Для мене, мабуть, найкращим, або одним з найкращих мірил зрілості/незрілості українського суспільства буде існування телеканалу “Інтер”. Такої тотальної брехні, фальші і локшини, якою вони багато років годували українського глядача, мабуть ніколи не було на будь-якому іншому каналі. Суцільна брехня. Нагла. Цинічна. Журналісти, які спалили своє сумління трильйон років тому. Маніпуляції. Фальсифікації. Безглуздя. Відверті нісенітниці.

Але я не про це. Мене завжди дивували не люди, які там працюють, а люди, які навіть після помаранчевої революції (2004 року) дивилися і канал, і новини на ньому. Коли Майдан-2004 почав перемагати лицеміри-інтерівці почали крутити ролики з помаранчевими і блакитними, які братаються. Демонструвалася фраза “Ми об’єдналися, а Ви?” – нібито заохочуючи Януковича і Ющенка помиритися. Тоді ще Янукович Ющенку крісло Прем’єра запропонував… Це Вам нічого не нагадує? Крісла, “примирення”… Коли всім стає очевидно фальш влади “Інтер”  несподівано пропонує примирення між фальшунами і тими, хто бореться з ними. Іншими словами: годі з нами боротися, давайте 50*50, чи якось так.

Отож, “Інтер” має перестати існувати – його має дивитися півтори людини в цілій країні. Журналісти “Інтеру” мають шукати роботу, а не знайшовши, перекваліфікуватися на садівників, столярів і сантехніків – тобто чесні професії, де не треба брехати без кінця. “Інтер” – мірило. Якщо “Інтер” ще існує, якщо його хтось дивиться – Україна ще не стала новою. Значить в країні є вдосталь людей, які не розрізняють правду і пропаганду.