Галицький католицизм сьогодні. Продовження

IMG_7352

Сергій ЧЕПАРА

В попередньому пості я написав про те, що галицький католицизм сьогодні це радше спосіб національно-культурної ідентифікації, аніж світоглядні ідейно-богословські позиції. Католик Галичини сприймає свій католицизм як традиції, звичаї, обряди. Культ Марії також є невідємною частиною західноукраїнського католицизму. Марію вважають посередницею, заступницею, їй моляться, і в якомусь сенсі сприймають як напівбожество.

Тепер я торкнуся власне світогляду. Такі слова як Трійця, святий, церква глибоко засіли в думках католика, але розуміння цих слів або дуже поверхневе, або цілком неправильне. Наприклад, пересічний католик скаже Вам, що вірить у Трійцю. Не поспішайте радіти, тому що через мить, він може заперечувати, що Ісус це відвічний Бог, втілений 2000 років тому. Таким чином формально народний галицький католицизм визнає Трійцю, але лише на рівні мертвого кліше, слова, яке давним давно втратило будь-яке значення. Трійця – це “правильне” слово, але що по-суті це значить, ніхто не знає і знати не хоче.

Слово святий розуміють не у біблійному контексті (відділений для Бога, кожен християнин), а у власне контексті римського вчення. Святими вважають певних діячів церкви, які зробили вагомий внесок у християнство та жили побожним життям. Церквою вважають або храм (будівлю з каменю чи дерева) або організацію (інститут з ієрархією служителів). Під словом церква вкрай рідко розуміють спільноту, громаду віруючих, хоча окремі просвітлені таки вживають цей термін правильно.

Понад 99% католиків вірять у фізичну смерть Христа на хресті і водночас не вірять, що її необхідно і достатньо для спасіння. В кращому разі католик скаже, що Христос помер за перворідний гріх Адама, в гіршому – що Христос помер тому що його убили погані євреї чи Понтій Пилат. Спасіння дає Бог людині за її праведне життя – читання Біблії, відвідування церкви (храму), добрі діла, послух батькам, вірність дружині. Пожертвування на церкву (храм) також вважається добрим ділом, необхідним для спасіння. Згідно такої парадигми щоб спастися, треба робити якнайбільше добрих діл, щоб вони переважили діла злі. Абсолютна більшість католиків вірить, що потрапить на Небо, але після чистилища, звісно, – вигаданого Римом місця, де душі очищаються від своїх гріхів. Проте прямо в пекло потрапили (або потраплять) жахливі тирани, убивці, гвалтівники – іншими словами люди, які вчинили дуже важкі гріхи, або грішили дуже часто і дуже багато. Про ніяке спасіння через жертву Христа мови нема і бути не може. Спасіння дається через діла і крапка. Христос помер даремно.

Кожен католик має Біблію, але майже ніколи її не читає. Мати і не читати, щоб вона запилючувалася на поличці. Мати, і не знати, що там написано. Коли я навчався у школі, до нас приїхала місія Гедеон. Всім роздали по одному Новому Завіту, але наші дорогі вчительки ну дуже вже просили дати їм по два-три для “кума, брата, свата”. При чому я маю глибочезі сумніви, що хоча б 10 сторінок Нового Завіту хтось колись прочитав опісля. Отож Слово Боже католик або не читає, або читає вкрай рідко, але найбільш релігійні таки починують якусь літературку – молитовники, життя святих і т.д. Навіть тут відчувається певна заміна – як Марія замінила живого правдивого Бога, так книжечки замінили правдиве Слово Боже.

Серед католиків нема єдиного ставлення до інших релігій (іслам, іудаїзм, буддизм), але більшість таки гадають, що до Бога ведуть різні дороги, і для спасіння треба бути просто доброю людиною, ходити до церкви чи в мечеть, читати Біблію чи Коран… Але є і такі, які вірять в спасіння виключно в рамках християнства (а то і Католицької Церкви). Такі ставляться до мусульман та іншовірців як до поган, які не пізнали правдивого Бога. Не всі католки погодяться, що Ізраїль – Богом вибраний народ.

Католик користується поняттям гріх, але також надає власне визначення йому. Убивство, згвалтування, крадіжка вважається гріхом, але запізнювання на роботу, взяти канцтоварів з офісу додому, хабар пожежному інспектору – ні, бо “так всі роблять”. Католик нормально продає і купує золоті медалі у школі, дипломи в університеті, липові лікарняні довідки. Усюди навколо в громадському транспорті безліч образків Марії та святих, але це зовсім не заважає водіям бавитися у Міхаеля Шумахера, порушувати правила дорожнього руху та хамити пасажирам. Власне, дивовижне поєдання гріха і сильної релігійності і є червоною ниткою сучасного галицького католицизму.

Далі буде.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s