Василь Вірастюк – один з найсильніших чоловіків нашої планети

Недавно написав пост про брак чоловіків у євангельських церквах, після чого мене підкритикували трошечка. Мовляв, тему так і не розкрив, не написав якими чоловіки мають бути і звідки їх брати.

То я виправляюся. Щоправда, де їх брати я все ще до кінця сам не розумію. Але якими мають бути я уявляю більш-менш виразно.

Я просто опишу трьох чоловіків, які трапилися в моєму житті. Імена я заміню, але людей описуватиму справжніх, а не міфічних марсіан.

Отже, перший – Микола. З Миколою я познайомився в Києві, коли навчався в коледжі. Миколу бачив в різних ситуаціях і думаю, що знаю його досить добре.

Отже, що мені подобається в Миколі? Ну, по-перше, як християнин він має здорове богослів’я. Він не вірить у нісенітниці. Від дисциплінований і організований. Він охайний і акуратний. Але річ не тільки в тому. Він вміє бути лідером – брати відповідальність на себе і вести людей. Микола в колективі поводився зріло, коли думки людей розділялися він вмів сказати вирішальне слово і до нього прислуховувалися. Одного разу я чув як Микола мотивував іншого брата Сашу служити в церкві. Миколі інші люди не байдужі, він не відгороджується від них парканами.

Американець Джонатан. Джонаната я знаю доволі давно. Ми познайомилися доволі дивним чином, можна сказати випадково. Джонатан – порядний сім’янин. Він любить свою дружину і дбає про неї. Джонатан вміє постояти за себе і за сім’ю. Він організований, завжди дотримується свого слова. Джонатан чесний, принциповий. У нього активне духовне життя – він регулярно читає Біблію, у нього завжди є час послужити іншим. Він дуже добре вихований – так кажуть всі, хто знає цього хлопця.

Завершує трійку Кирило. Кирило має високооплачувану роботу. Що мені подобається в ньому – вміє заробляти, відповідальний, але і добродушний і навіть простакуватий. Він неодноразово фінансово допомагав і мені і багатьом іншим братам. Але люблю його я звісно не за це. Він шукає Бога і любить Бога. Він служить в церкві, хоча робота займає у нього багато часу.

Чому  це пишу? Мені здається, що кожному варто мати людей, на які орієнтуватися в своєму рості. Звісно, всі люди грішні, але є більш зрілі і посвячені Богу, а є ті, які слабші. Коли ми маємо правильні орієнтири ми можемо швидше зростати, коли не маємо – не зростаємо…