Фото з інтернету (ілюстративне)

… і чому його судитимуть в Україні

Щоб розвіяти будь-які сумніви одразу напишу: мова йде про людину, яка володіє статками понад один мільйон доларів США. І в той же час підпрацьовує водієм-перевізником…

Але про все за порядком. З Дмитром (ім’я змінено) ми познайомилися через бла-бла кар, де він пропонував послуги перевезення з Німеччини в Україну (і навпаки, якщо потрібно). Дмитро швидко відповів на наші питання, його ціна нам підійшла і ми домовилися їхати разом. Дмитро – російськомовний етнічний німець з німецьким паспортом. Він виявився напрочуд балакучим хлопакою, років так 30 чи 35-и. Поки я з Наталею були в салоні самі, Дмитро нам розповів про себе – чим займається, де живе і все таке.

Дмитро народився на території СРСР, його мама була етнічною німкенею, а тато росіянином. Коли Дмитру було років 16 (на початку 1990-их) їхня сім’я змогла репатріюватися в ФРН, як і багато інших етнічних німців. Дмитро кілька років ще ходив у звичайну школу у Німеччині, але наука його цікавила вельми мало. Він після школи одразу почав працювати. Працював багато, витрачав мало. Не цурався важкої праці, гроші відкладав. Паралельно вивчав німецьку і трошки англійську. За деякий час навідкладав деяку суму, яка дозволила йому почати власний бізнес – вантажні перевезення Європою. Досить швидко вийшов на певний рівень – мав власні 10 великих машин (ми кажемо TIR), на нього працювали люди. Але в той же час почалися і проблеми. Податкова перевіряла бізнес Дмитра і знайшла порушення. Треба було заплатити майже 500 000 євро штрафу або піти іншим шляхом – оголосити себе банкротом, весь бізнес продати.

Діма вибрав друге. Фури попродавав… але з бізнесом не зав’язав. Працював у тіні, акуратно. В той же час інвестував у різні види підприємництва. Це дозволяло йому мати певний пасивний прибуток. Окрім того, зайнявся пасажирськими перевезеннями Німеччина-Україна-Німеччина. Мав кілька шоферів. В Україні знайшов дівчину, одружився. Придбав землю. У Швейцарії. У швейцарських кантонах, як пояснив Діма, купити землю можна лише якщо на рахунку лежить не менше 500 000 євро. Такі гроші були, і наш російськомовний німець земельку купив. А ще протягом всього часу будував будинки для себе – побудував три. Але напівлегально – не наймав офіційно людей, а брав нелегалів і будував. Платив “налом”.

Чому сам займається перевезеннями особисто? По-перше, не любить сидіти без діла. Хоче сам працювати, любить дорогу. По-друге, це досить прибутково, бо багато людей передають речі. Передають, і готові за це платити. Тому заробляти можна непогано.

Найцікавіше почалося на українському кордоні. Дімон перевозив медичне обладнання за 6200 євро – його передали для когось, і за це заплатили 400 євро. Дімон за законом мав це декларувати. Так написано у митному кодексі України – якщо новий товар коштує більше 500 євро він підлягає декларуванню. Дімон не звик декларувати – то ж треба податки платити, а нашо воно йому? Словом, до Діми причепилися наші митники і тепер у нього суд. Він, щоправда, хотів щось розказати про свою бабусю, який він везе медпрепарат, але вони не вчора народилися і не повірили. В Німеччині в нього теж кілька судів. І в його сестри і батька теж різні суди. От так і живуть. Отож, митники написали протокол на Діму, бус затримали, а всі шестеро пасажирів були змушені шукати автобус до України. Ось такий Діма.