Про істину, яка існує сама по собі і любов, яка важлива

Winter-Carpathians-ukraine-22816548-1200-900Сергій ЧЕПАРА

Часто зустрічаюся з тим, як християни, намагаючись з’ясувати щось стикаються з двома християнськими таборами, які навчають діаметрально протилежного. Прикладами можуть бути сотеріологічні питання (умовне/безумовне вибрання), зв’язок Ізраїля та Церкви (ототожнення чи незалежне існування), ставлення до влади (влада погана, тому нам потрібна революція чи всяка влада від Бога).

Християнин часто інтуєтивно-чуттєво вважає, що християнство – “правильна релігія”, а от хто саме правий в самому християнстві – годі збагнути. Якщо існують, припустімо, два табори А і Б, і кожен має свої традиції, свої семінарії, свої церкви, своїх проповідників, вчителів, служителів. Кожен табір написав і надрукував не одну сотню книг, де навів і роз’яснив (у своєму ключі, звісно) не один десяток віршів.

Бачачи цей плюралізм або многоту бачень і позицій людині властиво утікати від всього цього. Деякі християни відверто кажуть, що всі ці питання виборів, передбачень, призначень, хрещень духовних, дарів, диспенсацій і всього іншого маловажливі і не впливають на спасіння, тому і особливого сенсу вивчати їх нема. Це доволі дивна позиція, атже у Біблії тьма-тьмуща слів і думок не стосується спасіння. Зрештою, яка різниця в якому порядку Бог створив матеріальний світ, скільки днів тривав потоп і які царі Ізраїлю і Юди скільки правили? Бог, бачите, вважає це важливим, якщо крім Євангелія від Іоана ще надихнув 65 книг. Все християнство не зводиться до питання спасіння. Хоча спасіння людської душі справа дійсно мегаважлива, є і інші не менш важливі питання. Богу важливе поклоніння в істині, а не просто яке-небудь. Богу важливо, щоб ми знали і розуміли який Він, чого хоче, який у Нього задум, яке минуле було і яке майбутнє буде. Отож позиція какая разніца точно нехристиянська.

Інші шукають істину в таборах. Вони розуміють, що правда одна, але не там її шукають. Важко знайти чону кішку в темній кімнаті, особливо, якщо там її нема. Це китайське прислів’я часто спадає мені на думку, коли я бачу чорно-білі світогляди багатьох людей. Оскільки я сам перші роки свого християнського життя все ділив на “ч” і “б” тепер можу зрозуміти інших. Питання косметики? Рок-музики? Революцій? Політики? Місій? Все треба негайно або оправдати, або засудити. Але зараз я не про те. Річ навіть не в тім, що істина складна, багатогранна і багаторівнева. Я про інше. Істина за визначенням це позиція Бога, або знання/розуміння, яке існує у Його вічному розумі. Шукати істину треба не у людських таборах, бігаючи від одного до іншого, а в Слові Божому – записаному і досконалому одкровенні Творця.

Хочете зрозуміти, що Бог думає про косметику? Вивчайте Біблію! А про рок? Читайте Біблію! А про революції, нацизм, комунізм, капіталізм, бізнес, місії, переклади Біблії? Трійця? Дар мов? Жінки-пресвітери? Відповідь та сама – розгортайте Біблію, та з молитвою і смиренням дослуджуйте Святу Книгу.

Не знаю, чи на світі існує якийсь вчитель, який не помиляєтсья ніколи. Якщо існує це точно не я. Всім людям властиво дивитися на світ через призму власного розуміння істини, справедливості, любові і т.д. Всі люди мають минуле і виховання (сімейне, церковне, вуличне, телебачне). Абсолютне абстрагування неможливе, але саме абсолютного і хоче Бог (закликає нас докласти максимум зусиль щоб пізнати правду). Ми повинні відсунути вбік усе. Навіть благочестя людей. Часто ми робимо висновки порівнюючи святість в таборах. Ага, де люди живуть свято там і навчають правильно. Фундаментальна помилка. Хоча правильне вчення в цілому веде до святого життя (якщо людина не зупинятється на рівні інтелектуального пізнання, а дозволяє Духу змінювати її), а єресь рано чи пізно породить духовні проблеми, і в християнстві, і поза його межами є багато людей, які живуть свято, і які живуть несвято. Моральні, чесні та щирі люди трапляються і серед атеїстів, і серед христяин – ліберальних, фундаментальних, консервативних, прогресивних і яких хочете. Крім того, ми не знаємо всього – частина людей може мати зовсім неправильну мотивацію роблячи ті чи інші речі. Отож, християнин, який каже, що не знає, чи існує зараз дар мов, чи церквою має керувати громада чи пресвітер, чи вибір умовний або безумовний, тому що є різні християнські думки, подібний до того, хто каже, що не знає, який шлях на спасіння, бо існує багато релігій.

Є і інша крайність. Зациклитися на дріб’язкових і другорядних речах і за ними світу Божого не бачити. Хоча всі деталі важливі, а вчення має значення, часто ми не бачимо лісу за деревами. Хоча я маю свою думку про Божу сувереність, і з думкою деяких християн не погоджуюся, все ж таки, про ту саму суверенність написано близько п’яти разів, а про любов до християн – більше двадцяти. Тому мені, та і багатьом іншим, треба навчитися сприймати християн з їхніми особливими поглядами. Дуже хорошими тут є поради Томи Кемпійського, який пройшов певний шлях у розмірковуванні про знання і любов. Тома пише, що можна довго і нудно розмірковувати про природу Трійці, але Саму Трійцю не робити. Від себе скажу, що можна розмірковувати про форму і зміст любові як такої, але втратити ту любов.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s