По правді, велемудрі слова ще не роблять ані святим, ані праведним, але чесне життя робить милим Богові.

Кожний чоловік вже від природи прагне до знань, але що дає знання без страху Божого?

Якщо тобі здається, що багато знаєш і досить добре все розумієш, то знай, що ще далеко більше є такого, чого ти не знаєш.

І це також повинно стати нашим завданням, щоб ми перемогли себе самих, і з дня на день ставали сильнішими від себе і в чесноті, хоч трохи, рухалися вперед.

Але оскільки багато людей більше намагаються здобути знання, ніж прожити чесне життя, то вони нераз блукають, і майже ніякої користі не приносять, або дуже мало.

Коли б ми щороку викорінювали з себе хоч одну ваду, то дуже швидко стали б праведними людьми.

Але тим часом нераз бачимо протилежне: ми були кращі і чистіші на початку нашого навернення на дорогу праведності, ніж кілька десятків років після обітів.

Таким чином чоловік має утвердитися в Бозі, щоб вже не потребувати ніякої людської втіхи.

Однак треба остерігатися передусім на самому початку спокуси; бо тоді легше побороти ворога, коли не допустиш його до дверей серця, і як тільки почне стукати ще перед порогом, стань проти нього кам`яною стіною.

Тому один поет сказав: “Опір став спочатку: апізно про ліки гадати, як недуга сильна тому, що довго тяглась”.

Бо спочатку приходить до свідомості тільки думка, потім живий образ, опісля вподобання і грішне бажання, а під кінець згода волі.

Так помалу лукавий ворог цілий влазить, якщо від початку йому не противитись.

Багато людей у тому, що роблять, потайки самих себе шукають і навіть не знають цього.

Чого людина чи в себе, чи в інших не може виправити, те має терпеливо зносити, доки Бог інакше не повелить.

Тома Кемпійський,
“Наслідування Христа” (бл. 1427 р)