“Золота середина” – таке поняття в математику та мистецтво було введене мудрецями у Стародавній Греції. На прикладі це можна пояснити так. Ви йдете у довготривалий похід (навіть наукову експедицію) і Вам потрібна питна вода. І ось питання: взяти мало – легко нести, і скоро закінчиться, взяти багато – достятньо, щоб пити, але важко нести. Потрібна “золота середина”. Золота, тому що не завжди вона посередині між “А” і “Б”. Треба взяти “розумну” кількість води… Ви печете і продаєте періжки. Собівартість 2.5 грн. За якою ціною продавати? Можна ціну помножити на 4 і продавати за 10 грн, та от біда – за такою ціною майже ніхто не купить… Потрібна “золота середина” – така ціна, яка забезпечить максимальний прибуток – добуток кількості проданих пиріжків та та ціни. Скажімо, 5.50 і 75 продаж. Прибуток (5.50-2.50)*75=225 грн.

Золота середина в математиці – це співвідношення довжин великого відрізка до малого, за умови, що сума довжин відноситься до довжини великого так, як довжина великого до довжини малого. Розв’язавши нескладну пропорцію (a+b):b=b:a, припустивши що а=1, отримуємо b=0.618, або а=0.618, b=0.382, якщо a+b=1.

Щось подібне роблять християни в різних темах, і треба сказати, що часто це доречно та має сенс. Тим не менше, далеко не завжди. Інколи “золота середина” між двома “крайностями” це відверте безглуздя. Наведу три приклади.

1. Пресвітер-диктатор та пресвітер-лектор. Одна модель передбачає пресвітера, який втручається у найменші деталі життя членів церкви, постійно все контролює, забороняє, наказує… Такий пресвітер немов “завгосп душ”, він “директор церкви”, “масовик-затійник”, без якого “служіння” на другий день завалиться бо цілком і повністю трималося виключно на його диктатурі… Інша модель – байдужий лектор, який лише читає лекції, і абсолютно не цікавиться життям людей. Він може читати чудову лекцію, але одразу після неї їде додому. Йому і на думку не спаде когось в чомусь обмежувати, але він не втручається і коли вже явно треба. Чи можлива золота середина? Ну, напів диктат, напів байдужість? Певно, що ні. Правильною моделлю буде пресвітер, що з любовю турбується про стадо, довірене йому господом. Ніяких золотих середин.

2. Кальвінізм і армініанство. “Безумовне призначення на спасіння деяких” таке ж безумне як і спасіння трошки через діла. Правильна модель: увірування в Євангеліє під впливом загальної дії Святого Духа, спасіння через віру без діл, вічна безпека, нагорода за вірність у святості і служінні.

3. Жінка – домашня тваринка і супержінка бізнесвумен, політик, громадський діяч. Деякі консервативні християни будують модель, де чоловік “все у всьому”, а дружина все життя має сидіти вдома, мити посуд, міняти дітям памперси і варити сім’ї кашу. Чоловік єдиний, хто заробляє гроші. Жінка витрачає. Інші запевняють, що чоловік і жінка цілком і повністю однакові у всіх сенсах – у суспільстві, церкві, сім’ї. Жінка рветься на роботу, заробити купу грошей “бо вона нічим не гірша”. Сім’ю вони розглядають як парламентську республіку, де є два депутати, які постійно погоджують і голосують за всі рішення. Насправді ж з точки зору Біблії і перше і друге не зовсім найкращі варіанти. Дружина створена Богом щоб бути помічницею своєму чоловікові. Як саме – хороше, але друге за порядком питання. Дружина може бути помічницею і заробляючи гроші, і доглядаючи за дітками, і в інший спосіб. Головне тут не як (посуд/бізнес), чи де (вдома/на роботі), а хто і для кого (помічниця для свого чоловіка). Як недавно сказав мені один мудрий одружений чоловік, батько трьох дітей: Дружина помічниця. Якщо чоловік достатньо заробляє – вона допомагає витрачати, якщо недостатньо – допомагає заробляти. Амінь і амінь.

Отже, не шукайте золотої середини там, де її нема. Шукайте Божі моделі :)