Архикатедральний собор святого Юра

Зараз розмірковую над одним дуже практичним питанням. Що краще – бути частиною церкви, де богослів’я на 98% відповідає твоєму, але у сфері практичного служіння все дуже посередньо, чи де на 92%, але є низка служінь, бачення, вектор розвитку, душеопікунство, дружба, повага, система цінностей і так далі.

Досвід показує, що можна мати технічно правильне богослів’я, але не мати всього іншого. І не дуже правильне богослів’я, але як церква ефективно функціонувати, виконувати Велике Доручення, мати наставництво, дисципліну і т.ін.

Звичайно, цифри 98% і 92% дуже умовні. І я б ніколи не хотів бути частиною церкви, де вірять зовсім не в те, що я. Де розуміють Біблію зовсім не так, як я. Тому нижче “умовного мінімуму” я б не хотів упасти. Але богослів’я це ще не все, а лише частинка всього. Важлива. Але не єдина.

З іншого боку, сумно спостерігати, як християни думають, що причиною неефективності церкви є “неправильне” богослів’я. А воно інколи зовсім ні до чого. Ісус Христос навчав любити людей і турбуватися про них. Це універсальна цінність, незалежно в які герменевтичні ключі Ви вірите.