Сергій ЧЕПАРА

Ви можете по-різному ставитися до напою Кока-Кола, але мова зараз йтиме не про сам напій, а про успішний американський бізнес. Coca-Cola – найдорожча торгова марка у світі – 68,9 млрд доларів. Це значить, що якщо Ви хочете випускати водичку власного рецепту з надписом Coca-Cola це коштуватиме Вам якихось 70 мільярдиків американських доларів. За цих 70 мільярдиків Ви купите право випускати напій, але не заводи, які його виробляють, не тисячі працівників, не мільйон магазинів на всіх континентів. Ви купите бренд, марку. А щоб побудувати мережу точок, де продають сам напій Вам потрібно ще не один мільярд.

Coca-Cola – приклад успішного бізнесу. Де б Ви не були, куди б не поїхали – придбати газований напій оригінального смаку можна навіть у найглухішому селі. Coca-Cola є всюди і завжди. Одним з принципів хорошого успішного бізнесу є постійне розширення ринку. Постійний наголос на кількісних показниках. Менеджери різного рівня добре знають, за що їм платять. Прибутки мають зростати. Напій має продаватися всюди. Він має рекламуватися – на автобусах, на біг-бордах, на лайт-бордах, на телебаченні, словом, всюди-всюди. Тому що це бізнес. Бізнес має бути успішним. Прибутки мають зростати.

Чи правильно це? Звісно, що так. Адже підприємництво – це власне і є заробляння грошей. Гроші – це ціль, і це правильно. Заробляти гроші законно і чесно, сплачуючи податки – це гідна справа. Успішний бізнес – це добре!

А як щодо церкви? Як виміряти її успішність? Що є мірилом?
Для початку, згадаймо, чим є церква. Не бізнесом. Церква – це духовний Божий інститут покликаний робити дві речі – проповідувати Євангеліє (спасіння через віру в Ісуса Христа) та навчати Біблії. Бог ніколи не ставив завдання Апостолам: “Хлопці, я хочу, щоб ви за 25 років досягли 100 країн, побудували 3000 церков з середньою кількістю 250 членів”. Безглуздя, чи не так? Бог, безперечно, зацікавлений, щоб Добра Новина поширювалася всюди і проповідувалася кожному. “Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! ” (Матвія 16:15). Бог хоче спасати грішників, Він хоче заселяти Небо, і спустошувати пекло. А чи може Бог спасти всіх? Чи може Бог забрати просто так всіх на Небеса? Може, тому що кров Христа є ціною всіх гріхів всього світу. Тоді чому Він просто не візьме всіх до Себе? Тому що Бог хоче спасати людей у Свій спосіб для Своєї слави. Богу важливо не тільки те, що робиться, а і як і для чого це робиться.

Богу важлива ціль і спосіб. Правильна ціль – Його слава. Його, а не наша. Чи прославила себе компанія Coca-Cola? Так, власне тому і бренд коштує шалені гроші. Чи повинна прославляти себе церква? Ні, тому що не для того вона покликана! Церква покликана прославляти Бога – Його вічні атрибути, Його святість, добрість, милосердя, любов, справедливість… Головна ціль у всесвіті – слава Богу. Все, що Бог робить, Він робить для цього, тому що Він достойний. Спосіб служіння може прославляти Бога або знеславляти (ганьбити). Чи Бог хоче, щоб всі почули Євангелію? Так. А якщо я візьму мегафон і о третій ночі голосно читатиму “золотий вірш” у чиємусь під’їзді? Тоді познайомлюся з лейтенантами міліції сусіднього районного відділення. Так, ілюстарція дещо крайня і малоймовірна, але спосіб має значення. Можна робити досить правильні речі в неправильний спосіб. Одного разу я, ще будучи студентом першого курсу, пішов у магазин. Перед тим як відкрити пластикові двері я за мить побачив стареньку жінку, яка якраз була в магазині і вже виходила з нього. Щоб “послужити” я швидко відкрив перед нею двері: мовляв, виходьте. Але не врахував одного моменту: жінка вже взялася міцно за дверну ручку і, відкриваючи двері, я нехотячи потягнув на себе і саму жінку. Трохи кумедно і неприємно водночас. Цим усім я лише хочу підкреслити що все по-своєму важливо – що ми робимо, мотивація (які внутрішні бажання) та спосіб. Все важливо.

Тепер ближче до суті. Кількісні результати в Божих руках – про це прямо навчає Біблія (1 Кор. 3:7, Пр. 21:31). Петро проповідував і навернулися тисячі (Дії 2:41), Павло проповідував і навернулися кілька людей (Дії 17:32-34). Чи означає це, що хтось з них успішніший, а інший ні? Давид написав 73 псалми, а Ілля та Єлисей жодного вірша. Чи означає це, що перший кращий, ніж другий та третій? Навряд. Багато залежить від грунту, обставин, часу і Божого провидіння. Дуже важливо зрозуміти, що кількість не завжди є показником успіху. Не за кількістю гнатися навчає нас Бог.

Кілька років тому прочитав в одному сучасному журналі “поради” як зробити церкву “успішною”. Увага! Ось вони – поради!! Готові до зросту? Приміщення церкви має бути в центрі міста, парківка має вміщати багато автівок, а в самому церковному приміщенні влітку мають працювати кондиціонери і продаватися прохолодна вода. Вгадайте, хто дав ці поради… Пресвітер церкви на 5 тисяч осіб в американському мегаполісі. О, так, церкву Ви наповните. Ким? Любителями прохолоди і комфорту. Ні слова про проповідь, молитву чи наставництво. Ні слова. Взагалі.

Коли я навчався у київському біблійному коледжі до нас зі США приїжджав старенький викладач, який понад три десятки років служить пресвітером. Він пасторує в невеликій церкві – 50 осіб, церкві вже близько 15 років. В його місті є інша, велика церква, яка збирається… на стадіоні. Ні, це не жарт – інші приміщення просто не вміщають  натовп. Старенький пресвітер пішов туди. Приблизно годину тривало прославлення, потім невеличка проповідь (Ісус любить тебе!) і знову прославлення. Було також багато молитов за пробудження і т.д. Крім всього іншого церква проводить активну рекламну кампанію – в місті висять великі біг-борди за надписами “Приходь в церкву ****. Тут все зроблено для тебе!”.

Пригадую, як влітку 2006 був у одній церкві на Київщині. Місцева євангельска громада налічувала близько 70 осіб. Диякон поділився проблемою – зараз спекотне літо, а кондиціонер в домі молитви зламався. І як тільки він зламався половина прихожан перестала відвідувати недільні служіння. Надто спекотно!

Зрозумійте мене правильно. Я не проти ні кондиціонерів, ні хорошої парківки. В церкі можна продавати і мінералку і бутерброди. Не це головне. Головне, яке християнство (якісно) пропагує ця церква. Що таке християнство? В чому воно? Що таке Біблія? Як вона впливає на твій світогляд, систему цінностей, любов до Бога і людей?

Один мій хороший друг-місіонер одного разу сказав: “Часто християни хочуть заснувати церкву, а потім збоку причепити Біблію”. Золоті слова. Ісус Христос недвозначно сказав, що існує єдина правильна основа для побудови – Слово Боже (Матв. 7:24-27). Давайте надуважно прочитаємо ці важливі слова.

Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!

Ісус каже, що будувати на неправильній основі не просто неправильно! Він каже що це і неправильно, і закінчиться руїною! Рано чи пізно будівля впаде. Рано чи пізно особисте і церковне християнство буде зруйноване, якщо побудоване на чомусь іншому, ніж Біблія! Не харизматичний лідер, не досвід, не традиція, не емоції – а саме Святе Писання має бути основою. Біблія – пряме і словесне одкровення Бога для людей. Біблія – це стандарт, мірило, Книга книг, всесвітній моральний закон. Нема нічого поганого в сильному лідері в церкві. Досвід корисний. Емоції важливі і потрібні. Традиції мають значення. Але все це не основа. Основа – це Біблія, або вчення Ісуса Христа.

“Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос” (1 Кор. 3:11). Апостол Павло пише, що Особа і наука Христа є правдивою основою, а будь-яка інша не буде закладена. Бо не витримає будівлю.

Саме Ісус Христос як Особа і як Вчитель є правильною основою. Не маркетингові хитрощі, не психологія і маніпуляції, не соціальна інженерія. Хочете вірте, хочете ні – але церкви не мають зростати. Тобто не “мають не зростати”, а не “мають зростати”. Різниця в тім, що церкви не мають ні зростати, ні не зростати – вони мають виконувати волю Божу – проповідувати Христа та навчати християн Біблії.

Один мій друг, проповідник з великим досвідом християнського життя якось сказав: Що б ми подумали, якби відправили місіонера в якесь село, де не було жодного віруючого, а через два роки він прислав звіт, що у нього покаялися 300 людей і всі вони в церкві? Звісно, виключати Божої праці не можна (Бог може все і завжди), але в нас виникла би підозра – а яким способом ти їх заманюєш в церкву? Богу непотрібне зростання церков, якщо це зростання робиться в неправильний спосіб.

Інший приклад. В Києві була церква. Збиралися в інституті геології НАНУ – в великому гарному актовому залі. Місцевий пресвітер мав дружні стосунки з християнами Німеччини, тому кожного року два-три десятки дітей віруючих церкви їхали в Німеччину в дитячо-юнацькі табори. За символічну платню – більшу частину коштів давала приймаюча сторона. І діти мали там хороший час. В київську церкву приходило більше ста людей. Рік за роком. Через певний час пресвітер помер, і церква втратила “зв’язки з Заходом”. Діти вже не їхали нікуди. Люди перестали ходити на служіння. Хтось пішов у іншу церкву, хтось пішов з християнства. Вгадайте, скільки людей залишилося? Семеро. Усі старшого віку.

До чого я все це? Чим ти людей приведеш у християнство, тобто чим ти їх зацікавиш – тим і маєш їх утримувати. Якщо частина людей у церкві через зручну парківку – без зручної парківки їхнє християнство може закінчитися. Якщо через харизматичного лідера/емоції/чай і печиво – те саме. Якщо Ви зацікавлюєте людей печивом – укладіть багаторічну угоду з компаніюю “Світоч-Нестле”…

А тепер про іншу крайність.
Бог створив людей як дух, душу і тіло. Він дав кожному емоційні, інтелектуальні, соціальні, психологічні та фізіологічні потреби. З одного боку церква існує не для того, щоб їх задовольняти, а з іншого – для того. Ми не повинні замінювати церкву на богословський гурток. Ми не повинні перетворювати проповідь на лекцію з систематичного богослів’я. Чи доцільний тут баланс? Чи не йде мова про компроміс з гріхом? Як досягти розумної рівноваги? Як задовольнити у церкві різних людей? Чи правильно їх задовольняти?

Хоча всі ці питання складні для мене, я гадаю, відповідь на них така: головне призначення церкви – не задовольняти потреби людей, але церква все таки повинна принаймні частково задовольняти правильні потреби, закладені Богом. Тому завжди важливо розрізняти – форму і зміст, головне і другорядне. Євангеліє і вчення – це головне, а стосунки, перекус, кондиціонер і т.д. – другорядне, але не неважливе. Бог створив людину істотою соціальною. Людина прагне стосунків – дружби, спілкування, сім’ї. Не заради дружби ми маємо приходити в церкву, але і дружба річ потрібна і важлива. Тому що такими нас створив Господь. Не заради мінералки, але фізичне бажання пити воду в спрагу дане Богом. Коли я йду в церкву я хочу і проповідь почути, і помолитися разом, і розповісти про своє життя, і отримати підтримку – і це нормально! Біда починається вже тоді, коли я в церкві лише тому, що шукаю задоволення в людях і лише в них. Коли Бог – лише мертве кліше мого християнізованого лексикону. Коли я не хочу змінювати шкалу цінностей. Коли я не приймаю вольових рішень робити угодне Богу і не робити неугодне. Коли церква для мене – недільний християнський соціальний клуб, а у вівторок я йду на плавання, а у четвер у філармонію. Коли християнство просто інтерес, релігія по вихідним дням, яка мене не трансформує, не дає мені бажання жити по іншому з понеділка по суботу…

Писати можна довго і багато. Підсумко всього такий: Богу непотрібне кокакольне християнство. Бог хоче спасати людей від пекла, але саме душа людини є цінною для нього, а не +1 на зібранні церкви. Не наповнена сотнями людей церква є цінною, а наповнена побожними, зрілими і добрими християнами – навіть якщо їх 10 чи 12. Нехай Бог допоможе кожному з нас глибше зрозуміти задум Божий для нас особисто і для Христової церкви.