Олекса Тихий (1927-1984),
український дисидент, патріот і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.

Сьогодні українська мова в Донецькій області є другорядною, нижчою, необов’язковою для вивчення, приреченою на злиття. Але вона ще звучить по радіо, телевізору, в кіножурналах, в піснях під час випивок. Теперішнє ж покоління вчилося в українських школах, знає українську мову тільки не говорить нею, бо дехто (може один із 100 чоловік) не вчив, не знає її.

А що ж буде через 20-30 літ? Ким стануть сьогоднішні діти, що від колиски чують тільки суржик та російську мову, в школі вивчають українську, як іноземну? Невже наші діти та внуки під час переписів будуть записувати себе: «Національність — совєцький, українського проісхождєнія, родной язик — донбаскій»? (Лист редакції газети “Радянська Донеччина”, 1971 р.)

Чи буде Донеччина через 10-20 літ складовою української нації? Думається, що не буде, якщо основний елемент духовної культури – мова – буде так інтенсивно витіснюватися у всіх сферах життя, особливо в закладах освіти. (Лист до Голови Президії ВР УРСР, 1973 р.)

Більше читати тут.