Як у Німеччині студенти виселяються з гуртожитків. Для порівняння і роздумів

В процесі фарбування

В процесі фарбування

Моя наречена Наталя прожила в Німеччині 7 років, з яких 5.5 роки на останній квартирі. Я опишу процедуру її виселення з студентського гуртожитку, для того, щоб розповісти про Німеччину, німецькі порядки і спосіб мислення. А ще для того, щоб ми, українці, задумалися.

Отже, те, що я назвав гуртожитком насправді не зовсім ним є. На Отто-Зур-Штрассе в Ольденбурзі є будинок, який належить університету. Тут живуть студенти і молоді викладачі – якщо їм підходять умови і ціна. Наталя жила ще з однією дівчинкою, яку звали Ліза. Ліза німкеня, вона вивчає мистецтва і досі проживає у квартирі, про яку я писатиму. Отож, будинок доволі цікаво побудований. Поверхів нібито 8, але насправді немов 4. Чи навпаки. Реально їх 4, але різні крила “зміщені”, перший поверх справа, а другий зліва через пів поверху… Це доволі цікаво і оригінально. В будинку є автоматична пральня, як у американських кіно. В пральні стоять 10 машин, ти приходиш, оплачуєш, кладеш речі, запускаєш прання і через годину маєш забрати. Поруч сарайчик для велосипедів, контейнери для різного роду сміття (папери, органіка, різне). В самому будинку є невеличкий гаражик для велосипедів. Одним  і тим же самим ключем Ви можете відкрити все – хвіртку у дворик (у дворику теж є місце для велосипедів і лавочки), гаражик, сарай для велосипедів, пральну кімнату, сарайчик з контейнерами для сміття. На вулиці також стоїть контейнер для одягу від організації “Червоний Хрест”. Він зроблений так, що з нього неможливо взяти, а лише покласти, тобто одяг звідки беруть лише працівники Червоного Хреста, а безпритульні там не риються, так би мовити.

Коли Наталя заселялася на квартиру, вона підписала договір, де дуже детально описувався стан квартири – стан стін, вікна, дверей. Наталя дала завдаток близько 150 євро, і якщо б вона щось зламала – університет стягнув ці гроші в процесі виселення.

Таку фарбу ми купили...

Таку фарбу ми купили…

Отже, процес виселення. Перед виселенням ми все ретельно повимивали, повичищали, стіни пофарбували. Ми кілька годин доводили до ладу все, навіть фільтри поміняли на вентиляторах. Отож, рівно о 12:20 прийшла німкеня – адміністратор/менеджер, яка відповідає з університетське майно. Сказати, що вона ретельно все оглянула – не сказати нічого. Вона оглянула все дуже ретельно, уважно і прискіпливо! Вона оглянула все – шафу, стіни, вікно зсередини і ззовні, туалет, полички, холодильник. Хоча все було досить у хорошому стані, майже відмінному, жінка-менеджер не була задоволена. Вона показала Наталі деякі недоліки, зокрема, вікно ззовні трошки почорніло місцями, плитка у ванній була не ідеально помита (якщо придивитися, було видно водяні “розводи”). Знайшла вона і наш недогляд – полички на кухні знизу були непомиті взагалі – ми просто забули про них. Оскільки при огляді була присутня дівчинка, яка заселяється одразу  після Наталі, вона погодилася прийняти все так, як є, і урочисто пообіцяла все доприбрати, Наталю не оштрафували. Знову нагадаю, що все в цілому було прибрано навіть дуже непогано (за українськими мірками). Про стан кімнати жінка внесла інформацію в папери, які підписали троє – вона, Наталя і Теона – дівчина з Грузії, яка заселялася.

Таке ставлення типове німецьке – бережливо використовувати майно. Було б добре і нам, українцям берегти своє майно. Бо я жив у гуртожитку, і в нас було все інакше. Не по-німецьки..((

Наталя на фоні університету, який був для неї рідним 7 років

Наталя на фоні університету, який був для неї рідним 7 років

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

w

Connecting to %s