До питання “хто винен?”. У суспільстві точаться запеклі дискусії хто винен в тому, що ми, українці, живемо бідно. Власне, найнижчі зарплати в Європі, висока корупція, низькоякісна освіта і таке інше… Хтось звинувачує Президентів, хтось олігархів, хтось – Путіна, Росію і російську мову. Хтось – Обаму, США і Польщу. А ще бандерівців, які Союз розвалили.

А  я Вам розповім коротеньку історію про Мар’яну Богданівну (ім’я змінено, але особа справжня). Мар’яна Богданівна стала директором школи у 1991 році. Вона керувала вчительським колективом 24 роки і досі керує. Вона пам’ятає часи Кравчука і Кучми. Вона продавала медалі весь час – і до помаранчевох революції, і після. Вона пережила Ющенка і втечу Януковича. Зараз вона на пенсії. Вона вивчила своїх дітей в престижних університетах. За медалі. У неї автомобіль. За медалі. Вона купила це авто кілька років тому. Вона вже на пенсії  і досі працює. Вона досі непокарана. Вже за Порошенка. Вона сформувала таку філософію – бери акуратно, грамотно, через посередників. Ділись з ким треба.

А тепер скажіть мені – скільки таких Мар’ян Богданівних в Україні? Не тисячі, як Ви подумали, а мільйони. Власне, я їх мільйонів 30-40. Це пристосуванці, які не мають високої ідейної позиції, але вміють вчасно змінити шапку/прапор. А ще вони звинувачують в усьому когось. Але Мар’яни Богданівни тут, між нами. Вони в селах і райцентра, вони  у містах і містечках. Вони всюди. Деколи вони – це ми.