Віра і діла. Навколо чого танцюємо 500 років?

Віра чи діла? Дискусії тривають...

Віра чи діла? Дискусії тривають…

Сергій ЧЕПАРА

Наступного року святкуємо велику річницю – 500 років Реформації. Коли католицький монах Мартін Лютер прибив свої 95 тез на ворота, то, мабуть, і гадки не мав, що все так розкрутиться – у Європі з’явиться нова потужна християнська течія – протестантизм, а ім’я самого Лютера одні проклинатимуть століттями, інші благословлятимуть.

Власне, цей пост не про Лютера, хоча він велика постать у християнстві. Віра і діла – дві категорії, що стосуються як віруючих, так і невіруючих. Власне, чому ця тема така важлива? В християнсві взагалі точаться шалені дискусії – як між собою пов’язані віра і діла. Власне, це стало одним з каменів спотикання між лютеранами (а потім протестантами) і католиками. Але і у самому протестантизмі точаться сильні дискусії. Але це ще не відповідь на питання “чому так є?”. Відповідь така – взаємозв’язок віри і діл – це питання чистоти євангелії, а отже, спасіння. Якщо ми неправильно розуміємо (і тлумачимо) євангеліє, то наслідки будуть.. ні більше, ні менше, стосуватися вічності нашої душі. Тобто: якщо ми даємо неправильну відповідь на питання римського в’язничного сторожа “Що мені робити, щоб спастися?” (Дії 16:30-31), то, мабуть, спастися не зможемо. Чи зможемо?

Спочатку чесно зазначмо, що віра і діла це те, що є у кожної людини. Автор цих рядків вірить (ой, це слово знову), що віру і діла мають всі люди – віруючі (в Бога) чи невіруючі, добрі чи злі. Всі люди у щось вірять. Всі люди чинять діла. Власне, всі люди чинять добрі діла – з різних мотивів, в різних кількостях, різної якості. Я глибоко переконаний, що нема жодної людини, яка б не чинила добрих діл. Найогидніші люди на світі (убивці, ґвалтівники, брехуни, злодії, садисти, диктатори і т.ін.) робили у своєму житті добрі діла. І мали якусь віру.

Тепер поговорімо про людей, що вірять у а) Бога б) життя після смерті. Власне, це майже завжди взаємозв’язане: якщо людина вірить у Бога-Особу, то вірить і в якесь “продовження” після фізичної смерті. І навпаки. Тобто зараз ми говоритимемо про людей релігійних, тобто тих, які вважають що якийсь Бог таки існує, і якесь “продовження” таки існує. Зазвичай люди вірять у два варіанти (деякі – в три або більше) – є хороший варіант (блаженство, насолода, Небеса) і поганий (прокляття, страждання, пекло). Християнська Біблія тут навчає точно так само – варіантів (принаймні) два – вічне небо і вічне пекло. Бог, з точки зору авторів християнської Біблії, є особистістю з свідомістю, пам’яттю, волею, почуттями, розумом. Окрім тої абсолютної більшості, які вірять у два варіанти є ще ті, які думають, що варіант один єдиний (нігілізм – тобто душа припиняє існування і універсалізм – всі потраплять у блаженство). Але зараз на тих варіантах не зупиняємося, як і не обговорюємо детально “чому Біблія це Боже слово” або “а чи воскрес Ісус Христос насправді”. Це – дуже хороші теми, але не сьогодні час їх обговорювати. Можемо на хвилечку думати, що Біблія це просто книга з просто релігійним вченням. А Ісус просто релігійний вчитель. Лише на хвилечку, звісно.

Отже, якщо опитувати думки релігійних людей у всьому світі, поставивши їм одне однісіньке запитання “що робити, щоб спастися?” (або “що робити, що потрапити після смерті в місце насолоди, блаженства, радості), то відповіді відрізнятимуться. Дуже залежить, кого питатимете, але більшість релігійних людей говоритиме приблизно те саме – треба робити те і те – молитися, читати рілігійні книги, бути вірним чоловіком, поважати старших, шанувати державні закони, відвідувати храм, давати гроші і все таке. Різні люди назвуть різні діла, залежно від того, в якому середовищі народилися, навчалися, навернулися до релігії, жили. Ці відповіді, за своєю суттю будуть дуже подібні, хоча міститимуть різні “набори” елементів. Для спасіння треба бути доброю людиною, робити добрі діла. Іншими словами, блаженство/радість у вічності треба заробити, заслужити, чи то вимолити. Чи і те, і інше. Відповідь “не треба нічого робити” викличе здивування, посмішку, ненавість а то і ярлик “єретик” (в деяких випадках).

Дуже важливо тут зрозуміти що всі люди матимуть віру – і, власне, з цією вірою прийдуть на “суд” (в тому чи іншому розумінні цього слова). Наприклад, чимало католиків вірять, що для спасіння (вічного перебування в місці радості) необхідно бути хорошим католиком – не зловживати алкоголем, шанувати батька-матір, відвідувати богослужіння, давати гроші на храм чи бідним. Любити дружину і платити податки. Сумлінно працювати. Молитися. Не їсти надто багато. Не лихословити. Отже, ми отримаємо таблицю добрих діл. Бог сидить з калькулятором (або рахує в умі). Він зважує кожне діло, і якщо їх достатньо багато на час смерті – ласкаво просимо до раю! Заробив, молодець! Деякі, щоправда, скажуть, що добрі діла порівняють зі злими – перших має бути хоч на краплину більше, ніж других. Але це не надто змінює загальну картину.

Маємо також чесно визнати, що і чимало протестантів (і православних) думають приблизно так само. Звісно, є конфесійні варіації – протестанти, як правило, Марії не моляться. Православні часто вважають, що треба бути власне православним – належати до тої єдиної істинної церкви, православної. Але, знову ж – все це діла, діла, діла. Якщо представники різних релігій матимуть дискусію про шлях на вічне блаженство, то можемо майже точно сказати, що її можна описати як “якими ділами можна отримати спасіння”. Парадигму задано. Шукайте чорну кішку в цій кімнаті. І не гадайте, що її там немає. Шукате правильну комбінацію діл – і Вам відчинять ворота царства Божого.

Дивні благодатники

Тепер маємо перейти до частини, яка може шокувати. На світі жили дивні благодатники – Ісус, Павло, Петро, Іван, Яків, Юда. Всі вони вірили у щось зовсім інше. Ісус, їхній Учитель, неодноразово навчав, що людина матиме життя вічне через віру в Нього. Про це написав Іван: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. “ (Ів. 3:16). Прочитайте цей уривок кілька разів. Отож Ісус казав (і не раз казав), що вічне життя залежить (подумати тільки) від віри в Нього! Та хто Він Такий, щоб я в нього вірив? І чому я маю вірити в Ісуса? Це що, “правильний Бог”?

Взагалі Біблія нам говорить, що Бог абсолютно святий, а людина грішна. Бог святий – це просто. Людина грішна – це складно. Різні люди грішні по-різному. Деякі грішні дуже, деякі трохи. Деякі робили “великі” гріхи, деякі тільки “малі”. Деякі прожили мало, але нагрішили багато. Деякі навпаки. Але фактом є те, що Біблія називає кожну людину грішною за її вчинками. Біблія звинувачує людину в її вчинках. І Біблія каже, що святий Бог не може бути у вічності з грішною людиною. Іншими словами розмір гріха не має значення, коли говоримо про вічність. Бог Біблії не збирається впускати до себе “менш грішних”. Він не робитиме зріз наполовину чи зважуватиме гріхи і добрі діла кожного. І це не тому, що Йому так (не)захотілося. Бог Біблії святий і праведний. Він справедливий суддя. Смерть (відлучення від Бога) є логічним наслідком і платою за гріхи людини. “Смерть (вічність без Бога) стосується кожного”. Бо кожен є грішний. Навіть найкращі і найдобріші люди інколи грішать. Ніхто не є винятком. Тільки Бог.

То чого навчали “благодатники”? Ісус, а за Ним всі Його послідовники, навчали, що вічне життя (блаженство, радість, присутність Бога) не можна заробити в принципі. Бо воно – дар Божий. Ісус Христос помер за всі гріхи всього світу, і тепер життя вічне – дар і доступне кожному. Достатньо лише вірою прийняти його. Бо всю потрібну роботу зробив Ісус Христос. Він зробив діла і діло. Він прожив на землі близько 30 років, зробив чимало добрих діл (!) а потім пішов на хрест за гріхи людства. Тепер кожен – чи в Європі чи у Америці (взагалі будь-де), чи в столиці чи в провінці, молодий чи старий, може отримати вірою в Христа життя вічне (це включає в себе чудові елементи – прощення гріхів, оправдання, примирення з Творцем, умилостивлення справедливого Судді). Віра – перша і остання умова на спасіння людини. Не тому (увага!) що віра в Христа є цінна. Вартість віри в Христа нуль цілих нуль десятих. Як же так? Віра сама по собі не важить нічого (хоча є добрим ділом в найширшому сенсі слова), але Христос – її об’єкт важить пребагато. Спасіння Бог дає через віру не тому, що Йому так треба наша віра. Спасіння зароблене Христом на хресті. Його страждання, Його божественна кров, Його муки і смерть – ось що важливо. Віра – лише місток, умова. Сама по собі вона не вартує і секунди на Небі, так би мовити.

“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. ”
Що зробив Бог? Полюбив світ. І як саме це проявилося? Бог віддав Свого Сина на смерть. Чому? Щоб кожен, хто вірить, мав вічне життя. Кожен хто виконує діла? Чи кожен, хто дотримується традицій? А може (протестантська версія) – кожен, хто став учнем/прийняв хрещення/займаєтсья служінням? Ні і ще раз ні! Всі ці добрі діла дійсно добрі, але не можуть бути ціною спасіння.

Благодать – безкоштовна. Власне, благодать – це безкоштовна/незароблена/незаслужена прихильність Бога до людей. “Бо спасенні Ви благодаттю…” – писав Павло у своєму листі Ефесянам. “Бо спасенні Ви (ті, хто увірували у Ісуса Христа) незаслужено і незароблено.” Спасіння – дар, дається безкоштовно. І це лише тому, що Христос помер за всіх нас.

Всі (релігійні) люди йдуть “на Небо” з вірою і ділами. Питання лише в тому що і як вони поєднують. Дехто йде з вірою в свої діла. Така людина не може отримати безкоштовне спасіння, оскільки не вірить в діло Христа. Христос не просто Месія, Бог чи Чудотворець (хоча все це так). Він Спаситель. Спаситель спасає. Він не просто учитель, що навчає про спасіння. Він – Спаситель, що спасає. Він не просто приклад, муж, що жив свято. Хоча так, він найкращий і досконалий приклад. Він – Спаситель що спасає.

Отож, що навчає Біблія про спасіння? Викиньте зі своєї голови думку отримати спасіння ділами в будь-якій формі (учнівство/служіння/молитви/пожерви і все-все-все…). Спасіння – безкоштовне. Щоб отримати спасіння є єдиний шлях (але гарантія стовідсоткова) – вірити, що Ісус помер за твої гріхи.

Питання №1. А якщо віра+діла?
Хитромудру формулу придумали не люди, а Ворог, який хоче заплутати врай просте євангеліє. Розберімо цю формулу. Віра – це надія на Христа, на Його страждання і смерть. Діла – це те, що ми думаємо, говоримо, робимо. Ми не можемо надіятися на віру + діла, тому що ми не можемося надіятися ні на віру, ні на діла. Тому що ми можемо надіятися лише на розп’ятого Христа. Наша віра цінна об’єктом – Христом. Не віра спасає, а Христос. Віра не є суперцінна чи унікальна. Христос – так. Наші діла свідчать проти нас. Багато наших діл злі. І ми теж злі – хтось більше, а хтось менше. За наші злі діла вже заплатив Христос. Вір у Нього (прийми Його жертву, Його дар вічного життя) – і отримай спасіння.

По-друге, додавати віру і діла це те саме, якби додавати кругле і гаряче. Віра це уповання на когось/на щось. Правильна (спасаюча, якщо хочете) віра, це віра (уповання) на жертву Христа. А як же туди вліпити діла? Якщо я надіюся на свої діла, то вже не на Христа. Якщо на Христа, то вже не на свої діла. Тому додати це ніяк не вдасться. Хіба що ми перетворюємо нашу віру на “типове добре діло”. Додаємо таке добре діло до гори інших… і прямуємо навіки у пекло. Тому що вперто хочемо спастися ділами!

По-третє, спасіння є даром – про це не раз і не два писав Павло. Такої ж думки були всі Апостоли, які ніколи і ніяк не суперечили Павлу. Якщо я домішую до Христа свої діла – я роблю спасіння платним.  Я перекреслюю благодать. Точніше, я її відкидаю. Я кажу – мені не потрібне спасіння благодаттю, краще я його зароблю! Але. Спасіння дається або благодаттю, або не дається взагалі ніяк.

Одразу хочу зазначити, що концепція “спасіння через віру без діл” не висмоктана з пальця, а центральне вчення Нового Завіту. Євангеліє від Іоана, послання Римлянам, Ефесянам і Галатам чітко і ясно говорять про це. На жаль, дехто розуміє послання Якова неправильно. У другому розділі написано “віра без діл мертва”. Тому дехто відкидає ясне вчення Нового Завіту про спасіння безкоштовне. Яків навчає не про вічне оправдання перед Богом-Суддею. Він говорить про те, що християнину важливо і корисно служити ближнім своїми ділами. Він каже: якщо ти маєш віру, ти молодець. Але твоя віра (сама по собі без діл) некорисна твоїм братам, яким можуть бути потрібні одяг та їжа. Твоя віра (без діла) неоправдовує твоєї нелюбові до братів. Таким чином Новий Завіт вчить, як здається на перший погляд, протилежних речей: Ви можете отримати вічне оправдання через віру без крихти діл, і в той же час Ви неоправдані через відсутність своїх діл – але не перед Богом, а перед людьми. І Бог також вважає, що Вам треба практикувати ділами Вашу любов до ближніх. Вам потрібні діла – щоб любити Бога і людей, але Ваші діла не вирішать Вашу вічність – тільки діло Христа. Яків пише християнам: шановні, попрактикуйте, будь ласка, трохи діл, бо від Вашої віри Вашим братам не стало тепліше, і супу на їхніх столах теж не стало. Це коротке тлумачення уривку Якова. Довше займе значно більше місця.

Питання №2. То якщо я вже спасенний, то може грішити “на повну котушку”?
Річ у тім, що увірувавши в Євангеліє, ти швидше за все захочеш не грішити. Надприродна дія Святого Духа мотивуватиме тебе любити Бога, уникати гріха… і ти все ж таки грішитимеш. Воля Божа є в тому, щоб ти не грішив. Бог хоче, щоб Його діти жили свято, зростали духовно, служили Йому… А ще – робили багато-багато добрих діл! Але не надіялися на ці діла в контексті спасіння. Ніякі, ніякі добрі діла не дають спасіння. Окрім того, будь-яка людина до увірування і після увірування грішить. Ісус Христос – наш Заступник перед Отцем. Він – заступник християн, тобто тих, хто повірили в Його заступницьку смерть і служіння. Потенційно – він Заступник для кожної людини на землі, але фактично – лише для тих, хто увірував (про це теж пише Новий Завіт).

Питання №3. А як же учнівство?
Учнівство – важлива і потрібна частина життя християнина. Богу потрібна учні – християни, які практикують свою віру, тобто живуть святим життям – беруть участь в житті церкви, люблять Бога і людей, жертвують свій час і гроші і т.д. Спасіння (як прощення) – не кінець, а лише початок “історії”. Попереду – духовний ріст християнина. А у вічності – Небеса. Звісно, не кожен християнин (на жаль) хоче зростати духовно. Не кожен хоче вивчати Біблію, служити своїми дарами, смирятися, прощати ближнім і т.д. Такі християни також спасуться, але не матимуть нагороди від Отця на Небесах. Вони вибрали трохи не ті цінності, і це вельми жаль. Бог є Богом усіх своїх дітей, і тих, які, отримавши через віру проження гріхів, не захотіли йти далі в духовному житті. Учнівство – важливе і потрібне. Про нього треба говорити, навчати, його треба практикувати. Ісус Христос хоче бути не лише Спасителем людини, а і її Паном/Господом, тобто фактичним Керівником, Господарем. І все ж таки – учнівство це інша, хоча і важлива тема. Спасіння (оправдання, прощення гріхів) – безкоштовне. Учнівство і духовний ріст коштують великих зусиль і діл.

Цей пост, звісно, не розкриває тему до кінця. Є ща багато-багато притань, про які можемо говорити – вічна безпека, дари, покликання… Але про це – у інших постах.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s