Уявімо на хвильку, що трапилося, якби не було правил.

Якби не було правил дорожнього руху, кожен їздив так, як хотів би. Кількість смертей зросла б в десятки разів, а люди боялися б ходити по тротуарах – автомобілі гасали б навіть там.

Діти приходили б до школи коли б хотіли а бідолашні вчителі… читали б уроки цілодобово. Ну от заманулося комусь на урок прийти ввечері – має ж бути вчитель. Хоча, чому має? Вчитель приходить теж, коли хоче. І так само коли хоче йде у відпустку. Просто приходить до директора і каже: завтра я йду у відпустку на 50 днів. Але директора нема, бо він не прийшов. І взагалі нікого нема. І школи нема. Нічого нема.

Бухгалтер нарахував Вам зарплату як собі знав, без врахування вислуги років, кількості відпрацьованого часу… На запитання чому, відповіді нема.

Громадяни хочуть записатися на прийом до начальника, але от біда – у нього нема розкладу прийому громадян, бо приходить на роботу він хаотично. Але обурені громадяни і не хотіли записуватися на прийом – вони просто нагло завалили в кабінет, бо вони не хочуть чекати кілька днів у черзі.

Всі продукти та м’які іграшки не відповідають стандартам, тому що стандарти – це правила, а правила обмежують. Нема правил в’їзду-виїзду за кордон, нема правил для отримання грошової допомоги на дитину.

Новини виходять не за розкладом, а хаотично. Все працює хаотично – фабрики, заводи, інститути. Для дипломів нема єдиного зразка – кожен інститут видає якісь власні. На роботі не приймають жодні.

Будинки будують будь-як і вони розвалюються на очах. Техніка не працює. Замки не замикають або ключі під них не підходять.

Треба чекати місяць на реєстрацію шлюбу? Жах! Треба чекати на візу? Ще гірше! Видавайте негайно!

Без порядку не працювала жодна програма і жоден веб-сайт. Тому що хаотичний код не відкриє жоден браузер.

Цей абсурдний ряд можна продовжувати довго… Чому я це все пишу? Я вірю що правила потрібні, щоб покращити життя людей. Так, інколи вони створюють зайву метушню і б’юрократію, але і без них (правил) не обійтися.

Одна з причин економічної успішності Німеччини – любов до порядку. Німці люблять порядок, це знає кожен.  І кожен знає, що німецький порядок створює комфорт, а не дискомфорт німецьким громадянам. ніхто й ніколи не вигукував у Німеччині: “О, ні! Цей потяг знову прибув за розкладом! Яке неподобство!”

Те саме стосується і християни, які мають бути світлом для світу. Правила існують для того, щоб їх не порушували. Мене турбує, що благодать часто сприймається як вседозволеність, неорганізованість і безвідповідальність. Я не вірю в таку благодать. Я вірю в благодать, яка дає мені прощення гріхів, але не дає мені право вперто ігнорувати певні суспільні норми.

Благодать не дає мені право приходити на роботу пізніше. Бо мене чекають діти. Не дає мені право їхати на червоне світло чи ставати поперед усієї черги в бістро. Тому що я повинен поважати час інших людей.

Будь-яка взаємодія людей вимагає певних норм поведінки, а ігнорування цих норм вважається неправильним. Якої б слави зажили християни, якби постійно порушували правила, що існують, маскуючи це під благодать?

Тому сприймаймо правила як частину благодаті – для порядку, організації і миру.