Щойно (о 21 годині) мав сорокахвилинну телефонну розмову (!!!) з народним депутатом України (Верховної Ради) з фракції Партії Регіонів. Розумний, послідовний. Я ставив запитання – він спокійно відповідав. Я запитував про міліцію, про міністрів, про впливи Росії. Він відповідав. Пояснював. Інколи мене запитував. Коли втратився зв’язок – я перетелефонував і він знову взяв трубку, знову пояснював. На кожну свою думку має багато сильних аргументів. Розповідав про свої попередні роботи і досвід. Говорив також про помаранчеву команду.

Ні, я ще не став послідовником партії влади. Я лише закликаю телефонувати депутатам і висловлювати їм свої думки і емоції, ставити запитання і слухати відповіді. Це певний вплив. Розмова. Я знаю, що частина суспільства вважає, що діалог неможливий. Але це єдине, що можна робити. Майдан не має армію, щоб захопити урядові будівлі. Людей убивають. З обох боків. Я подзвонив депутату, тому що хочу робити те, що можу. Я не впевнений, що Бог закликає мене йти на Майдан, але просто сидіти вдома мовчки теж не можу і не хочу. За партію влади проголосували пів України. Чи робить це її кращою? Ні. Чи треба з нею рахуватися? Так.

P.S.
У Вікіпедії написано, що цей пан виховувався в сім’ї євангельських християн-баптистів.