Памятник Степану Бандері

Степан Бандера, мабуть, все ж таки не мій герой. Зараз почалася епопея перейменування вулиць на нових героїв. У Києві, кажуть, буде проспект Степана Бандери замість Московського, ще десятки вулиць перейменують.

Звичайно, вулиці не можуть бути названі іменами катів. Не може бути в Україні вулиці Сталіна, Леніна і інших революційних діячів, червоноармійців, кадебістів-енкаведистів і так далі.

Але. Ми знову наступаємо на граблі 1990-их років. Ми підмінюємо глибоку перебудову країни і реформи поверхневим косметичним ремонтом чи легкою побілкою. Чому саме Бандера? Коли Західна Україна була під Польщею, ОУН організувала вбивство польського міністра Броніслава Перацького. Я дуже мало знаю про Перацького. Але він був чиновником тодішньої Польщі. Можливо, він люто ненавидів українців, а можливо, просто робив свою роботу як умів, чи як від ньгого очікували. А його застрелили в кафе. Убивця Григорій Матейко щасливо втік і переправився до Аргентини. А кому від того краще стало? Хіба Україна наблизилася до незалежності? Звичайно, ОУН взагалі і Бандера зокрема були ворогами більшовицької Росії. Вони мріяли про Україну незалежну. Але якби українці на заході убивали міністрів Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії, а на сході – Росії, то не знаю, чи то було б дуже краще. Швидше, уряди цих країн відповіли б масовими арештами, депортаціями і т.д.

Отож, вулиці перейменовувати треба. Але краще вибирати назви більш нейтральні. Степан Бандера і полякам не дуже подобається (зі зрозумілих причин). А Польща, взагалі кажучи- наш друг і партнер. Польща була багато років адвокатом України в Євросоюзі. І хоча саме зараз у Польщі при владі сили не дуже дружні до України, Польща дуже близька нам за духом, і років через 5-10 знову може знову бути нам в поміч.

Окрім перейменування вулиць треба формувати громадянське суспільство, розвивати незалежні ЗМІ, провести деолігархизацію, написати закон про імпічмент, створити незалежні професійні суди, поліцію, армію, підняти медицину. Ці заходи зміцнять нашу країну, зроблять її повноцінною частиною політичної Європи. А на разі ми лише головна біль для Берліну, Парижу і Вашінґтона.

До речі, проспект можна назвати якось нейтрально. Проспект Варшавський. Як Вам?