Ющенко В.А. до отруєння

Мені чомусь наніч подумалося про Ющенка. Особа в Україні колись легендарна, сьогодні майже забута. Зараз вже і про Януковича рідко згадують, не те що про Віктора Андрійовича.

А коли був рік 2004-ий я навчався на другому курсі. І прекрасно пам’ятаю, як все було. Принаймні, як нам, молодим, все видавалося.

Все помаранчеве, “ющенківське” нам, студентам у Львові, видавалося правильним, святим. Ющенко для нас був “свій” кандидат. Тому що розмовляв українською. Тому що ніби хотів у Європу. І ще чомусь. Але точно чому вже ніхто не знав.

Всі ті буремні дні і ночі добре пам’ятаю. До Києва не їздив, але у Львові було теж спекотно. То була немов боротьба добра і зла. Весь Львів тотально “запруджений” людьми. В центрі ніде яблуку впасти – проспект Свободи повністю заповнений. Всі такі емоційні. Кричали, галасували “Ющенко, Ющенко!”. Нам тоді він здавався чимось світлим і добрим, а той донецький Янукович – темним і злим. Інакше бути не могло. Немов над Україною лютувала духовна битва – ангелів і демонів.

Майдан. Тоді якраз я купував монітор. Були страхи, що гривня різко знеціниться, і я хотів “вигідно вкласти гроші”. Самсунг 797 DFX коштував для мене рівно 1000 грн. І коли я мав до нього ще взяти гарантію – а то вже був 2-ий тиждень “революції” – мені сказали – яка гарантія, Ви що не бачите, що на вулиці діється, телевізор не дивитися? У всіх були емоції. Потім всі заспокоїлися.

Ще пізніше, після перемоги та інавгурації – глибокі розчарування. Слабак, зрадник, бджоляр і все таке. Янукович став Прем’єр-міністром, а потім і Президентом. Просто почекав 5 років, коли “помаранчеві” охолонуть.

Тепер все не так. Глибокої закоханості Президентом сьогоднішнім не було навіть перші 100 днів. Навіть ті, хто голосували за, не бачили в ньому месію. Та й не до месій зараз – справжня війна на сході.

Тим не менше, суспільство по-трошки вчиться. Вчиться не в казки вірити, а думати головою. Звісно, не всі не одразу, але маленькими крочками вчиться. Зрадофілів ще багато, але і побільшало тих, хто хоче будувати громадянське суспільство, а не доброго царя на престол.

Зараз Ющенко вже історія. Про нього інколи згадують, звісно, але той Ющенко помаранчевої революції точно історія. Історія, яку я розказуватиму своїм дітям. Історія, свідком і учасником якої я був.