Чому протестантам варто бути обережними з католиками

Перше причастя у храмі УГКЦ

Перше причастя у храмі УГКЦ

Сергій ЧЕПАРА

В сьогоднішньому українському (і не тільки) суспільстві спостерігається сильна тенденція до зближення церков і деномінацій. Колись давно навіть у внутрішньопротестантському таборі сильно відчувався поділ – церкви, які мали різне бачення богослів’я та/або практики трималися окремо. Були великі братства, але “свої” дружили зі “своїми”.

Отож, сьогоднішня тенденція, коли протестантські церкви лояльно ставляться до католицьких і навпаки – добра вона чи зла? Більше того, частенько буває навіть співпраця. Мовляв, у головному єдині, а на деталях не варто зациклюватися. Від Бога все це чи ні?

Одразу скажу дві речі. Перша. Про католицизм (принаймні галицький греко-католицизм) знаю не з переказів чи бувальщин. Я народжений в греко-католицькому містечку, де десятки років не ступала нога православного священика, а римо-католицька громада була (і досі є) зовсім крихітною. Протестанти у моєму місті появилися теж дуже недавно. Я охрищений як греко-католик, приймав перше причастя, ходив до сповіді, вивчав християнську етику, відвідував ранкові молитви для школярів і все таке. Я жив життям католика 18 років.

Друга річ. Те, що зараз я “протестант” не значить, що я обожнюю чи вихваляю протестантизм. “Всяк кулик свое болото хвалит” – так каже приказка, але віруючий має бути максимально чесний. Оскільки я вже “протестант” 11 років, я чудово знаю, про його проблеми і недоліки. Більше того, церква, яку я відвідую, і в якій служу Богу, не здається мені ані найправильнішою, ані найкращою. Ба, більше: я вважаю, що в деяких окремих питаннях наші дорогі протестанти не дуже близькі до істини, або католики/православні на пів кроку ближче до неї

Тепер що є церква. Церква – це спільнота християн. Так каже визначення, основане на Біблії. І воно правильне. Церква є Вселенська – яка охоплює всіх людей на планеті, які увірували в Ісуса Христа як свого Спасителя, навіть якщо їх десятки чи сотні мільйонів. Це так звана “невидима Церква” – хоча всі її члени, звісно ще й як видимі :) Але живуть вони у 200 країнах на різних материках, в містах, містечках і селах. Стати “членом” дуже просто – треба лише увірувати в Ісуса Христа Спасителя. Деномінація/конфесія у цьому контексті не має значення. І навпаки – якщо ти не віриш, що Ісус Христос помер за твої гріхи не бачити тобі Небес, будь ти хоч мегарелігійним, ходи в храм хоч щодня, святи пасочку, став свічечку, цілуй іконочку.

Церква є і помісна. Помісна церква – це громада/спільнота/група християн, які збираються (як правило, раз на тиждень) в якомусь конкретному місці в певний час і поклоняються разом Богу. Поклоніння містить спів, вивчення Біблії, молитву, спілкування, вечерю Господню. Церква – так можна сказати – це і певна організація, бо якщо у громаді 500, 200 чи навіть 50 осіб, їх треба організувати. Це одна з причин, чому маємо служителів. В Біблії вони називаються пресвітери і диякони, а з плином часу десь їх назвали пастори, десь священики, єпископи і т.ін.

Церкви часто об’єднані у братства – такі об’єднання кількох церков з ціллю кращої організації. В братстві часто виникає своя традиція, своє бачення різних питань, служителі різних рангів  і т.ін.

А тепер до суті. Католиками ми називаємо людей, які вірять в базові християнські вчення. Наприклад, Трійцю, існування Неба і пекла. Протестант теж у це вірить. Але є і суттєва відмінність. Протестант вважає (або принаймні повинен вважати), що спасіння Бог дає через віру без діл, а католик, що для спасіння необхідні добрі діла, моральність, участь в релігійних подіях. Протестант вважає, що Христос вже зробив геть усе для нашого спасіння, а католик, що Христос виконав “свою частину”, а “наше завдання” – прийняти хрещення, ходити в церкву, жертвувати гроші, бути доброю людиною, поважати старших і все таке.

Де ж проблема? Проблема є в тім, що Біблія ясно і недвозначно говорить, що спасіння Бог дає через віру без діл. Бог всіляко заохочує добрі діла і моральність, але ніяка моральність чи релігійність не дає квиток на Небо. Тому що людина зіпсована гріхом і не може спасти себе сама. Тому їй потрібен Христос, який викуповує її Своїми стражданнями і смертю на хресті. Власне, там, на Голгофі, відбувалася найважливіша подія – там було заплачено ціну нашого спасіння. Бог заохочує і цінує, коли християнин добрий, відвідує та служить у Церкві, але це питання не спасіння, а духовного росту. Натомість католик вважає, що добрі діла (релігійність, моральність) є способом отримати спасіння. Оскільки релігійність не є способом отримати спасіння (з точки зору Біблії) – виникає питання: а чи отримають спасіння люди, які не вірять, що Ісус Христос зробив все для їхнього спасіння? Чесно кажучи, навіть у протестантизмі є і люди і навіть церкви які, на жаль, вчать щось подібне: віра і діла. Отже, людина, яка вірить у добрі діла (навіть якщо вони справді добрі і дійсно подобаються Богу) по суті не вірить у Христа (навіть якщо вона вірить у Бога або вірить, що Христос – Син Божий).

Толеруючи цю жахливу підміну (віра у власні діла замість віри у Христа) ми стаємо співучасниками лже-євангелії. Ми заплющуємо очі на те, що мільйони людей обманені релігією, помираючи, прямують у пекло. Адже навіть найморальніша у світі людина (католик чи протестант) без Христа призначена на погибіль – тому що всі згрішили.

Тому річ навіть не у культі Марії чи вигаданому чистилищі. Річ не у складній ієрархії чи корупції. Річ не в образах. Це все нюанси, не без яких існує і протестантизм. Річ у головному – вірує людина у Євангеліє чи ні?

Одразу застереження. Я не живу ілюзією, що всі, кого називаємо “протестанти” є дійсно відроджені і віруючі. Так само прекрасно знаю, що і серед католиків і православних є віруючі, спасенні люди – і слава Богу за них. Так віруючі католики і православні є, без сумніву, мені братами і сестрами, навіть якщо вони моляться Марії чи цілують образи (а цього робити не слід).

Віра в безкоштовне спасіння є маркером, вододілом. Річ не у конфесіях і не у таборах. Релігійність не спасає. Спасає кров Христа. Ти або віриш в Нього, як Спасителя, або віриш у щось своє – свою релігію, свої добрі діла, свою моральність і праведність. Третього не дано.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s