-підлітковому таборі цього літа мені доручили вести біблійні уроки для старших підлітків. Я вирішив навчати по Євангелії від Івана, 3 розділі. Запитую: Чому Никодим прийшов уночі? Діти відповідають: Щоб ніхто не бачив. Запитую: Чому щоб ніхто не бачив? Відповідають деякі діти і наставники мого віку: Ну… щоб і інші фарисеї не побачили. Запитую: А чому один фарисей боявся, щоб інші фарисеї його не побачили? І тут же відповідаю – Никодим боявся втратити статус в очах інших. Він був залежний від свого фарисейства – від можливості впливати на інших. Він мав владу як фарисей – навчати, впливати, – і не хотів втрачати її. Тому і прийшов уночі. Завжди треба ставити більше запитань.

Тепер таке питання: А чому українці бунтують проти того, за кого самі голосували? А чому голосували? А чому розчарувалися? А чому не розуміли, що доброго царя не існує, а демократія це певні мехізми, вироблені століттями, а не один хороший демократ в Києві на Банковій? А чому не розуміли (а більшість досі не розуміє), що від нас залежить дуже багато – і я не про банальне “не сміти на вулиці” – а про громадянське мислення, участь у житті власної країни, чесність у стосунках один з одним і державою?

От станеться велике чудо – бандіти-окупанти випаруються, а у владні крісла сядуть щирі козаки-українці. З чубами, в шароварах і сорочках. І забалакають рідною мовою.  І заспівають Ой, у лузі червона калина. І всім стане добре-добре… І здійсниться давня мрія щирого галичанина. І після того у нас заводи побудуються, дороги заасфальтуються, бюджет збільшиться і гривня стабілізується.

Але так не буде. Щастя України в її послусі Богу. І в послусі і влади, і народу простим заповідям. Народ має ту владу, яку заслуговує. А влада формує той народ, яким хоче правити. Це довічне і нерозділиме коло. Якщо середній українець не зрозуміє, що красти і обманювати це погано – ми ніколи не зможемо мати успішну і сильну державу. З жодним президентом – чи з Єнакієвого, чи зі Стрия.

Наостанок хочу закликати всіх християн молитися за владу і виконувати Велике Доручення – розповідати всім людям Євангеліє. Саме Євангеліє може навіки змінити якщо не долю країни, тоді долю однієї окремої душі.