“Грицик на планеті Кудлатиків” – так називалася невеличка книжечка Олени Габової з оригінальною казкою про Грицика, який одного разу майже дивом потрапив на планету… кудлатиків. Дуже хороша книжечка!

Це була дуже цікава планета. І на планеті цій жили хлопчики і дівчатка, які носили довге і кудлате волосся. На тій планеті найважливішим та найшанованішим вважався той кудлатик, який носив найдовше і найкудлатіше волосся. А взагалі без поваги були коротко стрижені. Тому кожен житель диво-планети намагався відростити довге волосся.

Казка цікава і повчальна. Ми самі обираємо (або нам трошки нав’язують) систему цінностей. У суспільстві “крутими” можуть вважатися ті, хто мають розум, освіту, роботу або гроші. Це правило стосується і церков. Кожна церква має своє розуміння “духовності”. Для одних це активне благовістя, для інших – час в молитві, ще для когось – скромний одяг чи лагідність. На приклад, якщо ти багато свідчиш – ти крутий, а мало – то не дуже. Десь вважається дуже свято мати багато дітей, а десь – бути місіонером в далекій країні.

Я зараз взагалі не критикуватиму чиїсь розуміння духовності. Я хочу сказати про інше: якщо в церкві взагалі нема “духовної системи координат” – це значно гірше, ніж якщо вона є, але не цілком правильна.

Якщо в церкві нема жодного розуміння духовності, абсолютна більшість церкв’ян навіть не намагатиметься бути духовними в жодному значенні цього слова. Кожен житиме як хотітиме і не сприйматиме будь-які спроби встановити якусь систему.

Читати Біблію? А ти хочеш сказати, що ті, хто не читають недуховні?
Свідчити про Христа? А може я свідчу про нього своїми ділами?
Служити в церкві? А може я служу у світі, але Ви про це не знаєте?
Бути хорошим сім’янином? Але у кожного своє розуміння що таке любити дружину/поважати чоловіка! Не нав’язуйте мені свої цінності!

Відсутність будь-яких духовних орієнтирів – це шлях в нікуди. Орієнтири мають бути правильні. І вони мають бути.