Неортодоксальні і трохи сумні нічні роздуми про (не)ангелів

3696Не знаю, як часто християни розмірковують про ангелів. З мого досвіду рідкувато. Що ми знаємо про ангелів? Що вони створені перше людини. Що один ангел збунтувався проти Бога і був покараний. Що на його бік перейшла третина… Але це все таке.

А мені от цікаве інше: чи ангели мають душі, чи вони самі і є душі? Чи вони духи? Бездушевні? Мали б мати розум, почуття та волю. Почуття? Чи значить це, що ангел може радіти? Може, судячи зі слів Ісуса. А сумувати? Ну, мабуть також. А відчувати біль? Гнів, ненависть, образу? А бути закоханим? Таке, напевно, лише для людей.

Людина не лише вінець Божого творіння, а й дуже дивна істота. Дивна тим, що фізично досить слабенька (слон та тигр мають явні переваги), розумово всіх тварин випереджує (створила ЕОМ, інтернет, мистецтво, право, мораль, державність і т.д.), а ще й емоційно дуже вразлива.

Емоційна вразливість штука ще та. Людина може біль зачаїти на довгі роки. Не прощати. Або ставити собі/Творцю нескінченні питання “Чому?”. Аввакум ставив питання Творцеві і навіть відповіді отримав – єдиний такий приклад, коли людина “достукалася” до Небес. З усіма іншими пророками ініціатива була завжди за Богом. А може, і з Авакумом за Богом, тільки декорації інші.

А ще я хочу навчитися прощати. Тому що непрощення роз’їдає душу і убиває зсередини. Тобі зробили боляче і ти без кінця і краю в голові перемотуєш як це було і як погано з тобою поступили.

Кажуть, що є люди, які не вміють прощати. Не вміють, чи не хочуть? От вже не знаю. Чому одним людям легше щось робити, а іншим устократ важче? Чому для когось прийти вчасно – стандарт непохитний, а для когось 9/10 запізнень норма? Не хоче інакше? Не може?

Але повернімося до прощення. Як простити людину, яка тобі зробила біль? Згадувати, що тобі прощено Богом набагато більше? Колись така передача була, і вела її Наталя Сумська. Між давніми знайомими чи родичами була тоненька але непрозора стінка. І той, кого скривдили, образили, вирішував – усувати її чи ні. І одні усували, обіймалися, цілувалися з кривдником, тобто прощали на місці, а другі казали “ні” і йшли зі студії.

Один мій фейсбук-друг нещодавно поставив парочку фундаментальних питань у себе на стіні. Чому одні християни створюють сім’ї, а інші живуть у самотності? – Такий головний його посил. А я піду дальше. Чому, коли ти хочеш любити, тобі лише морочать голову? А чому гідні і посвячені Богу сестри залишаються самотніми? Нема принців? Як, на цілій планеті з сімома мільярдами? Їхній вибір? Боже провидіння? Бог знає, це я вже колись писав.

Скоро стану Еклезіастом, який написав, що все марнота. А у нього, між іншим було пребагато грошей, золота, влади та жінок. Це неймовірно – мільярдер за сучасними мірками, володар сильної держави, чоловік 700 жінок – і незадоволений життям. Напевно, що задоволення зовсім не від цього, а від Бога – правильна клішована відповідь.

Зараз навчаю церкву про Бога. Одна з центральних думок – ми не можемо пізнати Бога, тому що Він неосяжний. Протестанти часто наголошують, що “ми знаємо”, “все ми знаємо”. Що ми знаємо? Нічого ми не знаємо. Любити всіх людей, коли кожен робить тобі пакості щодня, щогодини. Мільярди грішників, трильйони гріхів щодня. Гігантське терпіння. Бог міг би вмить забрати життя у всіх людей, якби захотів, але попри те, що більшість Його не любить, дає їм дихання, їжу, дах на головою, одяг. Найбільш невзаємна любов – це Божа до людей. Тут якісь середньовічні Данте і Беатріче відпочивають. Ти хотів любити, а твою любов розтоптали? Ти хотів бути вірним, ніжним? Служити? Гроші в дім приносити? Казати щодня про свої почуття? Руки цілувати? Квіти дарувати? Разом Бога прославити? Мав чисті наміри? …Не оцінили? Були байдужі?.. Звинуватили тебе у всьому? Боляче? Бог створив людину, все їй дав, а вона (здебільшого) чхати хотіла на Нього, та ще й попридумувала еволюціонізм і казна-що. А якщо падає літак, то винен знову Бог. Холокост? Де був Бог?! А хто розіп’яв свого Месію? Кричуща невзаємність. Людина не любить Бога. Тому мабуть всім, кому здається що у нього/неї любов невзаємна, краще подумати про Божу до людей.

А всюдиприсутність і всезнання чого варті. Існування Бога в часі і поза часом. Бог створив просторово-часовий континиум, і для нього це немов іграшка. Настане час, і Він час вимкне. Вимкне просто. А ще небо, немов сувій згорне. А ще знає імена усім зорям, кожну кличе за йменням. Хоча зір тих – рахувати-не перерахувати. Мільярди галактик, в кожній мільярди зір. А хто знає, що далі? Розмір Всесвіту? А як Бог чує всі молитви? Бачить усе? Усе і одночасно. Власне Богу треба одночасно займатися усім, але це не створює йому клопотів. Боже провидіння охоплює всіх людей, ба, тварин і рослин. Тому що Отець знає, хто чого потребує і без волі Отця навіть пташечка не впаде на землю. І продовжуючи думку: навіть мурашка не загине. Тепер уявляєте мегаможливості? Думати про все одночасно і скеровувати в потрібному напрямі… Я теж не уявляю.

Буду вже завершувати і лягати спати. Тільки я ще ось що хотів сказати: мені дуже часто хочеться на Бога образитися, прекрасно знаючи, що винен то завжди я, а Він святий, праведний і справедливий. От так і живу. Розум знає, а відчуття різні все ж виникають.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s