Переглянув кінострічку “Останній самурій” (2003)… Ніколи не заглиблювався в минуле країни сонця, що сходить, але фільм наштовхнув мене на деякі роздуми.

Сюжет. Капітан армії США відправляється до Японії, щоб тренувати армію імператора. Японія модернізується, впроваджується багато всього західного – одяг, залізниця, зброя. В той же час незадоволені такими змінами самураї, яким забороняють носити меч та насміхаються з їхнього довгого волосся. Група самураїв в горах чинить збройний опір, а імператор ще не має професійної армії, щоб придушити повстання. Проте японське керівництво все ж таки наважується битися – і проти кількох сотень самураїв, озброєних луками та мечам, але дуже досвідчених і відважних, відправляють кілька тисяч молодих і недостатньо навчених, але з рушницями, японських солдат. Американський інтруктор їде з ними. Полки імператора бій програють, інструктор в полоні…

Словом, багато цікавого. Мене це якось наштовхнуло на певні паралелі. Ті, хто був у Японії, каже, що старої Японії вже давно нема. Це західна прогресивна високотехнологічна країна скла і бетону. Отже, захід якось повсюди пожирає схід.

Тепер про війну на сході України. Без сумніву, що східний сусід гіперактивно задіяний і фінансово, і військово. Але правда є і в тому, що багато тисяч східних українців взяли зброю в руки, щоб воювати проти “хунти” і Америки. Промиті мізки? Можливо. Але факт залишається фактом. Війна це біда, а братовбивча війна – це велика біда.

23 роки політики натравлювали схід на захід в Україні щоб прорватися в парламент і бути поближче до корита. Одні захищали мову, другі – язык. Ті лякали людей Америкою, інші – Росією. Звісно, я таки вважаю, що Америка – досить успішна демократична країна, де особиста свобода цінується понад усе. Але тут питання не в тому, що краще – схід чи захід. Тут питання в тому, що хтось віддав наказ стріляти по людях у лютому 2014 року, влада вже давно змінилася, а вбивці досі гуляють на волі, а може і сидять в урядових кабінетах.

Повернімося до фільму. Там одні японці убивали інших. Американців, китайців чи росіян у фільмі не було. Справжня братовбивча громадянська війна. У нас трохи не так. Сусід активно залучений. Але і елемент громадянського спротиву теж присутній. Ну не подобаєтсья українцям на сході все західне. Ну не хочуть вони в гомоєвропу. А хочуть бути православними і по-ближче до Росії-матінки. Хіба не мають право на свою думку? Політики замість того, щоб завойовувати серця людей, навпаки, якомого більше підсилюють простояння в країні.

Словом, фільм хороший, подивіться на дозвіллі.