Патерналізм як корінь (майже) всіх бід українського суспільства

Хоча багато українців щиро вірять, що всі біди в Україні або занесені зовні, або від своїх внутрішніх олігархів, я думаю, біда насправді в іншому. Але про все за-порядком.

Звідки беруться ідеї про Третій, Четвертий, Сто Четвертий Майдани? Від логіки “хороший гетьман-поганий гетьман”. Ми обираємо гетьманів (абсолютно не вникаючи як взагалі працює держава, як розподіляється влада, як наповнюється бюджет, як зробити освіту якісною, а армію і поліцію професійною), потім на них нарікаємо, потім скидаємо, потім знову обираємо, потім самі ж і скидаємо. Частина українців досі вірять, що якщо скинути гетьмана ще раз і поставити (кого?!) когось іншого, то все стане краще.

Ющенко! Ющенко! Наш месія ! Да нет, Виктор Федорович.. Сидел, как все, из народа вышел! Нашешті прокурор Махніцький! Чесний свободівець, патріот! Нарешті патріот Ярема- з майдану, міліція його душила! Та, ні, що не бачите, що він нічого не робить? Шокіна давайте. Справу Гонгадзе лише при ньому розслідували! Геть Шокіна! Давайте Каська, Сакверелідзе , грузинів давайте! Яких грузинів? Краще Столярчука- це він справу Гонгадзе розслідував! Та, ви що? Порядна людина лише Горбатюк. Він справу Небесної сотні найкраще веде. Юлю в президенти! Яку Юлю? Яресько! Тільки технократичний уряд! :):):). Цікаво у нас. Не те, що у дурних американців- за демократів чи республіканців, або у примітивних німців- за соціал-демократів чи християнських демократів. Що нам партії, політичні процеси? Ми- країна героїв. (Микола Княжицький)

Такий стиль думання є прямим наслідком патерналізму. Патерналізм (Вікіпедія) – система політичних відносин, принцип державного управління або політична практика, при якій одні політичні суб’єкти поводять себе до інших як «батько» до «дітей» в патріархальній сім’ї. В першу чергу мається на увазі поведінка держави або її інститутів у відношенні до громадян, суспільства. Іншими словами, патерналізм така система мислення і очікування, де громадяни ставляться до влади, як до царя/гетьмана/князя/ласкавого пана. Цар має забезпечити підневільним душам, неосвіченим кріпакам (громадянам) свободу, але головне роботу і таку-сяку їжу. Кріпаки, якщо не отримують роботу і їжу, можуть настільки обуритися, що скинути царя, бо він, негідник, не забезпечив нам, кріпакам, безвізовий режим з Європою і долар по 8 гривень. При чому кріпаки в усіх регіонах мислять подібно, лише на заході країни розмовляють українською і хочуть дружити з Європою (хоча не мають зеленого поняття, що таке Європа і як вона побудована), а на сході розмовляють російською і хочуть дружити з Росією (бо вона асоціюється з дешевою ковбасою).

Поки суспільство не зрозуміє, що воно і ще раз воно має формувати суспільні цінності та задавати тон суспільному життю – доти нічого не буде. Царі будуть змінюватися, більше або менше обкрадаючи бюджет кріпаків. Люди нарікатимуть на кухні, не створюючи суспільних ініціатив, рухів, інститутів.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s