Тут всі на світі кинулися обговорювати офшори Президента. Він, такий-сякий, під час війни виводить гроші закордон, щоб не платити податки. Він цинічний брехун і лицемір.

Люди, а чого Ви чекали? Ми всі разом будували країну, де цінують не правду, справедливість, власність, свободу і мир, а крали і брехали – хто скільки міг і як міг. Звісно, цей Президент робить так, як і його попередники, бо він, грубо кажучи, такий самий. Він типовий олігарх. Він має бізнес, який його цікавить найбільше. А чому Ви (ми) його обрали? Треба було обрати когось іншого.

Насправді такі історії дуже типові. Я думаю, що подібним чином мислять і діють 80% депутатів, міністрів, начальників, голів і керівників різних рангів. Типовий українець теж не проти мати офшорчик і там мільйончик – але не вистачає розуму як то зробити. Тому вся річ у цінностях. Треба раз і назавжди домовитися, що всі, включаючи насамперед простих людей, мають жити за законом, а хто порушує закон – карати. А ми обираємо Президентів, скидаємо, обираємо, скидаємо. Якийсь серіал, якісь вічні українські граблі.

Та річ не лише в Президентах. А які люди сидять в міських радах? Які стають міськими головами, начальниками, директорами шкіл і садочок. Людина, як правило, стає начальником і директором, не тому, що хоче чесно працювати/втілювати ідеї в життя/будувати країну і т.ін., а тому, що хоче брати хабарі, привласнювати земельку, просунути власний бізнес. Тому гниле суспільство ніколи не обере “класного” Президента, який нас за 5 років і в Європу за ручку заведе, і дороги заасфальтує, і створить мільйон робочих місць.