В суботу я не мав ані найменшого поняття, куди можу піти на служіння в неділю. Оскільки Польща дуже католицька, а протестантів тут небагацько, я вже мав наміри піти в якийсь католицький храм… Але, в суботу я гуляв вечірнім Познанем, і трохи заблукав. Я знав приблизно де я, але саме потрібну вулицю Промислову не міг знайти. Отож я попросив допомоги, і продавчиня якогось супермаркету люб’язно мені підказала: Пан має тут повернути і йти прямо-прямо…

Отож я і пішов. Йдучи вже своєю Промисловою побачив грецьке слово “койнонія” (спільнота), написане латинкою… Якби не воно, я б ніколи не зупинився і не читав надпис далі. А далі – костьол (церква) євангельських християн баптистів. Я пішов у готель і знайшов їхній сайтик – там було написано адресу, викладені фото і все таке. Церква здалася мені цікавою і я написав листа пресвітеру: мовляв, чекайте в гості!

Окрім того, я ще не знав що їстиму на обід. Сніданок я оплатив в готелі і старався якнайбільше з’їсти на 25 злотих (167 грн) – там був стіл-фуршет з різними стравами на сніданок, фрукти, йогурти і все таке.

Моя кімната в готелі мала такий вигляд. Все було досить непогано, але по телевізору транслювали окрім польських каналів ще Russia Today, який відомий тим, що обманює своїх глядачів та є відверто антизахідним. Чому а країні ЄС, яка має “рахунки” з РФ все ще транслюють таку гидоту, я не знаю…

Отож, я прийшов туди і знайшов невеликий двоповерховий будинок у дворі. Інтуїтивно я знайшов потрібні двері, і коли зайшов – побачив гурт людей, переважно поляків, які готувалися до служіння (на 10:30). До мене одразу підійшов пресвітер, привітався, познайомив з кількома поляками.

В процесі служіння, після кількох пісень, до мене підійшла дівчина приблизно мого віку і російською мовою запитала чи потрібен переклад (з польської). Я сказав, що в цілому розумію, але можна. Отож Катя, так звали дівчину, трохи перекладала для мене служіння.

І ось тут починається щось цікаве. Я кажу що зі Львова. Катя каже, що з Мінська. Я кажу, що у мене наречена з Білорусі… І тут Катя каже:
– Наташа Краучанка?
– Так!
– Це моя подруга з студентських часів!

Словом, Катя добре знала Наталю і мене вона трохи впізнала, бо бачила моє фото у стрічці новин Наталі… Тут підійшов ще хлопчина з Молдови, ми всі гарненько поспілкувалися російською, Катя запросила нас обох на обід. Ми з Дімою відправилися дивитися Познань, а потім приїхали до Каті на обідовечері. Було дуже класно – зустріти християн, спілкуватися з ним на зрозумілій мові і обідовечеря буле вельми смачна. Словом, Бог дуже потурбувався.

Отже, це Познань вдень. Ці козлики один з символів міста – їх зображають на багатьох сувенірах. Хто такі і чому вони тут не знаю…

Місто дуже гарно, і як я вже писав подібне на Львів. Чи то Львів подібний до Познань.

Зустріли таку релігійну процесію.

Люблю фотографувати поліцію, хоча в деяких країнах за це можна отримати на горіхи.

Цей міст з’єднує місто і острів, хоча сам острів так і не побачиш. Вважається, що десь поблизу Познань був заснований.

Крутий малюнок на будинку.

Найстаріший храм у Познані.

“Пса не годувати” – чи то серйозно, чи то жартома.

Сучасні трамваї у Познані.