Колись від одної сестрички почув: “Навіщо молитися, якщо Бог таки зробить по-своєму”. Тоді в своєму серці подумав: “Вона нерозуміє такої простої речі”. Пройшло три роки, тепер не розумію я.

Бог суверенний. Щоб це значило? Бог може і має право робити все що хоче, все, що не суперечить Його святій природі. Ми ніколи не пізнаємо Бога. Обмежений розум ніколи не пізнає Безмежного. Бог нікому не підзвітний, нікому нічого не винен, та ні перед ким не відповідає. Бог найвища влада у всесвіті і джерело будь-якої влади на землі і на Небі.

До чого це я? До того, що важко зрозуміти Бога. Бог добрий. Бог любить. Бог прощає, милує, благословляє. Бог дає те, на що ми не заслужили – батьків, чисте повітря і воду, сонце і вітерець, хліб і до хліба. Ісус Христос помер за всіх людей. І все таки не розумію Бога. Яким законом чи принципом керується Бог, коли каже “так” чи “ні” на молитву? Він знає, що для нас краще? Дає нам найкраще? Випробовує нас? Використовує нас в житті інших людей? Думає про кожного з нас? Виховує смирення? Скаже так, але пізніше? Ніколи не скаже так? Пояснить не Небі? Ніколи нічого не пояснить?..

От живуть собі віруючі чоловік і дружина, горя не знають. І ось у них народжується дитина-каліка. Або народжується здорова, а через три роки промирає. Батьки шоковані. Всі шоковані. Або летить літак з 150-ма пасажирами, серед яких два-три десятки дітей, і тут терористи (та ще й випадково!) збивають його. Смерть. Сльози. Проклаття.

А як Вам 7 мільйонів українського голодомору? А мільйони євреїв, убитих гестапо? Смерті, хвороби, СНІД, терор. Невинні жертви. Зґваловані дівчата. Багатії-злодії, політики-лицеміри. Продажні тележурналісти. Цей світ наповнений журбою, розчаруваннями, сумом, несправедливістю. У мене нема відповіді на запитання “Чому?”.

Колись Бог повів пророка в пустелю і показав йому багато-багато кісток, а потім запитав “Чи оживуть ці кістки?”. Пророк не розгубився, і відповів “Ти знаєш, Боже…”.

Ти знаєш, Боже.