Серед чоловіків, яким Бог дав можливість бути батьками, справжніх хороших татів спостерігається дуже небагато. Але винятки є.

Серед шістьох десятків дітей, яких я навчаю, батького одного з хлопчиків, Дмитрика, приємно вражає. Уважний до свого сина. Завжди особисто забирає його з гуртка. Завжди вникає, що робив його Дмитрик. Ставить йому і мені запитання. Що буде наступного заняття. Чи викладуть фото в соцмережі. Одного разу вони з Дмитриком принесли ЛЕГО-цукеркову машину. Машина була зроблена за інструкцією з інтернету, вона видавала жуйку “тік-так” (“цукерку”) за монетку, при чому, не будь-яку, а лише номіналом 25 копійок! І це з пластмасового ЛЕГО! Ну, який батько вишукуватиме в мережі інтрукцію для кенді-машіне, щоб її, машіну, зробив його синок? Авжеж, не кожен, і навіть не один з десяти.

Написав я це тому, що такі чоловіки для мене великий приклад. Воно не звалюють дітей на плечі дружин, а активно (і якісно!) долучаються до їх виховання.