Про Духа Святого, Слово Боже, церкву і духовний ріст – Невілл Джоганні

  1. Як Дух Святий працює сьогодні?
Невілл та Дороті Джоганні

Невілл та Дороті Джоганні

Це правда, що багато християн знають, що Дух Святий — Друга Особа Трійці. Також правда, що є багато неправильних концепцій, міфів і навіть помилок в Церкві щодо Його природи і роботи. Деякі мають жахаючі історії “про Духа Святого”, інші відчувають страх перед Духом Святим, в той час як Дух Святий згадується “воно” або “сила”.

Отже, перша річ, про яку ми повинні сказати, це те, що Дух Святий — дивовижна Особа. Є принаймні три якості, які включають “особистісні” якості — розум, почуття і воля. Це дуже ясно, коли вивчаємо Святе Писання, що Дух Святий:

  • має інтелект, розум — 2 Сам. 23:2, Ів. 16:13, Дії 5:3, 1 Кор. 2:10-13, Одкров. 2:7;
  • має почуття — Еф. 4:30, Гал. 5:22;
  • бере участь в діях — Бт. 1:2, Ів. 6:63, 2 Сол. 2:13, Євр. 10:29, 2 Пт. 1:21.

По-друге, Дух Святий має дивовижну силу. Розгляньмо просто про 4 сфери — Дух Святий має:

  • силу, що творить — Бт. 1:2, Пс. 104:30;
  • освячуюча, оживлююча сила — Ів. 16:14, 6:63, 2 Сол. 2:13;
  • докоряюча сила — Ів. 16:14;
  • оновлююча сила — Пс. 85:6;

По-третє, Дух Святий має потенціал для кожного віруючого.

Еф. 5:18 “краще наповнюйтесь Духом”. Тут є кілька практичних моментів, які Ви можете наслідувати за порядком, щоб у своєму життя реалізувати потенціал Духа Святого:

  • вказує Вашому серцю правильний напрям, тобто до Бога;
  • просить Бога про ріст Ваших можливостей;
  • просить Бога наповнити Ваше життя Духом Святим;

Автор книги Дії зазначає, що його перше писання, а саме Євангеліє від Луки, було задумане, щоб бути записом, які Ісус Христос зробив і навчав, коли Він жив на землі. В книзі Дії він чітко висловлює намір зробити запис речей, які Ісус продовжує робити, але зараз через Церкву. Це правильний погляд, оскільки Ісус Христос вознісся на Небо і послав Святого Духа, Який є рухаючою силою, яка стоїть за встановленням і розвитком Церкви. І так триває по сьогоднішній день.

Погляньте, будь ласка, статтю “Чому я континуаліст” (на противагу цесаціонізму)
https://www.thegospelcoalition.org/article/why-i-am-a-continuationist

    1. Яким є вплив Святого Духа на віруючих і невіруючих?

a) Дух Святий точно має служіння для невіруючих. Пам’ятайте, Дух Святий — це Дух Божий, Друга Особа Трійці. Насправді Він є Бог. Отже, Дух Святий грає роль в служінні загальної Божої благодаті до всіх людських істот, що включає і невіруючих. Конкретно кажучи, у величезному процесі спасіння, Дух Святий являє славу Божу для невіруючих і також являє їм їхнє справжнє становище перед святим Богом — що вони мертві у своїх гріхах, що вони духовно сліпі, що вони загублені, що вони повністю розбещені (це означає, що нема навіть частинки їхнього життя, яка повністю чиста від гріха). Жоден з нас не може знати Бога, поки Бог не явить йому Себе. Ми також не можемо бути обізнані щодо справжньої розбещеності нашого стану поки ці речі не відкриті нам. Це благодатне служіння Духа Святого — являти ці духовні реалії невіруючому. Дух Святий, оскільки Він Бог, любить людей, які створені за образом і подобою Божою. Це Його насолода — приносити переконання до наших сердець щодо справжнього стану, в якому всі людські істоти прийшли в цей світ.

b) Ісус гарантує своїм послідовникам, що вони не будуть залишені одні, в час, коли Він повернеться на Небо. Він пришле Святого Духа, щоб Той перебував з ними. Він пояснив, що Дух Святий “інший Утішитель”. Грецьке слово, яке перекладене як “інший” означає “інший, такого ж типу”, а грецьке слово “Утішитель” походить від двох слів “покликати як підтримку”. Дух Святий настільки ж Бог, як і Ісус. І коли Дух Святий прийде, Його роль, служіння буде “приходити на підтримку” послідовникам Христа.

Робота відкриття дійсності істинного і живого Бога та Його слави для невіруючих — це робота Духа Святого. Робота відкриття невіруючому його справжньої духовної позиції — це робота Духа Святого. Робота принесення внутрішнього засудження щодо істини, гріха і покаяння — це робота Духа Святого. Відродження когось, хто духовно мертвий, тобто надавання нового життя — знову, це також робота Духа Святого. Іван навчав, що Ісус хрестить в Духа Святого (Ів. 1:33). Апостол Павло розробив вчення, що Ісус хрестить (або занурює) нас, отже так ми стаємо частиною Тіла Христового (1 Кор. 12:13). Всі ці речі є частиною славного починання життя, що пов’язано з Ісусом, і на решту життя віруючого на землі, Дух Святий залучений в ріст в “Голову, тобто Христа” (Еф. 4:13).

Отже, служіння Духа Святого в житті віруючого включає відкриття, відродження, докір, роблення духовних речей дійсними для віруючого (Ів. 16:14), надання і збудування віри, надання духовних дарів для служіння, навчання істини, освячення (визволення в теперішньому часі від гріха), поселення у віруючого, наповнення, використання, ведення, допомога — всі ці слова описують багатство і неймовірність служіння Духа Святого в життя віруючого.

Дух Святий “продовжує” писати книгу Дій. Лука описує своє Євангеліє, як продовження “всього, що Ісус робив та навчав” аж до вознесіння. Це втілюється як його друге Писання — Дії, що містить перелік речей, які Ісус продовжує робити після Свого вознесіння, але вже через Церкву. Ми повинні розглядати самих себе як тих, хто живуть у Діях 29-у розділі, де Христос продовжує будувати Свою Церкву. Дух Святий досі залучений сьогодні в роботу відкриття, відродження, наповнення, надання сили і дарів, зцілення — все для того, щоб розширити царство нашого великого Бога, для слави Його імені!

    1. Як Бог торкається людського розуму, почуттів і волі?

Коли ми вивчаємо писання, ми бачимо, що завжди Бог діє трьома шляхами — через Своє Слово (Біблія, написана істина), через людський інститут (свідчення, спілкування наодинці), і прямо через Духа Святого. Це ті шляхи, які Бог дуже активно використовує сьогодні, щоб зрощувати Свою Церкву. Це є проповідування і навчання Слова Божого, проголошення Євангелії, молитва за людей, щоб вони зустріли Бога, будування стосунків з людьми, служіння людям практичними способами — це ті способи, які Бог використовує у великому процесі відкриття Себе тим, хто духовно сліпий і мертвий у гріхах. Звісно, є багато шляхів, які можуть бути використані — музика, драма, доброта, терпляче пояснення істини у відповідний час і т.ін.

Робота дотикання до життя людей, це робота благодаті Божої через Духа Святого. Це правда, що Бог використовує людські інститути, але так само — тільки Бог має силу підняти мертвих людей до життя.

Звісно, навколо центрального пункту Євангелії не можна робити компроміс. Апостол Павло задекларував свою впевненість в Євангелії як “силу Бога” (Рим. 1:16). Віддавання нашої волі суверенному Богу можливе тільки тоді, коли робота одкровення і освітлення завершена. Я багато вивчив від доктора Мартіна Ллойд-Джонса, який бачив потребу представляти істину розуму, довіряти Богу для розворушення почуттів і поклику для рішення волі. Ці три людські аспекти грають велику роль у наших стосунках з Богом.

    1. Чому християни впадають в крайності — або перебільшують інтелектуальну складову, або чуттєву?

Ця тенденція помітна не лише для релігійної (або християнської конкретно) сфери, а й для інших сфер людського буття. Без сумніву, це стосується нашої людської обмеженості — поляризувати, а також людська невпевненість і людська потреба “мати рацію”, що є результатом гріхопадіння творива. Отже, така тенденція не повинна нас дивувати. Навіть більше, це повинно спонукати нас більш зріло розуміти речі Божі.

    1. Чи правильно говорити про рівновагу між тими двома сторонами?

Я б не сказав, “тримати рівновагу між двома сторонами”, а швидше угледіти і зрозуміти що є істиною про речі. Тому тільки Писання є наш провідник — Sola Scriptura. Вже перші вірші Біблії дають нам певний фон як пов’язані ці поняття. Буття 1:2 говорить нам “Дух Божий ширяв над водами”, і вірш третій починається словами “І сказав Бог…”. Це накладання двох концепцій йде бік-в-бік, і має розглядатися у всьому Писанні. Нема жодних сумнівів, що з точки зору Божественної стратегії “слово” і “Дух” завжди працюють РАЗОМ. На жаль, історія християнської Церкви ілюструє труднощі, які віруючі мають, коли намагаються триматися обох сторін одночасно. Це насправді засмучує, що багато християнських груп “спеціалізуються” на одній з двох граней, в той час, як божественна стратегія показує, що кожен з двох незамінний.

  1. Духовний ріст і християнський характер.

    1. Як християнин може зростати духовно?

Ми вже утвердилися в тому, що це робота Духа Святого, щоб розвивати стосунки віруючого з Христом (2 Сол. 2:13). Ці принципи Sola Fide [Тільки віра] і Sola Gratia [Тільки благодать] є критично важливі, щоб розуміти цю тему. Ми повинні довіряти, тобто практикуватися у вірі, – в благодаті Божій (яка є також діюча сила, не просто “прихильність”) для росту наших стосунків роботою цього Духа Святого.

Щоб бути певними, нам потрібна співпраця. Це працює багатьма способами:

  • читання і роздумування над Словом Божим

  • говорити з Богом у молитві

  • чекати на Бога

  • читати здорові християнські книги

  • визнавати наші гріхи, коли ми падаємо/провалюємося

  • індивідуальні та спільні прославлення, малі групи, учнівство

  • користуватися нашими дарами в служінні

  • і т.ін.

В підсумку, нам треба практикувати віру в Божу благодать для зросту нас роботою Його Духа. Ми повинні шукати Ісуса, довіряти Ісусу звершувати це в наших життях. Також ми повинні проявляти благодать, яку Бог нам дав.

    1. Яку роль в цьому грає Біблія, а яку Дух Святий?

Це дуже хороший приклад, щоб показати, що ми потребуємо триматися “слово і Дух”. Ми ніколи не повинні розділяти їх. Ісус молиться в Ів. 17:17 “Освяти ти їх правдою. Твоє Слово то правда”. Павло навчає в 2 Сол. 2:13 про “освячуючу роботу в Дусі”. Нема потреби намагатися розрізнити яка частина в процесі росту чого стосується, тому що Біблія нам не каже. Ми маємо вже підтверджену потребу триматися обох — “слова і Духа” РАЗОМ. Псалмоспівець написав “Вхід в Твоє Слово дає світло”. Ісуса навчав: “Дух Святий навчить Вас”. Біблія це об’єктивна істина. Дух Святий випромінює, тлумачить і веде (Ів. 16:13).

    1. Як зростали християни перших століть, коли не було доступу до Біблії?

Ранні християни мали доступ до Старого Завіту, в обох формах — письмовій та усній. Пам’ятаймо, що існувала сильна усна традиція між євреями. Вони також мали доступ до апостолів, які провели багато часу з Ісусом і могли, без сумніву, пам’ятати Його науку. Вони точно зустрічалися разом для спільного прославлення, де вони були навчені Христового вчення, яке проповідувалося. Також вони мали малі групи, де Його вчення вивчалося. На додаток, це не був дуже довгий час до того, як все було записано. Отже, поки вони не мали доступу до цілого канону Писання, як ми знаємо це сьогодні, вони мали доступ до вчення Ісуса через апостолів. І це не було надто довго, поки апостол Павло написав свої послання, які є великою частиною Нового Завіту.

Ми вже бачили, що Дух Святий залучений в зростанні життя віруючого. Галатам 5:22-23 навчають нас, що Він продукує “плід” в нас. Це характеристики благочестивого характеру, христоподібність. Сам Дух Божий був саме в мить заснування Церкви — відкриття, докір, відновлення, будування віри у Христі, надання духовних дарів, роблення чудес, навчання істини, освячення. І це Він продовжує робити у наші дні.

    1. Що означає “довіряти Богу”?

Новий Завіт використовує слово “віра” різними способами.

По-перше, це віра на спасіння, про яку сказано в Ефесянам 2:8. Ця віра є духовною силою, яку Бог благодатно дає нам, щоб забезпечити можливість повірити в Христа для спасіння. По-друге, є віра як частина плоду Духа Святого, благочестивого характеру, що Дух Божий (Дух Святий) вірно продукує в життя віруючого. По-третє, це плід віри, який Дух Святий суверенно довіряє деяким віруючим. Людина також здатна розпізнати таку віру як необхідність віри в духовну істиную (Ів. 20:29). По-п’яте, інколи слово “віра” використовуєтсья в значенні залежність від Бога.

Мені подобається, як Джон Пайпер говорить про віру: “Бог найбільше прославлений в нас, коли ми найбільше задоволені в Ньому”. Мова йде про те, що ми можемо довіряти Богу, що Він дозволить відбутися тільки ким речам, які будуть на Його славу і для нашого найкращого добра. Довіряймо Богу, який є добрий, і довіряймо Його благодаті, яка допомагає нам отримувати найбільше задоволення в Ньому.

    1. Чи може людина розуміти Боже провидіння в той час, коли Бог працює?

Слово “провидіння” відсилає нас до Божого чудового благодіяння. Це біблійне вчення базоване на характері Бога. Бог є добрий, і Він працює у всіх речах на добро для тих, які Його діти (Рим. 8:28). Бог благодатно дав нам здатність проникати в Його Слово щодо того, як Він працює в житті Своїх дітей. Але Сам Бог суверенний і всезнаючий. Отже, це було би претензійно уявляти, що ми можемо знати і розуміти точно, що Бог робить в наших життях і у світі. Ми не знаємо. Ось чому, автор книги Еклезіаста пише: “Не поспішай своїм ротом. Бог на Небі, а ти на землі” (Екл. 5:2).

    1. Що означає “знати Бога”?

Біблія використовує 2 слова для пояснення концепції “знати”. Одне стосується до “знати факт”, в той час як інше – “знати через особистий досвід”. Апостол Павло використовує друге слово, коли він описує стосунки з Богом. Ми потребуємо знати “факти” про Бога, наприклад, Бог добрий. Але це не може замінити знання про Бога “стосунково”, через Духа Святого. Наприклад, був час, коли ти, Сергію, знав точні факти про молоду дівчину на ім’я Наталля. Але прийшов час, коли сформувалися особисті стосунки між тобою і нею. Обидва аспекти потрібні для продовження росту. Отже, “знати Бога” знову стосується “слова і Духа”.

    1. Чи це знання дещо інше від накопиченого знання про Бога?

Так, звісно. Не “інше” в значенні знати точні факти про Наталлю, але одружитися з кимось іншим. “Інше” в значенні що ми не дійсно “накопичуємо інформацію про Бога”. Наші стосунки з Богом будуть зростати, якщо ми вивчатимемо Ким Він є. Ми також потребуємо більше вивчати про Духа Святого, що Він також Прекрасна Особа. І також Ісус. Наприклад, ти думав, що знаєш Наталлю, коли робив їй пропозицію. І ти знав. Але зараз ти знаєш її краще. Ваші стосунки з Наталлею розвиваються в обох сенсах — змісту ТА власне стосунків. Так і має бути. І так має бути з Богом.

    1. Яку роль грає служіння у духовному рості?

Служіння це те в благодаті, що Бог дає нам, щоб допомогти нам пізнавати Його більше і більше. Це “інстурмент” або “транспорт” благодаті. Коли Павло навчав про духовні дари в Еф. 4, він чітко висловився щодо їхньої цілі — приводити віруючих до зростання в їхній вірі, “щоб тіло Христове збудовувалося” (в.12).

Євангелієцентричне служіння віруючим є зрілим, коли воно здатне допомогти зростати стосункам з Богом. Жодних сумнівів, що Слово і Дух разом, згідно Божої стратегії, виконують це до кінця.

Кожен віруючий потребує оснащення для дослідження, розвитку і розвивання духовних дарів, як і ціла громада потребує в цих св’ятих і славних функціях оснащення. Кожен віруючий отримав “кусочок дару” від Духа Святого, які є для використання. Кожен віруючий має також спеціальну здатність до використання цих дарів – “прояв Духа” (1 Кор. 12:7). Ціль — збудування інших, коли ці дари використовуються. І так має бути.

    1. Чи Бог в ці дні кличе всіх християн на служіння, чи є деякі брати і сестри, які особливо покликані?

а) Так, всі віруючі були оснащені і покликані Богом служити тілу. Поглянь у 2.8. Ми потребуємо допомоги кожного віруючого в помісній церкві для дослідження, розвитку та розготання цих духовних дарів. Сфери, в якій вони обдаровані, це сфери, де їхнє служіння буде повчальне — для них самих та всіх інших. Три головні уривки в Біблії про духовні дари — Рим. 12, 1 Кор. 12, Еф. 4. 1 Пт 4:10 говорить, що кожен віруючий повинен використовувати свій дар – це Божий поклик ВСІМ віруючим.

б) Біблія не дає інформації щодо другої частини питання. Хоча зрозуміло зі спостережень, що дари, які отримали віруючі “градуюються” між собою. Наприклад, ми можемо помітити, що Дух Святий дав деяким більшу міру “кусочка дару” – можливість проповідувати, навчати, вести, пастирувати і т.ін. Оскільки кілька пресвітерів це біблійна модель церковного лідерства, конкретна місцева церква може відчути, що нема потреби на одного найнятого “на ставку” старшого служителя, що можна впоратися, просто розподіливши служіння в команді. Хоча, є багато помісних церков, які бачать потребу в найнятому “на ставку” служителю. Цей служитель може називатися по-різному: пастор, лідер, старійшина і т.ін. Деякі церкви відчуваютсья потребу у кількох таких служителях. Так, я дійсно вірю, що Бог досі кличе деяких віруючих служити повний час в помісній церкві. Це засвідчується обома способами — коли церква бачить таку потреб і коли християнин відчуває, що хоче служити в такий спосіб. Такого роду покливання буде підтверджувати і церква і сам служитель. Такою є природа лідерства у помісній церкві.

    1. Яка роль помісної церкви в духовному житті християнина?

Так виглядає, що біблійне і здорове вчення про церкву говорить про те, що церква вельми важлива для духовного добробуту християнина.

Подумайно про два пункти щодо макро-церкви:

  • В мить відродження Ісус занурює християнина в Духа Святого і таким чином приєднує його до Свого Тіла (1 Кор. 12:13)

  • Божий план — це показати Свою славу Всесвіту через Його Церкву (Кол. 3:10)

Отже, Тіло Христове, Церква, це центральний спосіб, як працює Бог у цьому світі. Бог будує нову націю. Ця нація — це Церква, це ті, які були включені у сферу Його Духа. Через Церкву Бог показує Свою славу Всесвіту.

Помісна церква життєво важлива в цій стратегії, тому що фізично і геаграфічно представляється і втілюється в Його Тіло, Церкву. Грецьке слово “екклесіа” (церква, зібрання) походить від двох слів “покликати з”. Отже, Бог покликав кожну помісну церкву, бути Його агентом. Кожна помісна церква повинна бачити себе як “місію Бога” бути сіллю і світлом для суспільства.

Роль і функція помісної церкви включає спільне прославлення, навчання, розвиток лідерства, учнівство, підзвітність, направу, дослідження духовних дарів, розвиток, любов і турботу, євангелизм, місію, пророчий голосу для суспільства.

Кожного дня, коли ми просипаємося, ми на один день ближче до остаточного суду. Як помісна церква ми хочемо, щоб всі люди перетнули цю лінію, щоб ми не втратили когось на шляху. Помісна церква є опорою істини в суспільстві, якому вона служить.

    1. Як індивідуальне і колективне пов’язане в контексті духовного життя?

Помісна церква це саме той контекст, де індивідуальне вплітається в колективне. Коли помісна церква стає надто великою, щоб задовільнити адекватні потреби кожного ідивіда, тоді стає важливим розвиток малих груп. Малі групи можуть бути ефективні в учнівстві, підтримці, підзвітності, допомозі, консультуванні, веденні, підбадьоренні, оснащенні, молитві, навчанні, євангелизм, використання духовних дарів, гостинності і т.ін.

    1. Чи можливим є сьогодні чути голос Божий?

Дозвольте відповісти на це важливе питання на кількох рівнях.

Одного разу, коли Ісус навчав учнів про царство Боже, Він чітко вказав, що Його “овечки” будуть здатні чути Його голос (Ів. 10:27)

Бен — це один з пресвітерів в нашому регіоні, якому ми допомагали у служінні, яке ми називаємо “Залізо точить залізо”. Раніше Бен подорожував як продавець в сільській місцевості приблизно 70 км від Порт Елізабет. Приблизно 10 років тому він їхав сам у своїй машині, коли чітко почув голос, що промовляв до нього. Оскільки в машині нікого не було, він був сильно вражений і наляканий. Він зупинив автомобіль, вимкнув мотор і побіг ховатися у кущі. Скоро він усвідомив, що може згадати, що саме Господь Ісус Христос розмовляв з ним. Він зрозумів фразу “Бен, якщо ти можеш підштовхнути людей купити меблі, чи не гадаєш ти, що ти зміг би привести їх до Мене?” В такий драматичний спосіб Бен отримав поклик засновувати церкву.

Але зараз нам треба сказати, що більшість віруючих все ж таки не чули голос Божий буквально — вухами як голос. Річ у тім, що це не є типовий шлях, яким Бог промовляє до людей. Насправді, Бен був одним із небагатьох, хто отримав превілегію мати такий досвід.

Нам потрібно бути чіткими стосовно того, що Писання містить багато інформації, яка дає вказівки та є дійсною для будь-якого віку. “Чоловіки, любіть своїх дружин” (Еф. 5:25) — це слово всім чоловікам у будь-якому віці, якому необхідно коритися. Отже, це правда, що на якомусь конкретному рівні Біблія прямо говорить нам про поведінку, яка очікується від нас. Можна сказати, що це ВОЛЯ БОЖА для чоловіків — любити своїх дружин. Це не недосяжний стандарт, і це не вимагає суперечок або додаткового підтвердження для покори. Треба також сказати, що будь-яка комунікація, про яку ми віримо, що вона від Бога, має повністю вписувватися в біблійне одкровення, щоб мати силу і довіру. Наприклад, якщо би Бен почув голос, який би наказав йому вчинити перелюб, було б очевидно, що це не від Бога, оскільки сильно конфліктує з бібілйним одкровенням.

Як учень Христа вже багато років, я можу сказати, що Бог вчить мене “чути” Його голос, який промовляє до мене. Але це буває не у формі справжнього голосу, а як глибоке внутрішнє переконання. З роками я набув практику проводити якісний час з Господом таким чином.

  • По перше, я маю бути зовсім сам, без товариства навіть моєї дружини.

  • Я беру з собою Біблію, блокнот і ручку.

  • На початку свого молитовного часу я “чекаю” на Господа, входжу в Його присутність, наближаюся до Нього з вірою, запрошую Його відкрити Себе мені. Ісус навчав Своїх учнів чекати від Бога (Дії 1:4). Старий Завіт багатий в посиланнях про чекання Господа. Кожен віруючий повинен рости в цьому аспекті ходіння з Богом. В Лк 18:1 Ісус навчав учнів про практику “простягання ниць перед Богом” (грецьке слово “просеухомаі” перекладене як “молитися”)

  • Коли я шукаю Господа як в думках кладу свої тяготи на нього — свої важкі думки і т.ін. Потім я починаю читати Святе Писання — БОЖЕ ПРЯМЕ СЛОВО до мене. Я б радив Вам читати Писання послідовно. Наприклад, книгу Псалмів.

  • Коли я прочитав я намагаюся угледіти, що конкретно сказано МЕНІ. Тоді я записую собі кілька реченнь. Я записую свої міркування та молитви, які я скеровую до Бога. Коли проходить кілька років — це чудово озирнутися назад і почитати, що я писав тоді!

Бували часи, коли я мив машину, наприклад, після кількох днів такого читання, як я описав вище, і я починав “відчувати” голос Божий, що промовляє до мене. Це було у формі думок, і я знав, що я їх не ґенерую, але “відчуваю” їх, або вони “важать” у моїй душі. Роки пройшли, перш ніж я навчився чути і розпізнавати Його голос. І довіряти йому. Був також час, коли я “відчув”, що Бог говорить до мене, які саме думки я маю включити в недільну проповідь — і кожного разу, коли я це робив, я був вражений, як це впливає на людей, які чують проповідь.

Як підсумок

і. є багато способів, як Бог промовляє до людей:

  • прямо через Своє Слово;

  • через проповідника або біблійного вчителя;

  • через християнську книгу або пісню;

  • через наші думки;

іі. Про ці речі треба постійно пом’ятати:

  • кожен віруючий потребує шукати Бога, і довіряти Бога, і чекати від нього відкриттів;

  • Бог використовує множину способів для комунікації зі Своїми людьми;

  • має бути повна, на 100% відповідність, “одкровення” Святому Письму, інакше воно неправильне.

Автор: Невілл Джоганні – місіонер, пресвітер (Південна Африка)
Переклад з англійської: Сергій Чепара

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s