
Любов чи гріх?
У нас якась вакханалія з тим ЛГБТ.
З одного боку маємо найбільшу православну країну – кількість православних громад перевищує 20 тисяч. На заході – майже гегемонія УГКЦ. Релігійні ходи з хрестами, хоругвами і співами у центрі Львова. Тисячі “марій” на кожному кроці у Львові, Дрогобичі, Самборі, Сколе, Франківську…
З другого – “боротьба за права меншин”. У Великій Британії, кажуть, є група людей, які вважають себе за собак і ходять на чотирьох. Я там не був, не бачив, але у фейсбук пишуть, що вони теж вимагають своїх прав. В Україні держава не регулює інтимне життя – чоловіки і жінки можуть спати одне з одним без будь-яких обмежень. Тоді за що борються “меншини”? Ага, щоб їх з роботи не звільняли. А що, були такі випадки?
На захист меншин вже виступила купа-купезна “прогресивних” ліберальних політиків і журналістів. У київському метро висять реклами про Київпрайд і все таке. Ті політики і журналісти дуже часто роблять багато правильних речей – борються з корупцією, зокрема.
У нас якесь дивне суспільство. Воно обрало своїм богом людську свободу. І ніхто і ніщо не може посягати не неї. Людська свобода понад усе! Пишуть, що всі ми у різних контекстах у меншості. Україномовні у Одесі, євреї у Хмельницьку, комуністи в Житомирі. Так-так. Тільки розмовляти різними мовами чи народитися євреєм, вірменином чи греком не гріх, чого не скажеш про одностатеві стосунки.
Але як то донести людям, для яких Бог – порожній звук, а Біблія – лише пам’ятка літератури? Хіба можна принести цінності без відродження? Ну чому невіруюча людина має слідувати Божим стандартам? Вона ж ігнорує Самого Бога, то й Боже ігноруватиме.
І ще одне. Наші євангельські церкви і євангельські християни мають вчитися впливати, а не відгороджуватися від усіх і усього. Було б пречудово, якби віруючі люди стали депутатами місцевих рад, чиновниками, начальниками і директорами. А так на разі не є, тому і просунути християнські цінності на рівні законодавства стає в рази важче.
Тепер про любов. Любов це дар Божий. А інтимне життя – це також дар Божий – для чоловіка і дружини. Не для чоловіка і чоловіка, не для жінки і жінки, не для людини і коня. Для чоловіка і дружини. Але люди настільки морально впали, запаморочені гріхом, що все перевернули з ніг на голову. Гріх, аморальність, сексуальну нечистоту називають любов’ю, а аборт (убивство) – вибором жінки. Суцільна подорож в країну навпаки.
Отак і живемо.
Дуже гарна стаття і поради ніби гарні для християн іти в політику і в депутати. І це в міру в балансі все добре.Хоч деякі і пішли в політику і вона іх трохи спортила хоч і не всіх.Є невеликий приклад для нас у ранньоі церкви і християнства.Вони не дуже засвітилися в політиці але на хід історіі вплинули істотньо, но це було не через положення в суспільстві але через ходження і життя в дусі…..