Вчора у мене був день народження. Привітало 22 ВКонтакте, 17 у facebook. Кожному я вдячний за вітання. Не забули. Пам’ятають. Але насправді я ще раз переконався що ніяких стосунків в інтернеті нема і бути не може. Хтось з вітальників писав одне слово, хтось два, хтось півтора. Хтось надіслав привітання “Вітаю з Днем Народження” і точно таке саме минулого року. А між ними – 365 днів мовчання.

Ні, я не критикую. Я просто думаю, що стосунки або є, або їх нема. І інтернет не створює стосунки, а лише імітує. П’ятеро людей подзвонили і особисто привітали. Один написав на мейл, один в скайп. Це були щирі і точні привітання. Люди бажали того, чого мені варто бажати. Ті, хто знають мене, знають мої сильні і слабкі сторони. Хто знають про мої стосунки з Богом, хто цікавиться мною, і вникає в моє життя.

Для себе вирішив – не писатиму короткі і загільні вітання всім. Краще вітатиму тих, кого знаю, кого по-справжньому ціную, в чиє життя вникаю. Тоді і сказати зможу більше, і слова теплішими будуть…