Цінності керують світом. Не гроші, як такі, не політики і не транснаціональні корпорації. Не євреї, не масони і не Держдеп США.

Зараз час відвертого протистояння західного світу на чолі США і Росії. “Радіо Свобода” яке є відвертим проамериканським рупором активно атакує Росію, чого ще не робить британське BBC чи німецьке Deutsche Welle. Радіо Свобода нападає на Росію. Головний месседж – у Росії народ відкриває холодильник – а там телевізор (з Путіном, звісно). Гумор такий: хотіли “керовану демократію” – майте порожній холодильник, їжте пропаганду. Щоправда Радіо Свобода теж пропаганда, просто прозахідна, проамериканська.

Так от. Що не так? Спочатку про Росію. Так, з цінностями у них кепсько. Зокрема, росіяни в своїй більшості не люблять ні любов, ні істину. Не люблять своїх сусідів і не бажають їм добра. Не люблять істину – ведуться на пропаганду з центральних каналів. Більше цінують містичний “русскій мір”, ніж справедливість, добро, мудрість, поміркованість. Як наслідок – країна корумпована, тому що право і справедливість не важливі для середнього росіянина.

Західна Європа та США – трохи по-іншому. Століттями тон задавали люди, які цінували правду, справедливість, свободу. У Франції свобода слова настільки важлива, що навіть після розстрілу редколегії “Шарлі” французи не відмовилися від неї. Добре це чи погано –  інше питання, але важливо побачити, що для Франції, типової в багатьох моментах країни ЄС свобода важливіша за безпеку і, на приклад, ковбасу.

Знову до Росії. У Росіх відбувається конфлікт не “матеріального”  і  “духовного”, а однозначно хибних цінностей і не зовсім правильних цінностей. Росія не полюбила ковбасу більше, ніж, на приклад, справедливий суд. Так гадати – обманювати себе. Навпаки, якби Росія любила ковбасу – вона б ні за що у світі не анексовувала Крим, не пхалася в Сирію і ще Бог-зна-куди. Росія поклоняється не ковбасі, о ні. Вона поклоняється … власному почуттю гордості і лже-патріотизму. Патріотизм в Росії – це пишатися тим, що ти росіянин. І крапка. Ні. не будувати вільну і сильну Росію, в якій було б добре жити хоч комусь – чи лише росіянам, чи всім народностям, яких там більше сотні. Не засновувати справедливі суди чи відкривати школи для своїх же російських дітей. Не розвивати мову і культуру. Ні. Не асфальтувати дороги, не розвивати космічну галузь, не інвестувтаи у туризм чи ай-ті. Стверджувати, що сусідня країна штучна, а мови взагалі не існує – ось “російський патріотизм”. Постійно когось ненавидіти – США, Європу, Україну, Грузію, Туреччину, пів світу. Лякати ядерними ракетами. Або навіть не лякати, а заспокоювати себе – ми класні, ми сильні.

А тепер до України. У нас також вистачає фейкових ура-патріотів. Ті лише те і роблять, що зневажають Порошенка, олігархів, Путіна, Росію, за разом і все російське – мову, культуру, пісню. Саме в комусь вони бачать корінь всього зла в Україні. Вони не носії справжніх цінностей, а такі самі “російські”, але українські патріоти. Вони ідейні українські росіяни, навіть якщо ні російською не балакають, ні в Росії не були… Власне, мільйони українців ментально ближчі росіянам, аніж американцям чи німцям. Не порядок, а хаос, не право, а сила, не правосуддя, а корупція, не вільний ринок, а олігархічно-кланова модель.

Зараз на Громадське показують фільми-розслідування про корумпованих чиновників. Будьмо чесні – якби всіх корумпованих чиновників посадити у в’язницю, то довелося б побудувати сотню, дві а то й три нових в’язниць. У нас все суспільство прогнило зверху донизу, знизу доверху. “Схеми” використовують не лише всякі там “фірташі” і “льовочкіни”, а місцеві “олігархи”, точніше місцеві “ділки”, які заробили свої тисячі чи десяток тисяч (не мільйони, бо ж місцеві ресурси дещо менші національних) саме завдяки злиттю з владою – але не національною, а місцевою.

Любити ковбасу можна і треба. І саме тоді українець їстиме її вдосталь і хорошої якості, коли допетрає – всім стане краще, коли основними цінностями стануть правда, любов, справедливість, мир, прозорість, освіченість і т.ін. Коли суди стануть справедливо судити, а поліція чесно виконуватиме свою роботу (за відповідну гідну зарплату) то як наслідок економіка зростатиме.

Духовні цінності не протистоять матеріальним, а навпаки, часто доповнюють їх – але якщо у правильному ключі. Росія страждає не через правду, а через брехню. Через крадіжку чужих територій. Це Вам не 1812 рік, коли імператор Франції пройшовся по Росії і спалив Москву. Тоді країна страждала від того, що прийшов справжній завойовник. Чи Польща 1939 року – очевидно, не нападала на Німеччину, а саме Німеччина  захотіла заволодіти якщо не всім світом, то принаймні великим шматком. Поляки жили собі, аж тут прийшли нацисти, почали грабувати, палити, вішати. Але це не про Росію сьогодні. Вона страждає саме через себе – через свою тотальну брехню, яку довго не помічали ні Україна, ні Європа, ні США, а тепер по-трохи прокидаються і навіть протистояти хочуть.

Отож, це не конфлікт холодильника і телевізора. Це конфлікт відвертої і цинічної брехні і відносної правди.