Констянтин Бондаренко. Про політичне неоязичництво

Констянтин Бондаренко

Констянтин Бондаренко

Сказати точніше, ніж політолог Бондаренко важко. Від себе лише додам – а деякі вірять в месію Яроша, Саакашвілі, Тимошенко, Садового…

Констянтин БОНДАРЕНКО

Значна частина українців сповідує сьогодні неоязичництво у дуже специфічній формі. Вони вірять у доброго бога – Бандеру, який “прийде і порядок наведе”. При цьому самим вірянам нічого не треба буде робити – все зробить Бандера. І тут новітня міфологія відсилає нас до більш древніх архетипів Воскресаючого Бога, починаючи від Осіріса і до Мошеаха. Бандера має неодмінно воскреснути, і момент його воскресіння знаменуватиме собою завершення давніх бід і початок Нового Порядку.

Злим богом для даної секти є Путін. Путін – це прямий антипод Бандери. Все зло на світі походить від Путіна – включно з негараздами в економіці, корупцією, провалами у соціальній політиці. Путін не лише анексував Крим і підтримує сепаратистів на Донбасі. Путін – це те божество, яке організовує мітинги проти влади, вносить сум’яття в діяльність коаліції, девальвує гривню, розкрадає валютні резерви, вкладає в руку Авакова склянку під час суперчок з Саакашілі. Неоязичники вірять у те, що у Путіна є кілька іпостасей (“двійники”), він може вмирати і повертатися з Царства Мертвих (протягом 2015 року – мінімум двічі). Але у один прекрасний момент має прийти Бандера, який скине Путіна.

Подібно до архетипів Вальгалли, праведних послідовників даного культу чекає Європа – місце вічного блаженства і нелегальних заробітків. Але якщо Вальгалла передбачала виключно гетеросексуальні зв’язки праведника з валькіріями, то Європа (у свідомості послідовників нової релігії) дає більше варіантів та можливостей.

Антиподом Європи є Росія (аналог Тартару, Гадесу чи Пекла) з її вічною мерзлотою, рабством і перманентними кризами. Грішники та відступники від віри тавруються закляттям: “Чемодан – Вокзал – Росія!” (що за своїм емоційним навантаженням наближається до інших триєдиних ідіом, типу “мене – текел – фарес” чи “вені – віді – віці”).

Як і будь-яка релігія, неоязичництво не терпить критичного осмислення і іраціональне за своєю суттю. Неоязичники – агностики за своєю сутністю, серед них – чимало фанатиків, які вірять у знамення (“Хорватія вступила в ЄС – це яскравий знак для України”, “Байден сказав, що Україна – це Європа, і цим самим дав знак”, “Ердоган різко зіпсув стосунки з Путіним і подав знак Україні” тощо) і пророцтва (особливо Ванги і Влада Росса, Павло Глоба не визнається канонічним ясновидцем).

Найгірше те, що сьогодні нас намагаються переконати, що неоязичництво – це не релігія, а реальна політика, доктрина і стратегія, альфа і омега сучасної України. Майже як у часи пізньої Римської Імперії, коли містерії Мітри та Ізіди підміняли собою реальне державне управління, а віщуни та пророки мали більше впливу на процеси прийняття рішень, ніж досвідчені державні мужі.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s