Отже, знову про Чернівці. Громадський транспорт тут дешевший, ніж у Львові – 1.5 грн за проїзд тролейбусом. Щоправда, в салоні працює кондуктор, яка і продає по одному квиточку на проїзд. Компостерів нема. Трамваїв у Чернівцях нема з 1967 року. Вони проїздили рівно 70 років.

Чернівецькому національному університету позаздрить будь-який вуз України – його корпуси це сам палац! До війни тут була палац-резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Архітектор – Йозиф Главка. Резиденцію побудовано в 1860-их роках. Споруда входить в 7 чудес України. До речі, вхід на територію для не-студентів і не-викладачів платний.

Тут дуже часто святкують весілля. Майже кожної суботи сюди приходять фотографуватися по 10-15 пар.

А тим часом у центрі якась громадська організація навчала діток елементів єврейського, польського, румунського та українського танців.

… Інші ж запускали квадрокоптер.

Дівчата сиділи у кафе і фоткали одна одну…

Багато будинків мають дуже класні сходи. Під одними з них можна навіть побачити залишки печі. Колись кожен будинок належав лише одній сім’ї, але з приходом радянської влади відбулося “ущільнення”…

Вулиця Ольги Кобилянської – головна у місті (хоча вулиця Головна також є, і зовсім поруч). Її точно Вам треба відвідати у Чернівцях. Більшість будинків там чудові витвори архітектури. До речі, декомунізація у Чернівцях дуже квола – багато вулиць досі носять імена радянських “героїв”…

На ній же стоїть металева карета, на якій – цитата з Біблії та фраза “Слава Господу Богу!”

Собак у Чернівцях справді дуже багато.

А румунську кухню знайти непросто, дарма, що 40 км до румунського кордону. Є хороший ресторан “Панська гуральня”, але ціни там не кожному по кишені.

Далі буде